Кіровоградської області
"12" лютого 2009 р.
Справа № 17/403
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Горлової М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні 12.02.2009 року адміністративну справу № 17/403
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-гарант-цукор», м.Кіровоград
до відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, м.Кіровоград
про визнання нечинними рішень та вимоги
Представники сторін:
від позивача - участі не брали.
від відповідача - Кузьменко С.В., довіреність № 3 від 05.01.2009 р.
Час прийняття постанови: 15 год. 50 хв.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-гарант-цукор» в порядку адміністративного судочинства подано позовну заяву до управління Пенсійного фонду в м.Кіровограді з наступними вимогами:
визнати рішення № 436 від 30 березня 2007 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум не обчислених та не сплачених страхових внесків, прийнятого управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді до ТОВ “Агро-гарант-цукор», нечинним;
зобов»язати управління Пенсійного фонду в м. Кіровограді прийняти рішення про скасування рішення № 436 від 30 березня 2007 року;
визнати рішення № 437 від 30 березня 2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, прийнятого управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді до ТОВ “Агро-гарант-цукор», нечинним;
зобов»язати управління Пенсійного фонду в м. Кіровограді прийняти рішення про скасування рішення № 437 від 30 березня 2007 року;
визнати акт № 57 від 30.03.2007 року про проведення документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зобов»язання зі збору на обов»язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов»язкове держане пенсійне страхування ТОВ “Агро-гарант-цукор» нечинним.
Заявою від 07.06.2007 року (т. 1 а.с. 23-24) позивач змінив позовні вимоги та просить:
визнати вимогу про сплату боргу № Ю-387 від 03.05.2007 року, прийняту управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на загальну суму 528 724,88 грн. нечинною
визнати рішення № 436 від 30 березня 2007 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум не обчислених та не сплачених страхових внесків, прийнятого управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді до ТОВ “Агро-гарант-цукор», нечинним;
визнати рішення № 437 від 30 березня 2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, прийнятого управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді до ТОВ “Агро-гарант-цукор», нечинним.
В силу статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на вказані норми, господарський суд розглядає вимоги позивача з урахуванням заяви про їх зміну від 07.06.2007 р.
Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у відзивах на позову заяву, та 29.01.2009 р. подав заперечення, в якому зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині вимог про визнання нечинним рішень, у зв»язку з чим просить відмовити у задоволені позову (т. 2 а.с. 63).
Представник позивача в судове засідання 12.02.2009 р. не з»явився, витребуваних документів суду не надав та надав клопотання про відкладення розгляду справи з причин перебування представника на лікарняному.
Між тим, подане клопотання задоволенню не підлягає оскільки воно жодним чином документально не обґрунтовано.
Частина 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України зобов»язує осіб, які беруть участь у справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов»язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З огляду на викладене, враховуючи граничні строки вирішення спору у даній справі, фактичну участь представника позивача в інших судових засіданнях по даній справі та можливість подання позивачем документів, які витребувались судом неодноразово, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та за наявними у справі документами.
В судовому засіданні 12.02.2009 р. оголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-гарант-цукор» згідно поданої ним заяви зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в м. Кіровограді як платник збору до Пенсійного фонду (т. 1 а.с. 95).
Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2007 р. повноважними особами управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді проведено документальну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 22.04.2002 р. по 01.03.2007 р.
За результатами проведеної перевірки управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді складено акт № 57 від 30.03.2007 р. (т. 1 а.с.17-18), в якому зафіксовано порушення відповідачем п.п. 6 п.2 ст. 17 та п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме:
в січні 2005 року в фонд оплати праці, на який нараховуються страхові внески до ПФУ не включено премію в сумі 21740 грн., на яку донараховано 32%, що становить 6956,80 грн., утримання 1-2% становить 231,71 грн.;
в лютому 2006 року на відпускні чорнобильців в сумі 3781,90 грн. не нараховано 31,8% страхових внесків в розмірі 1202,66 грн.;
в лютому 2007 року різниця між фактично утриманими 1-2% страхових внесків з працівників підприємства і відображених в додатках 23 становить 25,57 грн.
Всього за результатами перевірки управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді донараховано відповідачу 8416,74 грн. страхових внесків.
На підставі вказаного акту управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді винесено рішення №436 від 30.03.2007 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, згідно якого до товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-гарант-цукор» застосовано фінансові санкції в розмірі 10128,07 грн. (т. 1 а.с.15).
В цей же день рішенням начальника управління Пенсійного фонду в м. Кіровограді № 437 від 30.03.2007 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-гарант-цукор»на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення штрафу в розмірі 47489,52 грн. та нараховано пеню в розмірі 31070,80 грн. (т. 2 а.с. 16).
Крім того, 03.05.2007 р. управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді сформовано вимогу про сплату боргу № Ю-387 на недоїмку зі сплати страхових внесків в розмірі 528724,88 грн. (т. 1 а.с. 19).
Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями і вимогою, просить визнати їх нечинними та вказує на те, що перевірка проведена безпідставно, складений акт перевірки не відповідає вимогам законодавства; при нарахуванні фінансових санкцій і пені за рішенням № 437 не визначено строку затримки платежу страхувальником; при винесені вимоги відповідачем порушено вимоги пункту 8.1. Інструкції №21-1 від 19.12.2003 р.
Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.05.2002 року за № 441/6729 управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді є органом Фонду, підвідомчим головному управлінню Пенсійного Фонду в Кіровоградській області, що разом утворюють систему органів Фонду, яка здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах м. Кіровограда.
Згідно вказаного Положення управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків.
Управління має право стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми; застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом.
Питання проведення посадовими особами органів Пенсійного фонду України документальних перевірок щодо правильності обчислення та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на час проведення перевірки позивача регулювалось Порядком оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року N 6-5.
Пункт 1.3. названого Порядку передбачав планову, позапланову та зустрічну перевірки фінансово-господарської діяльності платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування щодо сплати та цільового використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Документом, яким оформляються результати перевірки є акт, в якому має міститись систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень (у разі їх виявлення) норм законодавства щодо сплати та цільового використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Факти виявлених порушень законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. (п. 1.5. Порядку).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 1 грудня 2008 року N 21-1 зазначений вище Порядок було скасовано та затверджено новий Порядок, в якому залишились незмінними вимоги щодо оформлення результатів перевірок актом.
Як вбачається з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді при проведені перевірки позивача дотримано умови Порядку оформлення її результатів, чинного на момент проведення перевірки, та складено акт, в якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення з посиланням на норми законодавства, зазначено первинні документи, які використовувались при перевірці, наведено розрахунки нарахованих сум. Будь-які виправлення по акту відсутні.
Перевірка проводилась позапланово з відома керівника підприємства та в присутності головного бухгалтера. Останнє, зокрема, зафіксовано по тексту акту та не заперечується позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Стаття 2 Закону України “Про оплату праці» визначає наступну структуру заробітної плати:
основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно статті 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» N400/97-ВР від 26 червня 1997 року ставка збору визначена у розмірі: 32% на січень 2005 р. та 31,8% в 2006 році.
Наведені вище норми свідчать про правомірність здійснених управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді при перевірці ТОВ "Агро-гарант-цукор" нарахувань страхових внесків. Позивачем документально не спростовуються зафіксовані по акту порушення та нарахування. Докази, які б свідчили про невідповідність відображених в акті даних фактичним обставинам, в матеріалах справи відсутні. Господарським судом не встановлено порушень відповідачем вимог законодавства при проведені перевірки позивача.
Пункт 4 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" передбачає застосування виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників фінансових санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у вигляді накладення штрафу у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
На підставі вказаної норми Закону та відповідно до зафіксованих в акті перевірки порушень 30.03.2007 р. управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді прийнято рішення № 436 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 10128,07 грн.
З наданого відповідачем розрахунку фінансової санкції (т. 1 а.с. 55) вбачається його відповідність п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" .
З огляду на викладене, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, господарський суд приходить до висновку, що прийняте відповідачем рішення № 436 від 30.03.2007 р. відповідає вимогам законодавства, а тому правові підстави для визнання його нечинним відсутні. Позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з пунктами 6, 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період дорівнює 1 календарному місяцю. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
За пунктом 8.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пункт 8.2. Інструкції передбачає, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Згідно з пунктом 8.3. Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи).
Частина 3 статті 106 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" передбачає право страхувальника в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду на оскарження вимоги в судовому порядку.
З наданих до справи документів вбачається, що оскаржувана позивачем вимога № Ю-387 від 03.05.2007 р. на суму 528724,88 грн. сформована управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді на підставі облікових даних з карток особового рахунку страхувальника у зв»язку з наявністю у позивача недоїмки зі сплати страхових внесків.
Так, позивачем у наданих розрахунках сум страхових внесків за період з жовтня 2006 р. по березень 2007 р. самостійно обліковано до сплати 623703,86 грн. (т. 1 а.с. 57-68).
Між тим, вказана сума сплачена позивачем не повному обсязі, внаслідок чого утворилась недоїмка зі сплати страхових внесків в розмірі 528724,88 грн.
Вказані нарахування та часткова сплата відображені в картці особового рахунку страхувальника ТОВ “Агро-гарант-цукор» (т. 1 а.с. 84-94) та документально позивачем не спростовуються.
Враховуючи наведене вище та відсутність в матеріалах справи доказів своєчасної і повної сплати позивачем сум страхових внесків, нарахованих за період з жовтня 2006 р. по березень 2007р., позовні вимоги в частині визнання нечинною вимоги № Ю-387 від 03.05.2007 р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
На підставі вказаної норми управлінням Пенсійного фонду в м. Кіровограді 30.03.2007 р. винесено рішення № 437 про застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 47489,52 грн. та нараховано пеню в розмірі 31070,80 грн.
Між тим, з наданого до вказаного рішення розрахунку суми фінансової санкції і пені (т. 1 а.с. 54) та наведених відповідачем пояснень від 23.07.2007 р. (т. 1 а.с. 82-83) слідує, що застосовані за спірним рішенням фінансова санкція і пеня нараховані на стягнуту з ТОВ “Агро-гарант-цукор» за судовим рішення по справі № 17/57 суму заборгованості по страховим внескам, яка була розстрочена судом по даній справі але своєчасно не сплачена позивачем.
Отже, відповідач за рішенням № 437 від 30.03.2007 р. при визначені строку затримки платежу та нарахування штрафних санкцій і пені не врахувано розстрочку, встановлену постановою господарського суду Кіровоградської області від 20.03.2006 р. по справі № 17/57 про стягнення з ТОВ “Агро-гарант-цукор» на користь управління Пенсійного фонду в м. Кіровограді 322347,91 грн. заборгованості по страховим внескам (т. 2 а.с. 75-79). Вказана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась, а тому є такою, що набрала законної сили.
Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення є обов»язковими та підлягають виконанню на всій території України.
Відтак, суми нарахованих фінансових санкцій і пені за рішенням № 437 від 30.03.2007 р. не можна визнати обґрунтованими, як і саме рішення.
За даних обставин, рішення управління Пенсійного фонду в м. Кіровограді № 437 від 30.03.2007 р. підлягає визнанню нечинним, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Посилання відповідача на пропущення позивачем встановленого статтею 106 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" десятиденного строку на оскарження рішення, як підстава для відмови у задоволенні позову, не приймаються господарським судом, оскільки статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства встановлено річний строк для звернення до суду. Вказаний строк позивачем не пропущено.
У відповідності до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України вжиті ухвалою господарського суду від 11.06.2007 р. заходи до забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №436 від 30.03.2007 р.; рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №437 від 30.03.2007р. та вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про сплату боргу №Ю-387 від 03.05.2007р., підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 118, ч.ч. 1-3 ст. 160, ч. 1 ст. 162, ст. 163, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1-4 ст. 254, п. 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати нечинним рішення № 437 від 30.03.2007 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчану сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, прийнятого управлінням Пенсійного фонду України в м.Кіровограді до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-гарант-цукор".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вжиті заходи до забезпечення позову згідно ухвали господарського суду від 11.06.2007 р. шляхом зупинення дії рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №436 від 30.03.2007 р.; рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №437 від 30.03.2007р. та вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про сплату боргу №Ю-387 від 03.05.2007р., - скасувати.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Суддя