79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.02.09 Справа№ 21/179А
Господарський суд Львівської області у складі:
судді Масловська Л.З.
при секретарі Зубачик Н.
За заявою: Дрогобицької виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області №40, м. Дрогобич, Львівська область,
до відповідача: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область,
за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -Дрогобицького міського управління земельних ресурсів, м. Дрогобич, Львівська область,
фізичної особи -підприємця Грома Богдана Михайловича, м. Борислав, Львівська область,
за участю прокурора Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах прокурор повідомив про вступ у справу.
про визнання нечинним п. 2.1. рішення ХІІ сесії 5-го скликання Дрогобицької міської ради №424 від 22.10.2007 р.
за участю представників сторін:
від позивача: Шулак О.І. - представник
від відповідача: Петринка О.В. - представник
від третіх осіб: Кузан Р.І. -представники
прокурор: Фединець В.М. -пом. Прокурора
Суть спору: Дрогобицька виправна колонія Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області №40, м. Дрогобич, Львівська область, звернулась із позовом до Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -Дрогобицького міського управління земельних ресурсів, м. Дрогобич, Львівська область, фізичної особи -підприємця Грома Богдана Михайловича, м. Борислав, Львівська область, про визнання нечинним п. 2.1. рішення ХІІ сесії 5-го скликання Дрогобицької міської ради №424 від 22.10.2007 р. “Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок».
Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.06.2008 р. було відкрито провадження по справі та призначено розгляд на 02.09.2008 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, викладених в ухвалах суду від 02.09.2008 р., 09.10.2008 р., 11.11.2008 р., 11.12.2008 р., 17.12.2008 р., 29.01.2009 р., 17.02.2009 р..
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог. Ствердили, зокрема, що рішенням відповідача №424 від 22.10.2007 р. “Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок» фізичній особі -підприємцю Грому Б.М. було надано в оренду земельну ділянку площею 35 кв.м. для встановлення та обслуговування торгового кіоску строком на 3 роки. Ствердили, що ця земельна ділянка належить позивачу на праві постійного
користування, межі землекористування не були погоджені позивачем. Посилається на заборону будівництва на відстані, меншій ніж 50 м. від зони, що охороняється, а також на проходження газопроводу середнього тиску через земельну ділянку, на якій фізична особа -підприємець Гром Б.М. влаштовує капітальну двоповерхову споруду. Просять позов задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а саме, визнання нечинним п. 2.1. рішення ХІІ сесії 5-го скликання Дрогобицької міської ради №424 від 22.10.2007 р. “Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок» та зобов'язати Дрогобицьку міську раду привести земельну ділянку площею 35 кв.м., надану у користування фізичній особі -підприємцю грому Б.М. в первинний стан.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, що відповідач прийняв оспорюване рішення в межах своїх повноважень. Посилається на відсутність стверджуваних позивачем вимог щодо заборони будівництва на відстані, меншій 50 м. від зони, що охороняється, на відсутність посилань позивача на конкретну норму, яка встановлює таку вимогу. Просить у позові відмовити.
Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору письмових пояснень по справі не надали.
На вимогу суду листом №8 від 28.01.2009 р. Дрогобицький міський відділ Львівської регіональної філії центру державного земельного кадастру повідомив, що на підставі договору від 27.02.2007 р., укладеного між Фоп Громом Б.М. та Дрогобицьким міським відділом ЛРФЦДЗК було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Дрогобич, вул. Холмська, для обслуговування кіоску. Такі роботи проводились на підставі ухвали сесії Дрогобицької міської ради №180 від 27.12.2006 р. “Про дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки»; проект землеустрою був виготовлений та погоджений у встановленому порядку. Після проходження державної землевпорядної експертизи була прийнята ухвала №419 від 19.10.2007 р. про затвердження проекту відведення земельної ділянки, а після цього -ухвала №4242 від 22.10.2007 р. про надання земельної ділянки в оренду ФОП Грому Б.М..
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши позицію прокурора, пояснення представників, суд встановив.
Як вбачається з державного акту на право користування землею Б№060545 від 1989 р., Установі ВЛ315/40 (правопопереднику позивача, що не заперечувалось сторонами) було надано право постійного користування 15,2 га землі для виробничих потреб.
У відповідності до п. 2 Постанови Кабінету Міністів України №449 від 02.04.2002 р. “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. З матеріалів справи та позовної заяви вбачається, що позивач скористався своїм правом, однак, державний акт нової форми взамін попереднього станом на дату розгляду справи не отримав. Однак, враховуючи факт передачі у встановленому порядку земельної ділянки позивачу на праві постійного користування, що підтверджувалось державним актом, суд погоджується з позицією прокурора та позивача про те, що право постійного користування позивача зазначеною земельною ділянкою площею 15,2 га у м. Дрогобич не припинилось.
Згідно зі ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Згідно зі ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором.
Ухвалою Дрогобицької міської ради №180 від 27.12.2006 р. “Про погодження місця розташування об'єкту та надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», п. п. 1.2., 2 відповідач погодив надання підприємцю Грому Богдану Михайловичу земельну ділянку площею 35 кв.м. на вул. Холмська для обслуговування існуючого кіоску та зобов'язав Грома Б.М. розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Оспорюванню ухвалою №424 від 22.10.2007 р. “Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок», в п. 2.1. вирішено надати підприємцю Грому Б.М. земельну ділянку площею 35 кв.м. по вул. Холмській для встановлення та обслуговування торгового кіоску строком на три роки. 21.01.2008 р. між відповідачем (орендодавець) та підприємцем Громом Б.М. (орендар) був укладений договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі комерційного використання у м. Дрогобич, вул. Холмська (згідно проекту відведення) площею 35 кв.м., розташованої в кварталі житлової та громадської забудови. У відповідності до п. 2.2. договору, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна -приміщення кіоску, яке належить орендарю на праві власності, а по території земельної ділянки проходять інженерні мережі.
Твердження позивача про те, що надана ФОП Грому Б.М. в оренду земельна ділянка площею 35 кв.м. належить позивачу на праві постійного користування не знаходить підтвердження в матеріалах справи. Зокрема, з плану земельної ділянки, вказаного в державному акті на право користування землею Б№060545 від 1989 р. та плану в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки Дрогобицької виправної колонії №40 від 22.06.2007 р. не вбачається зміни конфігурації земельної ділянки при тому, що у вказаному акті земельна ділянка ФОП Грома Б.М. по осі В-Г зазначена як суміжне землекористування. Зазначений акт підписаний, зокрема, представником землекористувача -позивача. Ситуаційні плани, на які посилається позивач, не вказують меж земельних ділянок, підстав їх набуття, фіксуючи лише просторове розміщення об'єктів, яке не підтверджує зазначених у позовній заяві тверджень.
Крім того, у позовній заяві позивач посилається на ту обставину, що земельна ділянка, надана в оренду ФОП Грому Б.М. знаходиться на відстані, що не перевищує 50 м. від охоронюваної зони. Однак, належних доказів наявності передбачених законодавством обмежень щодо передачі в оренду такої земельної ділянки у даному випадку суду надано не було. У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з пояснень позивача та підтверджується ситуаційним планом земельної ділянки, по ній проходить газопровід. Однак, враховуючи ту обставину, що у відповідності до договору оренди землі від 21.01.2008 р. на вказаній земельній ділянці вже розташовувався належний ФОП Грому Б.М. кіоск, і що позивач оскаржує рішення відповідача щодо надання ФОП Грому Б.М. в оренду земельної ділянки, а не дозвіл на будівництво чи порядок його проведення, зазначене посилання не приймається до уваги як таке, що не стосується суті даної справи, оскільки законодавство не встановлює обмежень щодо передачі у власність чи користування земельних ділянок, пов'язаних із наявністю на них інженерних комунікацій. З цих же підстав не приймаються до уваги також інші посилання на обставини, пов'язані не із наданням земельної ділянки, а із самим процесом будівництва кіоску, не оспорюваним по цій справі.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 ЗК України. Відповідно до ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням, до якого додаються матеріали, передбачені законодавством, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування, до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Згідно із ч. 10 ст. 59 вказаного закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, суд визнає незаконним та скасовує, чи визнає недійсним тільки той правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, який суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Однак, належних доказів суперечності оспорюваного акту актам цивільного законодавства та порушення ним інтересів позивача суду не надано.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Однак, доказів наявності у даному випадку передбачених законом підстав для застосування такого пособу захисту, суду не надано, матеріали справи свідчать про відсутність порушення права землекористування позивача та, окрім того, про те, що використання земельної ділянки площею 35 кв.м. здійснюється не відповідачем, а ФОП Громом Б.М., вимог до якого позивач не заявляв.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно. Матеріали справи свідчать про дотримання відповідачем зазначених вимог.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, лише у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; тощо. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.24,59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.116,118,123,124,152 ЗК України, ст.21 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд
У позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя