36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.01.2009 Справа №9/215
м. Полтава
За адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький міськмолокозавод», 3961,7 м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 14/69
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції , 39617, м. Кременчук, вул. Красіна, 76
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 31.07.2007 р. № 0003091702/0/1643
Суддя Ківшик О.В.
Секретар судового засідання Марчевська М.О.
Представники:
від позивача : Демченко І.І., Ільїнська Л.В., Немчук М.В. (див. журнал судового засідання);
від відповідача : Тур Н.І. (див. журнал судового засідання);
від прокуратури : не з'явилися (див. журнал судового засідання).
Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від 20.08.2008 р. заступника голови господарського суду Полтавської області Білоусова С.М..
Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 20.08.2008 р., 16.10.2008 р. та 04.12.2008 р. в порядку ст. 150 КАС України для надання сторонами додаткових документальних доказів, про що зафіксовано в журналах судових засідань.
У судовому засіданні 27.01.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.
Суть спору: Розглядається позовна заява відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод», м. Кременчук про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук № 0003091702/0/1643 від 31.07.2007 р., за яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 3 755 673,72 грн., з яких 1 251 891,24 грн. основний платіж та 2 503 782,48 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № б/н від 20.11.2007 р. (вх. № 18799 від 23.11.2008 р.), посилаючись на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.
Заявою від 27.11.2007 р. № 05/1-1184вих07 прокурор Полтавської області повідомив суд про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі Кременчуцької ОДПІ.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,
За висновками виїзної планової перевірки ВАТ “Кременчуцький міськмолокозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., що набрали форму акту № 439/23-210/00446782 від 19.07.2007 р., податкова-відповідач констатувала порушення з боку останнього п. 3.4 ст. 3, пп.. 4.2.15 п. 4.2 та пп.. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп.. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп.. 9.10.1, пп.. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9, пп.. а п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб внаслідок неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті фізичним особам доходів за закупівлю сільськогосподарської продукції у населення та невірне зазначення ідентифікаційних номерів фізичних осіб, у яких здійснювалася закупівлі молока, у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ.
Результатом зазначених висновків стало визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з податку з доходів найманих працівників в загальній сумі 3 755 673,72 грн., з яких 1 251 891,24 грн. основний платіж та 2 503 782,48 грн. штрафні (фінансові) санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук № 0003091702/0/1643 від 31.07.2007 р..
При цьому свої висновки ДПІ-відповідач ґрунтує несвоєчасним поверненням підзвітними особами отриманих під звіт коштів.
Позивач не погодився з такими висновками контролюючого органу, звернувшись із даним адміністративним позовом.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
І. Для з'ясування правомірності донарахування податку з доходів фізичних осіб позивачу суд визначив предметом дослідження у даній справі об'єкт оподаткування, платника податку (особу, яка відповідальна за нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету), а також ставку податку з доходів фізичних осіб.
Об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб згідно з приписами пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З № 889-IV від 22.05.2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями) є загальний місячний оподатковуваний дохід.
До загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору - пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід -це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
При цьому дохід з джерелом його походження з України згідно з пп.. «ї»п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена п. 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
На підставі п. 17.2 «а»ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є для оподатковуваних доходів з джерел їх походження з України - податковий агент.
Згідно п. 1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, у період, охоплений документальною перевіркою, позивач на підставі приймальних квитанцій здійснював закупівлю сільськогосподарської продукції (велика рогата худоба, молодняк, коні, свині) у фізичних осіб, виплачуючи останнім винагороду за реалізовану продукцію.
Сторони у судових засіданнях погодили, що ними визнаються як факти закупівлі позивачем сільськогосподарської продукції (молока) у фізичних осіб, так і факти їх оплати. Оскільки матеріалами справи підтверджуються дані факти та вказані обставини не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, останні приймаються судом в порядку п. 3 ст. 72 КАС України.
Як вбачається з акту перевірки (див. том 1, арк. справи 97-114, арк. акту 63-80) при визначенні розміру податку з доходів фізичних осіб Кременчуцька ОДПІ об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб визначила в розмірі коштів, які були отримані заготовлювачами (працівниками позивача) для придбання молока у фізичних осіб та виплачені за отримане молоко, а також головним інженером Кисельовим С.В. та інкасатором Логіновим П.М..
Дана обставина підтверджується залученим ВАТ “Кременчуцький міськмолокозавод» супровідним листом № 75 від 20.01.2009 р. (вх. № 0818 від 22.01.2009 р., том 4, а.с. 1-3) до матеріалів справи переліком осіб, що займалися збором молока у населення відповідно до займаних посад -приймальників -здавальників молока за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. (період що охоплений перевіркою), прізвища у якому тотожні тим, що вказані у розрахунку (див. арк. акту перевірки 65-80) та довідками № 89 від 26.01.2009 р. та № 90 від 26.01.2009 р., та не спростовується відповідачем.
Отже, об'єкт оподаткування (оподатковуваний дохід) податком з доходів фізичних осіб визначений контролюючим органом не у відповідності з наведеними вище п. 1.2 ст. 1 та пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Крім того, при визначенні розміру податку ДПІ-відповідачем неправомірно застосовано коефіцієнт, встановлений пп.. 3.4 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Відповідно до пп.. 3.4 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" коефіцієнт застосовується при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах та для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.
Слід зазначити, що акт перевірки (розділ 3.3.1) не містить зауважень щодо дотримання позивачем вимог ведення касових операцій у національній валюті, в тому числі щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання, матеріалами справи підтверджується грошова форма розрахунків позивача з фізичними особами -продавцями молока. Навпаки, в таблиці-розрахунку біля кожного видаткового касового ордеру вказані номер, дата та сума під звіт.
За викладеного, висновки в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 1 250 425,17 грн. є за межами чинного законодавства, оскільки об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб визначено не у спосіб, встановлений законом.
ІІ. Відповідно до акту перевірки (див. п. 2 розділу 3.1.6, том 1, арк. справи 114-122), при визначенні ВАТ “Кременчуцький міськмолокозавод» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 466,07 грн. Кременчуцька ОДПІ констатувала "непідтвердження в результаті встановлених фактів центральною базою даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України щодо недійсності ідентифікаційних номерів фізичних осіб, зазначених в податковому розрахунку за Ф.1-ДФ та приймально-розрахункових відомостях приймачів-здавальників молока при поданні звіту про використання коштів, наданих під звіт ВАТ "Міськмолокозавод".
Відповідно до п.19.2 «б»ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.
Наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. за № 960/8281, затверджено форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковим агентом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - Порядок № 451).
Проте ні Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", ні вказаний Порядок № 451 не містять міри відповідальності за помилки, допущені при зазначенні ідентифікаційного номеру фізичних осіб у податкових розрахунках.
Крім того, невірне зазначення позивачем (юридичною особою) у податкових розрахунках ідентифікаційного номеру фізичних осіб, що реалізували йому молоко, не може кваліфікуватися як незвітування приймачів-здавальників молока (осіб, що перебувають у трудових відносинах з позивачем) про використання отриманих ними під звіт коштів.
Неправомірність застосування при визначенні розміру податку ДПІ-відповідачем коефіцієнт, встановленого п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" обґрунтована вище.
За викладеного, Кременчуцька ОДПІ при ототожненні сум доходів фізичних осіб за невірно вказаними ВАТ “Кременчуцький міськмолокозавод» ідентифікаційними номерами у податковому розрахунку з несвоєчасним поверненням такими підзвітними особами отриманих під звіт коштів застосувала методику, яка не відповідає чинному законодавству.
ІІІ. Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). (пп.. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Судом встановлено, що ВАТ “Кременчуцький міськмолокозавод» не порушило правила оподаткування, таким чином штрафні (фінансові) санкції застосовані до нього Кременчуцькою ОДПІ не на законних підставах та у розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових та речових доказів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірні податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ прийняті на підставі та у спосіб, визначений Законом. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.
За викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 3,40 грн. судового збору (державного мита), що сплачене квитанцією № 73 від 01.08.2007 р..
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук № 0003091702/0/1643 від 31.07.2007 р., за яким Відкритому акціонерному товариству “Кременчуцький міськмолокозавод» визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 3 755 673,72 грн., з яких 1 251 891,24 грн. основний платіж та 2 503 782,48 грн. штрафні (фінансові) санкції.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький міськмолокозавод» (39617, м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 14/69), код ЄДРПОУ 00446782 : 3,40 грн. судових витрат (державного мита).
Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили.
4. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними у вступній частині постанови, та Прокуратурі Полтавської області (вул.. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000)..
Суддя Ківшик О.В.
Дата підписання повного тексту постанови :
Примітки :
Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.