02 квітня 2013 року Справа № 808/3547/13-а м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши подання та додані до нього матеріали
за поданням Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
до Публічного акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат»
про стягнення коштів за податковим боргом,
02 квітня 2013 року о 14 год.15 хв. Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - заявник або ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з поданням до Публічного акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат» (далі - ПАТ «ЗДК» або Підприємство) в якому просить суд стягнути з відповідача новостворений податковий борг в розмірі 85211,12 грн. а саме:
- з податку на додану вартість у розмірі 2 860 831,26 грн., з яких новостворений податковий борг 16 569,00 гривень.
- зі сплати за землю (земельного податку) у розмірі 47 256,23 грн., з яких новостворений податковий борг складає 11 814,12 гривень.
- з авансового платежу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 208 286,00 грн., з яких новостворений податковий борг 56 828,00 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 183-3 КАС України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, заявник у поданні зазначає, що новостворений податковий борг з податку на додану вартість виник на підставі наступного:
На момент виникнення новоствореного податкового боргу з податку на додану вартість обліковувалась заборгованість у розмірі 2 843 359,10 гривень.
За результатами здійснення господарської діяльності та на вимогу діючого законодавства до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було надано податкову звітну декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року № 9014269345 від 19.03.2013 року, терміном сплати 30.03.2013 року відповідно до якої Підприємством було самостійно визначено податкове зобов'язання у розмірі 16 569,00 гривень.
Новостворений податковий борг з земельного податку з юридичних осіб виник на підставі наступного:
За результатами здійснення господарської діяльності та на вимогу діючого законодавства України, до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було надано податкову декларацію з плати за землю земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності від 25.01.2013 року № 9002281851 на 2012 рік, відповідно до якої підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання у сумі 141769,33 грн., з розбивкою сплати річної суми рівними частками за місяцями, а саме:
- за січень 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 02.03.2013 р..;
- за лютий 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 30.03.2013р..;
- за березень 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 30.04.2013 р. (термін сплати не настав).;
- за квітень 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 30.05.2013 р. (термін сплати не настав).;
- за травень 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 30.06.2013 р. (термін сплати не настав).;
- за червень 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 30.07.2013 р. (термін сплати не настав).;
- за липень 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 30.08.2013 р. (термін сплати не настав).;
- за серпень 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 30.09.2013 р. (термін сплати не настав).;
- за вересень 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 30.10.2013 р. (термін сплати не настав).;
- за жовтень 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 30.11.2013 р. (термін сплати не настав).;
- за листопад 2013 року 11814,12 грн. терміном сплати 30.12.2013 р. (термін сплати не настав).;
- за грудень 2013 року 11814,01 грн. терміном сплати 30.01.2014 р.. (термін сплати не настав).
Отже, новостворений податковий борг з земельного податку з юридичних осіб складає 11814,12 гривень.
Новостворений податковий борг з авансових внесків на прибуток виник на підставі наступного.
На момент виникнення новоствореного податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток обліковувалась заборгованість у розмірі 151458,00 гривень
За результатами здійснення господарської діяльності та на вимогу діючого законодавства до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було надано податкову звітну декларацію з податку на прибуток за три квартали 2012 року № 9087078119 від 08.02.2013 року, терміном сплати 29.03.2013 відповідно до якої підприємством було самостійно визначено податкове зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток що підлягає сплаті щомісячно у березні - грудня 2013 року та січні - лютому 2014 року у розмірі 56 828,00 гривень.
Потягом 2013 року ПАТ «ЗДК» не сплачувались авансові внески з податку на прибуток.
Отже, новостворений податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток складає 56 828,00 гривень.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу).
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до п.п.14.1.72. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів
Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Пунктом 285.1 стаття 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно п. 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та і організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно п.287.3 та п.287.4 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Кодексу (з доповненнями, внесеними Законом N 5083) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (з доповненнями, внесеними Законом N 5083) платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку в розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Отже, виходячи з вищезазначених норм останнім днем для добровільної сплати суми самостійно визначених зобов'язань є - 30 березня 2013 року.
Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Останній день строку триває до 24 години.
Відповідно до ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо стягнення коштів за податковим боргом.
Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Строки, встановленні цією статтею, обчислюються годинами і закінчуються із закінченням години, на яку припадає таке закінчення.
У даному випадку, необхідна наявність сукупності обставин, які дають підставу для висновку щодо правомірності такого подання:
- сплив 60 днів з дня направлення податкової вимоги;
- виникнення податкового боргу.
Листом Вищого адміністративного суду від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 визначено, що передбачений частиною другою статті 183-3 КАС України строк у двадцять чотири години, протягом яких податковий орган у разі збільшення податкового боргу після надсилання податкової вимоги має право звернутися з відповідним поданням, слід обчислювати з нуля годин дня, що настає за останнім днем сплати суми податкового зобов'язання, визначеного за правилами статті 57 Податкового кодексу.
Одна з таких обов'язкових складових - виникнення новоствореного податкового боргу - виникла - в нуль годин -31.03.2013 р.
Проте, оскільки відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України строки, визначені цим підпунктом, не включають добові години, що припадають на вихідні та святкові дні (31.03.2013р. припадає на вихідний день - неділю), строк для звернення до суду починає обчислюватись з нуля годин 01.04.2013 р. - наступний робочий день та закінчується о 24 год. 00 хв. 01.04.2013 р.
З вказаною обставиною погодився заявник, виходячи з викладеного в поданні.
З огляду на викладене, суд встановив, що податковим органом пропущено строк звернення до суду із поданням щодо стягнення коштів за податковим боргом.
До подання заявником додане клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому як на підставу пропущення строку звернення до суду із поданням посилається на сукупність обставин, які унеможливили своєчасне звернення з поданням до канцелярії суду, оскільки вона працює лише до 18 год.00 хв.
Дослідивши матеріали подання та додатки до нього суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України однією із складових механізму реалізації завдання адміністративного судочинства з захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень є своєчасність розгляду адміністративних справ. Частиною 7 статті 183-3 КАС України встановлюється, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Через пропущення заявником строку звернення з поданням, передбаченого законодавством, суд не має змоги забезпечити своєчасний розгляд справи.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що строки звернення заявника з поданням, передбачені частиною третьою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є різновидами строку спеціального звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказана норма встановлює, що Кодексом адміністративного судочинства України можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж шестимісячний загальний строк.
При цьому стаття 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає спеціальних наслідків пропущення строків звернення до суду, визначених цією нормою. Тому недотримання заявником строків звернення до суду, визначених статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, тягне за собою застосування приписів статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
З зазначеною правовою позицією погоджується Вищий адміністративний суд України (Інформаційний лист ВАСУ від 02.02.11 № 149/11/13-11).
Крім того, вказані заявником обставини, що зумовили пропущення строку, не позбавляють його можливості звернення з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 160, 165, 183-3 КАС України, суддя,
У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про поновлення пропущеного строку на звернення з поданням про стягнення коштів за податковим боргом - відмовити.
Подання Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без розгляду.
Роз'яснити Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби право звернення до суду з даними вимогами в загальному порядку.
Копію ухвали разом із поданням та усіма доданими до нього матеріалами надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П.Бойченко