ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
місто Київ
10 год. 40 хв.
23.01.2009 р. № 3/227
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Блажівської Н.Є., суддів Арсірія Р.О., Пилипенко О.Є. при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
До Президента України
про визнання частково нечинним Указу № 77/96 від 23 січня 1996 року
У судовому засіданні 23 січня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Президента України (надалі -Відповідач) про визнання незаконною та нечинною частини 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів»№ 77/96 від 23 січня 1996 року (надалі -Указ Президента № 77/96).
Позивач в судове засідання особисто не з'явився, але подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що частина друга Указу Президента № 77/96 не відповідає вимогам Конституції України та іншим законам в галузі освіти та є такою, положення якої порушують право Позивача на вищу освіту.
Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень на позов зазначив, що оскаржувані положення частини другої Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів»№ 77/96 від 23 січня 1996 року є законними та такими, що відповідають вимогам законодавства України в сфері надання вищої освіти в Україні.
Також представник Відповідача в судовому засіданні наполягав на застосуванні наслідків пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Таким чином, особа має право оскаржити нормативно-правовий акт не лише тоді, коли щодо неї застосовано цей акт, а й на майбутнє -щоб запобігти такому застосуванню, але за умови, що така особа є суб'єктом відповідних правовідносин.
Враховуючи вимоги вищевказаного положення Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширює дію цей акт.
Суд звертає увагу на те, що Позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того факту, що оскаржуваний нормативно-правовий акт було застосовано до нього чи може бути застосовано в майбутньому.
23 січня 1996 року Президентом України з метою упорядкування системи підготовки вищими навчальними закладами спеціалістів для державного і недержавного секторів народного господарства та їх працевлаштування було видано Указ Президента України № 77/96.
Указом Президента України № 77/96 регулюються правовідносини, які виникають при підготовці спеціалістів та працевлаштуванні випускників вищих навчальних закладів. Суб'єктами вказаних правовідносин є вищі навчальні заклади та особи, які навчаються у вищих навчальних закладах.
Оскаржуваний Указ прийнято з метою врегулювання відносин, які виникають між вищезазначеними суб'єктами.
Відповідно до частини першої оскаржуваного Указу вищі навчальні заклади Украни здійснюють підготовку спеціалістів:
за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної республіки Крим та місцевих бюджетів -за державним замовленням;
- за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб для роботи у
недержавному секторі народного господарства;
- за рахунок власних коштів особи -для роботи у державному і недержавному
секторі народного господарства (за бажанням).
Частиною другою Указу Президента України № 77/96 встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше, ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Оскаржуваний Указ Президента України № 77/96 було видано 23 січня 1996 року та опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» 25 січня 1996 року.
Кодекс адміністративного судочинства України, яким було встановлено річний строк на звернення до адміністративного суду, набрав чинності 1 вересня 2005 року.
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду 12 березня 2008 року (про що свідчить реєстраційний запис на першій сторінці позовної заяви). При цьому, Позивачем не було надано жодних пояснень стосовно причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а також не надано доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник Відповідача в судовому засіданні наполягав на застосуванні судом наслідків пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із порушенням річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки адміністративний позов подано до суду лише 12 березня 2008 року.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також враховуючи те, що Позивачем не надавались докази на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча Суддя Н. Є. Блажівська
Судді Р.О. Арсірій
О.Є. Пилипенко