36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.10.2008р. Справа №5/274-14/235
за позовом Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область,39600
до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцьке АТП-15307", вул. Київська,49/2, м. Кременчук, Полтавська область,39600
про визнання недійсним договору від 15.01.2003р. про надання послуг щодо перевезення пасажирів на міських маршрутах м. Кременчука
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: не з'явився (повідомлений належним чином)
від відповідача: Білокінь О.О., дов. №04/08-322 від 06.10.2008р.
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про визнання недійсним договору від 15.01.2003р. про надання послуг щодо перевезення пасажирів на міських маршрутах м. Кременчука, а також доповнення до позовної заяви від 02.09.2008р. про визнання зазначеного договору недійсним на майбутнє.
Справа прийнята до провадження суддею Іваницьким О.Т. після розгляду Вищого господарського суду України та розглянута з урахуванням вимог Постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2008 року.
Ухвалою голови господарського суду Полтавської області №5/274-14/235від 27.06.2008р. відмовлено в задоволенні заяви ВАТ «Кременчуцьке АТП-15307» про відвід судді Іваницького О.Т. від розгляду даної справи.
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Білоусова С.М. від 28.07.2008р. склад суду було змінено в зв'язку з відпусткою судді Іваницького О.Т. і справу передано на розгляд судді Плехановій Л.Б.
Суддя Плеханова Л.Б. прийняла справу до свого провадження і відклала її розгляд на 02.09.2008р.
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Білоусова С.М. від 28.08.2008р. склад суду було змінено в зв'язку з виходом із відпустки судді Іваницького О.Т. і справу повернуто йому на розгляд.
Суддя Іваницький О.Т. прийняв справу і розглянув її по суті.
Позивач у судове засідання 02.09.2008р. подав доповнення вих.. №548-юр.в. до позовної заяви (вх. №13529 канц. суду), в яких просить визнати недійсним на майбутнє договір на виконання транспортних послуг щодо перевезення пасажирів на міських маршрутах м. Кременчука від 15.01.2003р., укладений між виконкомом Кременчуцької міської ради та ВАТ «Кременчуцьке АТП-15307».
Суд доповнення до позовної заяви прийняв до розгляду.
Відповідач у відзиві на позов, а його представник у судових засіданнях, проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки оспорюваний договір продовжував діяти на момент прийняття Цивільного кодексу України 2004 року, яки мне передбачено визнання недійсними угод на майбутнє. Крім того, між сторонами укладено нові договори на виконання транспортних послуг від 02.08.2006р.
Позивач 27.10.2008р. у судове засідання не з'явився, але подав клопотання вих.. №672-юр.в. від 24.10.2008р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю явки свого представника.
Суд відхилив зазначене клопотання, оскільки стаття 80 ЦК України передбачає, що саме юридичні особи, а не окремі її працівники, наділяються цивільною правоздатністю та дієздатністю. Згідно зі статтею 92 ЦК України від імені юридичної особи діють органи, які створені та функціонують у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, неможливість явки в судове засідання окремого працівника юридичної особи не може слугувати підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того, сторона не обмежена колом осіб, які мають право представляти її інтереси.
Сторонами на виконання вимог суду подано всі необхідні пояснення і документи, і відповідно неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши і оцінивши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, суд встановив, що на виконання рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №1729 від 03.12.99р. між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, м. Кременчук (замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Кременчуцьке АТП-15307», м. Кременчук (перевізник) укладено договір №18 від 15.01.2003р. на виконання транспортних послуг щодо перевезення пасажирів на міських маршрутах м. Кременчука (далі - договір), предметом якого є забезпечення перевезення пасажирів на міських маршрутах.
Відповідний договір підписано з протоколом розбіжностей, внаслідок чого змінено п. п. 2.2, 2.3, 3.8, 3.10 договору, доповнено договір п. п. 2.6, 2.7, 4.4 та виключено п. 3.10.
В листі №04/08-197 від 14.03.2003р. ВАТ «Кременчуцьке АТП-15307», м. Кременчук (далі - відповідач) повідомило виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, м. Кременчук (далі - позивач) про згоду з його зауваженнями стосовно протоколу розбіжностей та запропонувало п. 3.8 договору викласти в іншій редакції, ніж в відповідному договору та протоколі розбіжностей (здійснювати перевезення пільгових категорій громадян за рахунок коштів, які надходять із відповідних бюджетів згідно з Законом України «Про автомобільний транспорт»).
Позивач надіслав відповідачу зауваження до протоколу розбіжностей, в якому запропонував доповнити п. 2.6 договору, де зазначено, що п. 3.8 вступає в протиріччя з законодавчими актами України в частині здійснення перевезень пільгових категорій громадян без надання пільг.
Відповідачем відповіді (письмового погодження) та/чи протоколу узгодження розбіжностей на відповідні зауваження не подано.
Але слід зазначити, що даний пункт не є істотною умовою спірного договору, оскільки пільги по безкоштовному проїзду, так само як і порядок відшкодування втрат у зв'язку з їх наданням, встановлюються законами України, а не умовами договору сторін.
Пунктом 3.1 договору відповідач зобов'язувався виконувати закони України та інші нормативні акти, що стосуються перевезення пасажирів, оподаткування і безпеки руху.
Крім того, сторонами по справі неодноразово продовжувався термін дії договору і відповідно до додатків до нього термін його остаточної дії встановлено до 13.02.2007р.
Спірний договір врегульовував між сторонами відносин щодо організації перевезення громадян (мешканців м. Кременчука) громадським пасажирським автомобільним транспортом усіх категорій (пільгових, платних), в тому числі, за рахунок як пасажирів, так і місцевого та Державного бюджету України в межах трансфертів, передбачених на відповідний рік.
Позивач вважає, що договір порушує його законні права та інтереси територіальної громади, оскільки він укладений всупереч вимогам Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000р. №1490-ІІ, Бюджетного кодексу України, внаслідок чого, мають місце зловживання відповідачем своїми правами у спірному договорі, оскільки перевірити дійсні прямі витрати останнього не передбачається можливим, а витрачання коштів здійснюється поза бюджетним кошторисом міста.
Позивач просить визнати спірний договір недійсним на майбутнє на підставі статті 48 ЦК УРСР, посилаючись на порушення в момент його укладення приписів Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (далі - Закон), недотримання яких в силу частини 3 статті 34 цього Закону є підставою вважати такий договір недійсним (нікчемним).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ч.ч. 1, 4, 6 ст. 2 Закону: він застосовується до всіх заку півель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок держа вних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (по слуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень, а для робіт - 50 тисяч гривень; Заборо няється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення про цедур, передбачених цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом., Підприємст ва здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів на загальних заса дах у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст. 34 Закону, договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання замовником та учасником, визначеним переможцем процедури закупівлі, згід но з цим Законом. Договір про закупівлю укладається тільки в письмовій формі та відпо відно до положень Цивільного кодексу України. Дія договору про закупівлю може продо вжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в наступному бюджет ному періоді, на суму коштів не більше 15 відсотків вартості договору, укладеного в по передній бюджетний період, що не перевищує відповідного призначення в попередньому бюджетному періоді. Замовник укладає договори про закупівлю після затвердження від повідного бюджету. Істотною умовою договору про закупівлю є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків. Умови договору про заку півлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - перемо жця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції, у порядку, передбаченому цим Законом, та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю, крім випадків, коригування ціни договору в разі отримання відповідного пози тивного висновку Комісії.
Згідно з ч.3 цієї ж статті Закону, укладений договір вважається недійсним (нікчемним), якщо: замовник не дотримався вимог частини сьомої статті 12 або частини другої статті 29 цього Закону; договір було укладено у період оскарження згі дно із статтями 37 і 37-1 цього Закону; договір було укладено всупереч вимогам тендерної документації та визначеним у ній основним умовам, які повинні були бути обов'язково , включені до договору про закупівлю; договір було укладено за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням вимог статей 4-1, 4-2, 8, 17, 18-1, 19, 26, 29, 29-1 цього Закону; договір за результатами торгів з обмеженою участю або процедури закупівлі в од ного учасника було укладено з порушенням вимог частини другої статті 14 цього Закону.
Але як вбачається з преамбули Закону (в редакції, що діяла в момент укладення спірного договору), метою цього закону є створення конкурентного середовища у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання.
Згідно ст. 1 Закону під замовником слід розуміти органи державної влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм установи та організації, а також установи і підприємства, уповноважені відповідно Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Державна закупівля являє собою придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.
Послуги відповідно до приписів ст. 1 Закону - це будь-яка закупівля, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв'язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону, якою визначено сферу його застосування, цей закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів.
З наведених вище приписів вбачається, що Закон регулює правовідносини щодо закупівлі на торгах чи у одного постачальника (процедури закупівель) товарів, робіт та послуг за державні кошти.
Отже, в контексті спірних правовідносин в договорі має міститись очікувана вартість предмета закупівлі, яку має сплатити за рахунок державних коштів замовник виконавцеві за надані ним транспортні послуги.
Наведене вище підтверджується приписами ч. 1 ст. 6 Закону.
Так, відповідно до цієї норми замовник надає перевагу тендерній пропозиції, поданій вітчизняним виробником, шляхом застосування преференційної поправки до її ціни або обмежує участь у процедурі закупівлі виключно вітчизняними виробниками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за умови, що очікувана вартість предмета закупівлі не перевищує суму, еквівалентну: для товарів - 200 тисячам євро; для послуг - 300 тисячам євро; для робіт - 4 мільйонам євро.
Однак, жоден із пунктів спірного договору не містить дані щодо оплатності послуг, які придбаваються замовником у виконавця.
Відшкодування ж за рахунок коштів бюджету втрат підприємств, яких ті зазнали у зв'язку з наданням законами України пільг по безкоштовному проїзду в громадському транспорті певним категоріям пільгових громадян, не підпадає під процедури закупівлі в розумінні Закону про закупівлю, тому що в такій ситуації безпосередньо замовник нічого не придбаває безпосередньо у виконавця. Система надання пільг на проїзд ґрунтується на принципі відшкодування автопідприємствам втрат доходів від перевезень пільгових пасажирів за рахунок субвенції з Державного бюджету України. Не є закупівлею і компенсація за рахунок коштів бюджету різниці в тарифах.
Отже, дія Закону не поширюється на спірні правовідносини, які виникли між сторонами по справі відповідно до договору від 15.01.2003р. про надання послуг щодо перевезення пасажирів на міських маршрутах м. Кременчука.
Крім того, як вбачається зі змісту спірного договору та матеріалів справи договір 15.01.2003р. про надання послуг щодо перевезення пасажирів на міських маршрутах м. Кременчука втратив чинність 13.02.2007р. і на момент розгляду справи є таким, що не діє.
В матеріалах справи знаходяться нові договори, укладені сторонами по справі від 02.08.2006р. на виконання транспортних послуг щодо перевезення пасажирів на міських маршрутах міста Кременчука (№№30, 31,32), які визначають конкретні маршрути перевезення пасажирів та п.2.2.12 яких повністю дублює пункт 3.8 оспорюваного договору №18 від 15.01.2003 р., а саме: перевізник (відповідач) зобов'язується надавати послуги з безкоштовного перевезення пільгових категорій громадян.
Відповідачем подані суду та залучені до матеріалів справи розрахунки кількості перевезених пільгових категорій громадян та субвенції з державного бюджету на компенсацію втрат доходів від їх перевезення по ВАТ «Кременчуцьке АТП-15307» за 2003, 2004, 2006 роки та січень-лютий 2007 року. Зазначені розрахунки складені на підписані головою правління, головним бухгалтером і головним економістом відповідача та начальником відділу транспорту на енергетики. Даними розрахунками встановлено суми недоодержаних субвенцій та їх необхідний розмір.
Пунктами 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Оскільки відповідний договір продовжував діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин положень саме Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У статті 915 Цивільного кодексу України зазначено, що перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідачем у відповідності до вимог статей 32-34,36 ГПК України надано належні докази про безпідставність вимог позивача /у матеріалах справи/.
Позивач у відповідності до статей 32-33 ГПК України не надав належних доказів, які давали б підстави визнати недійсним на майбутнє договір від 15.01.2003р. про надання послуг щодо перевезення пасажирів на міських маршрутах м. Кременчука.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 32-34, 36,43,44-45,49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
СУДДЯ Іваницький О.Т.