"12" лютого 2009 р.
Справа № 7а/144-3055(14/152-3880)
16 год. 31 хв.
м. Тернопіль
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Лисому Я. І.
Розглянув матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства «Тернопільводоканал» вул. Танцорова,7, м. Тернопіль.
до відповідача: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька,1, м. Тернопіль, 46000.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна екологічна інспекція в Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3.
про скасування податкових повідомлень - рішень Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 28.08.2007р., № 0000742309/0/58648, № 0000732309/0/58647, № 0011482304/0/58649 та № 0001591703/0/58650
За участю представників сторін:
Позивача: Іванців Р. Б., довіреність від 15.01.2009р.
Гаврилюк О. А., довіренсть від 05.02.2009р.
Відповідача: Білий В. В., довіреність №48785/7/10-015 від 08.08.2008р.
Третя особа: Гнида А. Л., довіреність №1-1/1128 від 26.09.2007р.
Суть справи:
Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» звернулося з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень -рішень: №0000742309/0/58648, №0000732309/0/58647, №0011482304/0/58649 та №0001591703/0/58650 від 28.08.2007р.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.09.2007р. у складі судді Руденка О. В. відкрито провадження у справі №14/152-3880 та ухвалою від 01.02.2008р. провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
Розпорядженням Голови господарського суду Тернопільської області від 29.09.2008р. у зв'язку з направленням на адресу суду експертного висновку, справу №14/152-3880 передано на розгляд в складі судді Стадник М. С., ухвалою суду від 29.09.2008р. справі присвоєно номер №7а/144-3055 (14/152-3880 ) та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 24.12.2008р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну екологічну інспекцію в Тернопільській області.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.
На підставі ст. 150 КАС України, в судових засіданнях з 15.01.2009р. до 05.02.2009р. та до 12.02.2009р. оголошувалися перерви, для надання сторонам та третій особі можливості подати додаткові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт перевірки № 7184/23-09/03353845 від 17.08.2007р., яким встановлено порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Інструкції «Про порядок нарахування та сплати збору за забруднення природного навколишнього середовища», а тому визначення сум податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій, встановлених нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», проведено правомірно.
Представник Державної екологічної інспекції в судовому засіданні повідомив , що на виконання звернення Тернопільської ОДПІ №32969/7/23-112 від 11.05.2007р. по питанню правильності визначення обсягів забруднюючих речовин та розміщуваних відходів в розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006р., проведено перевірку за результатами якої складено 12.07.2007р. акт перевірки дотримання комунальним підприємством природоохоронного законодавства , яким встановлено відповідність обсягів скиду забруднюючих речовин даним звіту ф 2ТП за2006р., перевищень встановлених лімітів забору води, відведення стоків та обсягів забруднюючих речовин не встановлено і , що в розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006 рік фактичні обсяги скидів відображені правильно і відхилень не виявлено. Що стосується адресованого податковій інспекції листа №8-1/682 від 19.07.2007р., в якому зазначено про не включення до розрахунку нарахувань за скид забруднюючої речовини - жири в кількості 2.515 т. при встановленому ліміті 7.803 т., то він носить довідковий характер, оскільки правильність визначення збору за забруднення навколишнього природного середовища віднесено до компетенції податкової інспекції , а не екологічної інспекції.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, встановив:
- Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту 4.2.2. «б», п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.9, пп. 17.1.3, п. 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Комунальному підприємству «Тернопільводоканал» (далі Підприємство) визначено суми податкових зобов'язань:
1). рішенням №0000742309/0/58648 від 28.08.2007р. визначено податкове зобов'язання за платежем 260610.67 грн. податку на додану вартість та 130305.33 грн. штрафних санкцій.
Як стверджує податкова інспекція підставою для визначення податкового зобов'язання згідно акту № 7184/23-09/03353845 від 17.08.2007р., оформленого за результатами виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Підприємством за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р., стало порушення Підприємством пп. 7.4.3, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ), а саме Підприємство не провело розподіл податкового кредиту, сплаченого по придбаних товарах (роботах, послугах) використаних не в оподаткованих операціях, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за жовтень 2006р. на суму 244194.00 грн. та зайво включено до складу податкового кредиту в березні 2007р. ПДВ в сумі 16416.67 грн. з придбаного легкового автомобіля.
Позивач проти доводів інспекції заперечує, оскільки усі товарно-матеріальні цінності (зокрема електроенергія) було використано лише в оподаткованих операціях -для надання послуг водопостачання та водовідведення, а тому не має підстав для здійснення розподілу податкового кредиту. Також, позивач вертає увагу на ту обставину, що згідно класифікації УКТЗЕД, наведеної в додатку до Закону України «Про митний тариф України», до коду 8703 відносяться легкові автомобілі та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони, яким є придбаний автомобіль, підтвердженням чого є договір купівлі -продажу, свідоцтво про реєстрацію автомобіля.
2). рішенням №0000732309/0/58647 від 28.08.2007р. визначено податкове зобов'язання за платежем 308025.00 грн. податок на прибуток підприємств і організацій та 92407.50 грн. штрафних санкцій.
Як стверджує податкова інспекція підставою для визначення податкового зобов'язання згідно того ж акту № 7184/23-09/03353845 від 17.08.2007р. стало порушення підприємством пп. 11.3.5, п. 11.3, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон про прибуток) та пп.2.1 п.2 наказу ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», а саме Підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 4 квартал 2005р. в сумі 1 232 100 грн., що привело до заниження нарахування податку на прибуток за 4 квартал 2006 року в сумі 308025 грн.
Позивач проти доводів інспекції заперечує, посилаючись на те, що із загальної суми дотацій 577800.00 грн. було повернуто частину одержаної дотації в сумі 4032.87 грн., що не взято до уваги при перевірці, а також не враховано, що Підприємством усю суму одержаної раніше дотації віднесено на валові доходи у вересні 2004р. та включена в рядок 01.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2004р., що підтверджується висновком судово-економічної (бухгалтерської) експертизи №562 від 18.09.2008р. В той же час станом на 01.10.2006р. витрати по наданих пільгах за професійною ознакою за період з 1997 р. по 2000 роки залишаються неоплаченими, що підтверджується актом ревізії №05/1-21 від 08.02.2007р. фінансово-господарської діяльності Підприємства.
3). рішенням № 0011482304/0/58649 від 28.08.2007р. визначено податкове зобов'язання за платежем 4681.90 грн. збору за забруднення навколишнього природнього середовища та 9568.12 грн. штрафних санкцій.
Як стверджує податкова інспекція підставою для визначення податкового зобов'язання згідно того ж акту перевірки № 7184/23-09/03353845 від 17.08.2007р. стало порушення Підприємством пп. 6.3 п. 6 Інструкції «Про порядок нарахування та сплати збору за забруднення природнього навколишнього середовища» затвердженої наказом №162/379 від 19.07.1999р. (далі Інструкція), а саме при проведенні перевірки Державною екологічною інспекцією в Тернопільській області виявлено, що Підприємство до розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища не включило нарахування за скид забруднюючих речовин -жири, тоді як такі входять в склад речовин які скидаються у водний об'єкт (р.Серет) із зворотними водами, гранично -допустимі скиди яких затверджені Держуправлінням екології та природних ресурсів в Тернопільській області, тим самим занизив суми збору за скид забруднюючих речовин, із розрахунку: за 4 кв. 2005р. завищено збір на 9244.96 грн., 1 кв. 2006р. занижено на 2209.34 грн., 2 кв. 2006р. завищено на 11755.11 грн., 3 кв. 2006р. занижено на 16795.09 грн., 4 кв. 2006р. занижено на 1889.74 грн., 1 кв. 2007р. занижено на 4787.80 грн., в результаті арифметичних дій сума заниження склала 4681,90 грн.
Позивач проти доводів інспекції заперечує, оскільки п. 3 та 4 Інструкції передбачає, що нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів наведених в таблицях 1.1, 1.7 та 1.9 додатку 1 до Порядку Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», а також обласні ради, враховуючи місцеві умови, за поданням територіальних органів Мінприроди можуть збільшувати перелік видів забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди та скиди. Оскільки, Тернопільською ОДПІ не надано доказів прийняття відповідного рішення Тернопільською обласною радою стосовно включення жирів до переліку забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за скиди, а також враховуючи, що такі не включені в таблицю 1.7 додатку 1 до Переліку, а тому не вправі донараховувати податкові зобовязання підприємству з обсягів скиду жирів відповідно до ставок наведених в таблиці 1.8 додатку 1 згаданого вище Переліку.
4). рішенням №0001591703/0/58650 від 28.08.2007р. визначено податкове зобов'язання за платежем 440.15 грн. податок з доходів найманих працівників та 880.30 грн. штрафних санкцій.
Як стверджує податкова інспекція підставою для визначення податкового зобов'язання згідно акту перевірки № 7184/23-09/03353845 від 17.08.2007р. стало порушення підприємством п. 1.15 ст. 1, пп. 6.3.1, пп. «є»6.3.3 п.6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон про податок з фізичних осіб), а саме безпідставно надано податкову соціальну пільгу в 2005 -2006 роках працівникам Підприємства: Босюк С. П., Ранецький В. Є., Гладка І. М., Баран О. Т., Канцірук В. Є., Ірза Р. Б., Івахів І. З., які зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності, внаслідок чого підприємству донараховано 440.15 грн податку з доходів фізичних осіб.
Позивач проти доводів інспекції заперечує, посилаючись на те, що Підприємство при застосуванні податкової соціальної пільги своїм працівникам, не знало про факт реєстрації їх підприємцями та отримання ними прибутків, оскільки така інформація ними не повідомлялася, що звільняє працедавця від будь -якої відповідальності згідно пп.6.3.5 п.6.3 ст.6 Закону про податок з фізичних осіб. Крім того, просить суд звернути увагу на той факт, що у наданні такої інформації Підприємству Тернопільська ОДПІ відмовила в листі від 31.07.2007року посилаючись на її конфідеційність та на те, що згідно пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону про податок з фізичних осіб, не може застосовуватися податкова соціальна пільга до інших доходів при одночасному отриманні протягом звітного податкового місяця доходів від підприємницької діяльності, тоді як в акті перевірки факт одержання таких доходів вищевказаними працівниками не доведено.
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон), пп. 2.1.4 п. 2.1, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону 2181, контролюючим органом стосовно сплати податків,обов'язкових платежів є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов'язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;
- до суб'єктів підприємницької діяльності, за порушення норм податкового законодавства , органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (далі Порядок проведення перевірки), шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень в порядку передбаченому п. 2.6. п. 2 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень - рішень» затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253
Відповідно до ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, при цьому, обставини, які за законами повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.
Податкова інспекція, на підтвердження правомірності визначення підприємству податкових зобов'язань посилається на акт перевірки № 7184/23-09/03353845 від 17.08.2007р., який не може бути належним доказом, оскільки не підтверджує порушення підприємством зазначених в ньому норм податкового законодавства.
1). Щодо правомірності прийнятого рішення №0000742309/0/58648 від 28.08.2007р., якими визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість, то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:
а/ щодо зайво включеного до складу податкового кредиту в березні 2007р. ПДВ в сумі 16416.67 грн. сплаченого при придбані автомобіля:
- відповідно до ч.2 пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
Як випливає з акту перевірки та матеріалів справи, Підприємство, на підставі договору купівлі-продажу укладеного 20.03.2007р. з ТОДТД «Професіонал», придбало вантажопасажирський автомобіль Мерседес Бенц Віто 115, 2003 року випуску, об'ємом двигуна 2148, вартістю 98500 грн. в тому числі 16416,67 грн. ПДВ, підтвердженням чого є податкова накладна №312 від 30.03.2007року .
Визначення терміну легковий автомобіль наведено в ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно якої - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.
Визначення терміну вантажопасажирський автомобіль наведено в п.2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту»затверджених постановою КМ України від 18.02.1999р. №176, згідно якого - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення як пасажирів, так і вантажу.
Відповідно до ст.19 Закону "Про автомобільний транспорт", при державній реєстрації автомобілів у реєстраційних документах робиться відмітка щодо їх призначення згідно з документами виробника. Як випливає з Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, придбаний автомобіль зареєстрований 28.03.2007 року як -вантажопасажирський -В .
Податкова інспекція не надала доказів на підтвердження того, що придбаний Підприємством автомобіль обладнаний виключно тільки для перевезення пасажирів кількістю 9 місць для сидіння з місцем водія та відноситься до легкових автомобілів.
Що стосується посилань податкової інспекції на Розрахунок податку з власників транспортних засобів, в якому Підприємство віднесло вантажопасажирський автомобіль до коду -8703, як доказ придбання легкового автомобіля, то слід зазначити наступне:
- зазначений розрахунок складається на виконання вимог Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (далі Закон про транспортний податок), яким встановлено платників транспортного податку, об'єкти оподаткування, ставки податку, порядок його обчислення і строки сплати, і який не дає визначення понять термінів, що стосуються видів транспортних засобів;
- статтею 2 Закону про транспортний податок визначено, що об'єктом оподаткування є автомобілі легкові - код 8703. Згідно кодів української класифікації товарів, наведеної в додатку до Закону України «Про митний тариф України», до коду 8703 відносяться крім легкових автомобілів, інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, включаючи вантажопасажирські автомобілі. Отже, визначений Законом про транспортний податок код товару тільки для цілей оподаткування транспортним податком транспортних засобів віднесених до даного коду і, дані закони не регулюють порядок формування податкового кредиту згідно Закону про ПДВ, про що відсутні будь -які посилання в самому законі.
При таких обставинах, відповідач не довів належними доказами, що при формуванні податкового кредиту Підприємство неправомірно включило ПДВ сплачене при придбанні вантажопасажирського автомобіля.
б/ щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за жовтень 2006р. на суму 244194.00 грн.:
- відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду;
- відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації;
- доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення відшкодування його від'ємного значення є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними;
- підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а при застосуванні касового методу, дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
- відповідно до пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Разом з тим, у разі коли товар (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, то відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки, податковий кредит за жовтень 2006р. сформовано Підприємством в податковій декларації з податку на додану вартість від 20.11.2006р., в рядку 3 розділу 1 (Податкові зобов'язання) якої внесена сума 1465906 грн. -субвенції отримані у звітному періоді Підприємством згідно постанови КМ України «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення»від 22.05.2006р. №705.
Згідно інформації зазначеної Управлінням фінансів та бюджету Тернопільської міської ради в листі від 05.02.2009р. №87, отриманою Підприємством в жовтні 2006р. субвенцією покрито повністю відшкодування різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення за період 2002р. та частково 2003 рік, дана інформація підтверджена позивачем з уточненням погашення відшкодування за 2003 рік , а саме за його перший квартал.
Податковою інспекцією при здійснені перевірки не враховано, що Підприємство з моменту його державної реєстрації займається основним видом діяльності по наданню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і придбана ним в період з 2002р. по жовтень 2006р. електроенергія використана виключно для надання таких послуг, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно Закону про ПДВ.
Слід зазначити, що в акті перевірки податковою інспекцією зафіксовані факти які встановлені на підставі первинних бухгалтерських документів та підтверджують правомірність визначення податкового кредиту, який сформований Підприємством відповідно до вищезазначених норм Закону про ПДВ в жовтні 2006р., а саме по оплачених податкових накладних виданих постачальниками електроенергії ВАТ «Тернопільобленерго»та Тернопільський міський РЕМ за період з червня 2003р. - жовтень 2006р. сума якого складає 701433,46 грн. та 67608,54 грн. ПДВ сплачене у вартості інших матеріалів, послуг, основних засобів, що разом складає 769042 грн., у зв'язку з чим при податкову зобов'язані 425682 грн., від'ємне значення різниці між сумою податковим зобов'язанням та сумою податкового кредиту складає 343380 грн. (769042 грн. -769042 грн.), що відображено Підприємством в декларації.
Що стосується посилань податкової інспекції на те, що в суму від'ємного значення Підприємством неправомірно включено 244194.00 грн., які інспекція самостійно розподілила посилаючись на пп. 3.2.7 п.3.2 ст.3 , пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, то такі доводи судом до уваги не приймаються, оскільки:
- одержана субвенція не є здійсненням операції по придбанню товару в розумінні пп.7.4.2 Закону про ПДВ, так як держава не є продавцем товарів;
- сума коштів включена до податкового кредиту за операції пов'язані з придбанням товарів у постачальників , підтверджених податковими накладними ;
- інспекцією не наведено норми Закону про ПДВ, згідно якої не є об'єктом оподаткування послуги які надавалися Підприємством, в тому числі населенню;
- з акту перевірки, який згідно Порядку проведення перевірок є носієм доказової інформації, не можливо встановити на підставі яких первинних документів податкового та бухгалтерського обліку встановлена сума ПДВ, що сплачена постачальникам та віднесена до податкового кредиту за товари (роботи, послуги), що використані для надання послуг населенню у звітний період (жовтень) і яка частина придбаної електроенергії у звітному періоді не використана в оподатковуваних операціях звітного періоду та на підставі якої методики здійснила інспекція такий розподіл.
2). Щодо правомірності прийнятого рішення №0000732309/0/58647 від 28.08.2007р., якими визначено податкове зобов'язання за платежем по податку на прибуток ,то висновок податкової інспекції не знайшов підтвердження в акті перевірки, оскільки:
- відповідно пп.11.3.5 Закону про прибуток, датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом;
- актом перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення, охоплений період з 01.10.2005р. - 31.03.2007р. в якому податковою інспекцією зазначено про встановлення факту завищення Підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування за 4 квартал 2005р. в сумі 1 232 100 грн., що привело до заниження нарахування податку на прибуток за 4 квартал 2006 року в сумі 308025 грн. Сума 1232100грн., складається із 753200 грн., що виникла в результаті порушення Підприємством пп.2.1 п.2 наказу ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»(далі Порядок складання декларації)у зв'язку з поданням Підприємством уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань в лютому 2004р., тоді як така помилка була вже врахована в уточнюючому розрахунку за 9-ть місяців 2003р. та 478929 грн. суми заниження валового доходу за перший квартал 2004р. у зв'язку з отриманням Підприємством дотацій в сумі 577800 грн. (з ПДВ), що виникла в результаті порушення пп.11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону про прибуток.
Як випливає з акту перевірки на підставі якого прийнято рішення, інспекція прийшла до такого висновку посилаючись на дані викладені в попередньому акті документальної перевірки №849/7/23-122/03353845 від 01.02.2006р., а не на підставі документів бухгалтерського та податкового обліку, які були об'єктом перевірки, що є порушенням Порядку проведення перевірки;
- посилаючись на результати попередньої документальної перевірки, якою охоплений період 01.07.2004р. - 30.09.2005р., в якому інспекцією зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 1232100 грн. та запропоновано Підприємству на дану суму скоригувати від'ємне значення об'єкта оподаткування у наступній декларації по податку на прибуток, не узгоджуються з пп. «б»4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону 2181, згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
- як свідчать дані Уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, наданих Підприємством податковій інспекції та зареєстрованих нею 10 жовтня 2003р., дані яких внесені в облікову картку платника, виправлення проведені в сторону зменшення на загальну суму 225900 грн. податку на прибуток, а саме: Розрахунком за реєстраційним №468720 виправлена помилка в сумі 76400 грн. податкового зобов'язання задекларованого в декларації за 3-ри квартали 2001року; №468668 виправлена помилка в декларації за 2001 рік в сумі 50700грн.; №468683 за перший квартал 2002р. в сумі 83000 грн.; №468682 в сумі 15800 в декларації за 2002 рік. Зазначені Розрахунки поданні відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону 2181 та пп.2.1 п.2 Порядку складання декларацій, а саме Підприємством самостійно виявлено помилки, що містилися у раніше поданих ним деклараціях в межах строків давності встановлених ст.15 Закону 2181 (1095днів ), при цьому, слід зазначити, що підстави та правомірність виправлення помилок вищезазначеними розрахунками не заперечуються податковою інспекцією.
Щодо уточнюючого розрахунку від 20.02.2004р. без вхідного номера реєстрації до декларації за 2003р. на виправлену помилку в сумі 255900 грн. поданого податковою інспекцією (значиться в даних облікової картки платника) та уточнюючий розрахунок поданий позивачем (без зазначення року виправлення помилки) від 02.03.2004р. (дані про нього відсутні в обліковій картці), то суд погоджується з доводами Підприємства, що такі уточнюючі розрахунки складалися на прохання самої податкової інспекції яка допустила помилку в даних облікової картки, які ведуться нею на підставі «Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» затвердженої наказом ДПА України № 276 від 18.07.2005р., а саме:
- по службовому розрахунку проведеному 17.10.2004р. податковою інспекцією повторно внесено запис про зменшення податку на суму 255900 грн., в результаті чого недоїмка платника склала на дану дату 8809,17грн. (234709,17 грн. (недоїмка що залишилася несплачена після внесення виправлень помилки платником 10.10.2003р. на суму 255900грн.) -255 900 грн. внесеної повторно податковою інспекцією);
- виправлення допущеної 17.10.2004р. помилки, податкова інспекція провела 13.11.2004р. на підставі свого службового розрахунку шляхом донарахування до 8809,17грн. не суму помилкового зменшення (255900 грн.), а 451800грн., у зв'язку з чим у платника, по вині податкової інспекції, виникла недоїмка в тій самій сумі (460609,17 грн.), що була у нього до подачі уточнюючих розрахунків 10.10.2004р.;
- 27.02.2005р. на підставі уточнюючого розрахунку, податкова інспекція проводить по обліковій картці зменшення на суму 255900 грн., таким чином відновивши розрахунки платника з бюджетом станом на 10.10.2003 року.
Факт правомірності проведення виправлень помилок та відображення їх в особовій картці платника підтверджений рішенням господарського суду від 10.03.2004р. у справі № 14/80-2975 за позовом Підприємства до податкової інспекції та висновком судової експертизи №562 від 18.09.2008р., проведеної на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів, якою також підтверджено включення до валового доходу у вересні 2004р. отриманої в першому кварталі дотації в сумі 573767,13 грн., а не 577800 грн., як стверджує податкова інспекція, так як 4032,87 грн. були повернуті в місцевий бюджет платіжним дорученням №52 від 26.02.2004р. як зайво отримана дотація, що знайшло своє підтвердження в рішенні міської ради від 28.09.2004р.№4/4/1, яким змінено її цільове використання з покриття витрат по наданих пільгах за професійною ознакою на використання для водопровідно - каналізаційного господарства. Дане додатково підтверджує факт проведення податковою інспекцією перевірки без дослідження первинних бухгалтерських документів Підприємства.
Крім того, сума податкових зобов'язань Підприємству визначена поза межами строку давності встановленого пп.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону 2181, згідно якої, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 пункту 15.1 , податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків, згідно даної норми закону, вважається вільним від такого податкового зобов'язання.
Враховуючи, встановлений п.5.2.1 ст.5 Закону 2181 та п. 2.6. п. 2 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень», порядок нарахування контролюючим органом відповідно до по пп. 4.2.2 «б»п.4.2 ст. 4 даного закону сум податкових зобов'язань платника, а саме шляхом прийняття податкових повідомлень -рішень, донарахування податку на прибуток в сумі 225 900 грн. проведено податковим повідомленням - рішенням 28.08.2007р поза межами строку давності, навіть якщо рахувати такий строк з дня подачі Уточнюючого розрахунку до декларації за 2003 рік, який поданий 02.02.2004року, так як закон строки давності пов'язує тільки з строками подання декларацій. Аналогічно за межами строку давності проведено нарахування тим же податковим повідомленням -рішенням податку на прибуток на суму отриманої дотації в лютому 2004року, так як декларація за перший квартал 2004 року подана податковій інспекції 11.05.2004року.
При таких обставинах, податкова інспекція , в порушення чинного законодавства провела донарахування податкового зобов'язання та застосувала штрафні санкції.
3). Щодо правомірності прийнятого рішення № 0011482304/0/58649 від 28.08.2007р., то висновок податкової інспекції є безпідставним , оскільки актом перевірки та поданими доказами не підтверджено порушення Підприємством порядку нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Так, порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища регулюється «Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999р. ( далі Порядок) та «Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої спільним Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України №162/379 від 19.07.1999р. (далі Інструкція).
Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища, відповідно до п. 4.1 п. 4 Інструкції, встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщених відходів і наведені в таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1 до Порядку.
Разом з тим, в пп. 4.2 п. 4 Інструкції та п. 3 Порядку передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради, за поданням органів Мінприроди України , ураховуючи місцеві умови, можуть збільшувати перелік видів забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди і скиди. При цьому , нормативи збору за викиди і скиди цих забруднюючих речовин встановлюється за критеріями та відповідно до ставок, наведених у таблицях 1.2,1.3,1.8 додатка1 до Порядку.
Нормативи збору, який справляється за скиди основних забруднюючих речовин у водні обєкти, в тому числі у морські води, наведені у таблиці 1.7 додатку 1 до Порядку, в перелік яких, такий вид забруднюючих речовин як жири, не включено.
Не включено жири і в Додатковий перелік забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за скиди для платників збору Тернопільської області наведених в додатку № 2 затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради №323 від 21.12.2001р. «Про затвердження додаткового переліку забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди у навколишнє природне середовище». Слід зазначити, що згідно додатку №1, затвердженого даним рішенням, жири включені в Додатковий перелік забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди в атмосферне повітря для платників збору Тернопільської області. Отже, податкова інспекція розрахувала нормативи збору, застосовуючи дані таблиці 1.8 додатка1 до Порядку, в порушення п.3 Порядку, не маючи рішення про включення жирів до переліку забруднюючих речовин з яких справляється збір.
Не знайшов підтвердження факт порушення п.6.3. Інструкції, який регулює порядок обчислення платниками суми збору за скиди забруднюючих речовин, і в акті від 12.07.2007р. оформленого за результатами перевірки проведеної Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області згідно звернення Тернопільської ОДПІ від 11.05.2007р. №32969/7/23-112 про надання інформації щодо участі у проведенні перевірки на предмет правильності визначення Підприємством в період з 01.01.2006р. -31.12.2006р. (період планової перевірки) фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення,скидів та розміщення відходів. Так, актом перевірки встановлено, що в розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006 рік фактичні обсяги скидів відображені вірно, відхилень не встановлено. Інших актів перевірки чи довідок по даному питанню Державною екологічною інспекцією не складалося.
Посилання представника відповідача на лист Державної екологічної інспекції від 19.07.2007р. №3-1/682 судом до уваги не приймається, оскільки згідно п.7 «Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)», затвердженого постановою КМ України від 21.05.2005р. №619, за результатами проведення планових виїзних ревізій і перевірок службові особи кожного контролюючого органу складають акт або довідку відповідно до компетенції, що підписуються посадовими особами суб'єкта господарювання, згідно з якими керівники контролюючих органів приймають відповідні рішення. Акт перевірки від 12.07.2007р. підписаний посадовими особами Держінспекції та Підприємства без заперечень. Як випливає з п.2.10 акту перевірки на підставі якого прийнято податковою інспекцією спірне рішення, акт Держінспекції від 12.07.2007р. при перевірці не використовувався.
При таких обставинах, матеріалами справи доведено, що податкова інспекція, в порушення чинного законодавства, що регулює сплату даних платежів, безпідставно провела донарахування збору та нарахування штрафних санкцій .
4). Щодо правомірності прийнятого рішення №0001591703/0/58650 від 28.08.2007р., якими визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:
- згідно п. 1.15 ст. 15 Закону про податок фізичних осіб, податковий агент -це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язанні згідно п.8.1 ст.8, п. "а" 19.2 ст.19 цього закону нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходу фізичних осіб від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону;
- податкова соціальна пільга, згідно пп.6.3.1 п.6.3 ст.6 Закону про податок фізичних осіб, застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). При цьому, відповідно до пп. 6.3.5 п. 6.3 ст.6 даного закону, працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.
В акті перевірки № 7184/23-09/03353845 від 17.08.2007р. відсутня будь -яка інформація щодо даних реєстрації фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності та одержання ними доходів від такої діяльності у періоди встановлені актом : Босюк С. П. за липень -листопад 2006р.; Ранецький В. Є. за лютий 2006р.; Гладка І. М. за квітень 2006р.; Баран О. Т. за жовтень 2005р.; Канцірук В. Є. грудень 2005р. та лютий, квітень -травень 2006р., Ірза Р. Б. за лютий, квітень 2006р.та Івахів І. З. за січень -березень, травень 2006року.
В процесі розгляду справи податкова інспекція, на підтвердження взяття на облік підприємців, подала Реєстраційні картки суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб, а на підтвердження одержання ними доходів Декларації про доходи Босюк С.П. та Баран О. Т., відповідно до яких підприємці у зазначені в акті періоди доходів не одержували, а інші підприємці Декларацій про доходи за вказаний період не подавали.
При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами порушення Підприємством пп. 6.3.3 п.6.3 ст. 6 Закону про податок фізичних осіб, згідно якої податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. Тобто, закон містить застереження про право фізичної особи-підприємця на податкову соціальну пільгу тільки при умові не одержання доходів від підприємницької діяльності.
Також, податковою інспекцією не підтверджено, що роботодавець і фізичні особи -підприємці є пов'язаними особами та, що існувала змова між ними з ціллю ухилення від сплати податків, а також, що Підприємство володіло інформацією щодо одержання фізичними особами доходів від підприємницької діяльності.
Приймаючи до уваги викладене, податкова інспекція провела донарахування податку не підтвердивши порушення належними доказами, що не відповідає п. 2.3.4 Порядку проведення перевірки, згідно якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень ,які не мають підтверджених доказів.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 94, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000742309/0/58648, №0000732309/0/58647, №0011482304/0/58649 та №0001591703/0/58650 від 28.08.2007р. прийняті Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі (20.02.2009р.) до Львівського апеляційного адміністративного суду, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник