33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"01" квітня 2013 р. Справа № 5004/1102/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Гудак А.В. ,
суддя Маціщук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад Транспорт" ЛТД
на ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2013 р.
у справі № 5004/1102/11 (скарга на дії ДВС) (суддя Гончар М.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД
про стягнення 1 074 270,45 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Москвичов С.І.;
від відповідача: Татарчук Л.І.;
від органу ДВС: не з'явився
Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.02.2013 р. у справі № 5004/1102/11 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД від 21.05.2012 року № 2105/12 на дії державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції та про визнання недійсними постанов від 11.05.2012 року по справі № 5004/1102/11.
При винесенні вищевказаної ухвали, судом першої інстанції було встановлено, що рішення господарського суду Волинської області від 30.08.2011 року у справі № 5004/1102/11, відповідно до якого позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД про стягнення 1 074 270,45 грн. задоволено, залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року у справі № 5004/1102/11.
На виконання вказаних судових рішень було видано наказ від 28.11.2011 року №5004/1102/11-1.
Також судом першої інстанції було встановлено, що 07.12.2011 р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання наказу №5004/1102/11-1 від 28.11.2011 року, яке згодом 16.12.2011 року було приєднано до зведеного виконавчого провадження №23919140.
Місцевим господарським судом було прийнято до уваги виконавчі дії, здійсненні під час виконавчого провадження, та винесені документи за результатами їх проведення. Так, зокрема, 11.05.2012 р. державним виконавцем було винесено дві постанови про розшук транспортних засобів, а саме щодо описаних 02.02.2012 року згідно акту опису й арешту серії ВП №30357087 та щодо решти неописаних транспортних засобів, що надавались ТзОВ "Каскад-Транспорт ЛТД в заставу ВАТ "Кредитпромбанк" за договором застави № 02.3/09/316/08-КЛТ від 11.09.2008 року.
При вирішенні питання про наявність визначених законом підстав для задоволення скарги боржника на дії органу ДВС, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Господарського процесуального кодексу України та Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України " від 28.03.2002 року № 04-5/365.
Місцевим господарським судом також було прийнято до уваги акти опису й арешту майна від 02.02.2012 року та від 22.02.2012 року, згідно з якими було описано 19 транспортних засобів, належних ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД, які знаходяться в заставі ПАТ "Кредитпромбанк".
Також судом першої інстанції було враховано ту обставину, що за результатами неодноразових виходів за адресою місцезнаходження боржника заставних транспортних засобів виявлено не було, про що було складено відповідні акти державного виконавця. Крім того, 07.05.2012 року на адресу ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД було надіслано вимогу державного виконавця про передачу головному державному виконавцю описаних транспортних засобів в строк до 11.05.2012 року. Проте таку вимогу виконано не було.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД на дії державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2013 р. у справі № 5004/1102/11 скасувати, а скаргу боржника на дії органу ДВС задоволити.
Скаржник вважає, що ухвала місцевого господарського суду є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Постанови Відділу ДВС від 11.05.2012 р. про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук (щодо 16 транспортних одиниць) та постанови Відділу ДВС від 11.05.2012 р. про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук (щодо 18 транспортних одиниць) винесені необґрунтовано.
Адже, з вказаних постанов, як зазначає скаржник, вбачається, що транспортні засоби боржника були оголошені в розшук внаслідок невиявлення транспортних засобів при неодноразовому виході державного виконавця за адресою місцезнаходження боржника
В обгрунтування своїх доводів, скаржник посилається на положення ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.
Таким чином, боржник стверджує, що єдиною підставою для оголошення розшуку майна боржника є відсутність відомостей про місцезнаходження майна боржника, а не його відсутність за місцезнаходженням боржника.
Окрім того, скаржник звертає увагу на положення п. 2.2 Статуту ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД, відповідно до якого предметом діяльності товариства є зокрема здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів. Окрім того, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності товариства є діяльність автомобільного вантажного транспорту та організація перевезень вантажів.
На підставі вказаного, скаржник наголошує на тому, що основним видом діяльності скаржника є здійснення перевезень, що вимагає залучення транспортних засобів, а відтак їх виявлення за місцезнаходженням боржника в робочий час є об'єктивно неможливим.
Усупереч наведеному, скаржник стверджує, що орган ДВС, приймаючи оскаржувані постанови, не вжив заходів щодо з'ясування відомостей про місцезнаходження транспортних засобів ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД, будучи проінформованим про те, що вказані транспортні засоби використовуються в його господарській діяльності, а натомість оголосив їх в розшук.
З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні скарги на дії органу ДВС за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід скасувати.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.
На адресу боржника 25.01.2012 р., 30.01.2012 р. та 29.03.2012р. було направлено повідомлення про опис рухомого майна, а саме транспортних засобів, що надавались боржником в заставу стягувачу за договором застави № 02.3 09/316/08-КЛТ від 11.09.2008 року.
Позивач зважає на наступні обставини справи. Так, зокрема, при неодноразовому виході за адресою місцезнаходження боржника - м. Луцьк, вул. Єршова, а саме 31.01.2012р. 05.04.2012р., 13.04.2012р., заставних транспортних засобів виявлено не було, про що було складено відповідні акти державного виконавця. Актами опису й арешту майна від 02.02.2012 року та від 22.02.2012 року було описано 19 транспортних засобів, належних боржнику, які знаходяться в заставі стягувача. 13.02.2012 року винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Крім того, вимога державного виконавця від 07.05.2012 р. щодо передачі транспортних засобів виконана не була.
Також позивач наголошує на тому, що необхідність у винесенні постанови про розшук та затримання транспортних засобів виникла у зв'язку з неможливістю вилучення у боржника майна (транспортних засобів), яке підлягає примусовій реалізації внаслідок протиправних дій боржника щодо приховування майна.
Таким чином, позивач стверджує, що з метою вилучення у боржника транспортних засобів, державний виконавець, скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче проваждення", у зв'язку з чим виніс постанову про розшук та затримання транспортних засобів боржника.
Враховуючи вказане вище, позивач вважає, що судом першої інстанції цілком правомірно відмовлено у задоволенні скарги на дії органу ДВС, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.
1 квітня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2013 р. у справі № 5004/1102/11 слід скасувати, а скаргу на дії органу ДВС задоволити.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник органу ДВС в судове засідання не з'явився, пояснень по справі не надавав.
Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (Т. 5, а.с. 159-160), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника органу ДВС.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що рішенням господарського суду Волинської області від 30.08.2011 року у справі №5004/1102/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД про стягнення 1 074 270,45 грн. позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" 982 600 грн. заборгованості по кредиту, 3 016,48 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 10 740,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (Т. 1 а.с. 68-69).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року рішення господарського суду Волинської області від 30.08.2011 року у справі № 5004/1102/11 залишено без змін (Т. 1 а.с. 89-91).
Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2012 р. у справі № 5004/1102/11 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю залишено без задоволення. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 р. та рішення господарського суду Волинської області від 30.08.2011 р. у справі № 5004/1102/11 залишено без змін (Т.1 а.с. 114-118).
На виконання вищевказаних рішень суду першої та апеляційної інстанцій господарським судом Волинської області видано наказ від 28.11.2011 року № 5004/1102/11-1 (Т.1 а.с. 97).
Рішення господарського суду Волинської області від 30.08.2011 року у справі №5004/1102/11 набрало законної сили і є обов'язковим до виконання.
Постановами ВП № 30357087 від 07.12.2011 р. державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 5004/1102/11-1 від 28.11.2011 року та накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна (Т. 2 а.с. 18, 94).
При цьому, 16.12.2011 року постановою ВП № 30357087 виконавче провадження № 30357087 з примусового виконання наказу № 5004/1102/11-1 від 28.11.2011 р. приєднано до зведеного виконавчого провадження № 23919140 (Т. 2 а.с. 95).
На адресу ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД 25.01.2012 р., 30.01.2012 р. та 29.03.2012 р. було направлено повідомлення про опис рухомого майна, а саме транспортних засобів, що надавались ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД в заставу ВАТ "Кредитпромбанк" за договором застави №02.3/09/316/08-КЛТ від 11.09.2008 року.
Актами опису й арешту майна від 02.02.2012 року та від 22.02.2012 р. було описано 19 транспортних засобів, належних ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД, які знаходяться в заставі ПАТ "Кредитпромбанк" (Т. 2 а.с. 96-101). Відповідно до вказаного акту від 02.02.2012 року визначено, що дійсна вартість майна буде встановлена експертом.
З наявних в матеріалах справи актів державного виконавця від 12.01.2012 р., 31.01.2012 р., 05.04.2012 р., 13.04.2012 р. (Т. 2 а.с. 2-3, 103-104) вбачається наступне.
Так, згідно з актами державного виконавця від 12.01.2012 р. та від 31.01.2012 р. було встановлено, що при виході за адресою місцезнаходження боржника - м. Луцьк, вул. Єршова, 3 пройти на територію підприємтсва виявилося неможливим. Опис було перенесено на 08.02.2012 р. та надано можливість для добровільного виконання вимог державного виконавця.
Згідно з актом державного виконавця від 05.04.2012 р. встановлено, що при виході за адресою місцезнаходження боржника - м. Луцьк, вул. Єршова, 3, державним виконавцем не було виявлено неописаних заставних у ПАТ "Кредитпромбанк" транспортних засобів. Вимога державного виконавця про пред'явлення решти заставлених у ПАТ "Кредитпромбанк" транспортних засобів не виконана.
Згідно з актом державного виконавця від 13.04.2012 р. встановлено, що при виході за адресою м. Луцьк, вул. Єршова, 3 на території боржника ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД було виявлено транспортні засоби, що знаходяться в заставі ПАТ "Кредитпромбанк" та описані згідно з актом опису й арешту майна від 02.02.2012 р. Проте вилучити описане рухоме майно виявилося неможливим.
07.05.2012 року на адресу ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД було надіслано вимогу державного виконавця (Т. 2 а.с. 106-107), згідно з якою боржника було зобов'язано передати головному державному виконавцю Воробей О.А. описані транспортні засоби в кількості 17 одиниць, що на праві власності належить ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД з технічними паспортами та ключами, для подальшої реалізації в строк до 11.05.2012 року.
Постановою державного виконавця від 10.05.2012 р. доручено Раку Анатолію Анатолійовичу провести рецензування звітів про оцінку описаного майна боржника (Т. 2 а.с. 109-110).
Відповідно до акту державного виконавця від 11.05.2012 р. встановлено, що при виході державного виконавця із представниками стягувача за місцем знаходження ТзОВ "Каскад -Транспорт" ЛТД транспортних засобів, описаних актами опису й арешту від 02.02.2012 р. та від 22.02.2012 р. виявлено не було. Вимога державного виконавця від 07.05.2012 р. щодо передачі транспортних засобів виконана не була (Т. 2 а.с. 108).
11.05.2012 р. державним виконавцем було винесено дві постанови про затримання та оголошення в розшук транспортних засобів, а саме щодо описаних 02.02.2012 року згідно акту опису й арешту серії ВП №30357087 та щодо решти неописаних транспортних засобів, що надавались ТзОВ "Каскад-Транспорт ЛТД в заставу ВАТ "Кредитпромбанк" за договором застави №02.3/09/316/08-КЛТ від 11.09.2008 року (Т.2 а.с. 111-116).
25.05.2012 р. до місцевого господарського суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД від 21.05.2012 року № 2105/12 на дії головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у справі № 5004/1102/11 (Т.4 а.с. 1-4).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.02.2013 р. у справі № 5004/1102/11 відмовлено у задоволенні вищевказаної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (Т. 5 а.с. 126-127).
Переглядаючи вищевказану ухвалу суду першої інстанції на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.
Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
У п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26 грудня 2003 року роз'яснено, що при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 4 листопада 1950 р.; ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР), Закону N 202/98-ВР, Закону N 606-XIV, гл. 31-Г Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), розд. XIV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, державний виконавець повинен здійснювати дії по виконавчому провадженню в порядку та в межах, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів господарських судів.
У п. 8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 28.03.2002 року №04-5/365, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, суд касаційної інстанції роз'яснив, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Відповідно до п. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Так, на виконання вказаної вище норми закону, державним виконавцем було об'єднано виконавче провадження № 30357087 з примусового виконання наказу № 5004/1102/11-1 від 28.11.2011 р. із зведеним виконавчим провадженням № 23919140.
Пунктом 6 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови та порядок здійснення державним виконавцем такої виконавчої дії, як оголошення в розушук транспортного засобу.
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 40 вказаного Закону у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.
Відповідно до п. 4.13.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 р. № 74/5, розшук транспортних засобів боржника за постановою державного виконавця здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, встановленому Інструкцією про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 25.06.2002 № 607/56/5.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 вказаного Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
При цьому частиною 3 вказаної статті визначені права державного виконавця, зокрема, зазначено, що державний виконавець має право офіційно звернутися до всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, які у встановлений ним строк повинні надати йому безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень, що також можуть бути використані для розшуку майна
З огляду на наведені вище приписи діючого законодавства, очевидним є те, що державному виконавцю надано на законодавчому рівні право на вчинення такої виконавчої дії, як оголошення в розшук транспортного засобу.
Отже, передумовою для винесення державним виконавцем постанови про розшук транспортного засобу є наявність необхідності у розшуку відповідного транспортного засобу.
Як свідчать встановлені обставини справи, актом опису й арешту майна від 02.02.2012 року було описано рухоме спірне майно, належне ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД, яке знаходиться в заставі ПАТ "Кредитпромбанк".
При цьому, внаслідок неодноразових виходів за адресою місцезнаходження боржника - м.Луцьк, вул. Єршова, заставних транспортних засобів виявлено не було, про що було складено відповідні акти державного виконавця.
Зважаючи на те, що за місцезнаходженням боржника транспортних засобів не було виявлено, то відповідно у державного виконавця виникла об'єктина необхідність оголосити в розшук транспортні засоби. Адже, у разі відсутності описаного майна боржника, виконання рішення господарського суду Волинської області від 30.08.2011 року у справі № 5004/1102/11 у спосіб, визначений судом першої інстанції, буде неможливим.
Таким чином, на момент розгляду скарги на дії органу ДВС, транспортні засоби, які були описані державним виконавцем, залишаються не вилучені та не реалізовані в рахунок погашення боргу.
Отже, державний виконавець при винесенні постанов від 11.05.2012 р. про розшук транспортних засобів діяв на законних підстав та в межах, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Також судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що державним виконавцем було вжито всіх необхідних засобів щодо визначення місцезнаходження транспортних засобів. Вказане, зокрема, підтверджується актами опису транспортних засобів від 02.02.2012 р. та від 22.02.2012 р., вимогою державного виконавця від 07.05.2012 р. про зобов'язання боржника передати головному державному виконавцю описані транспортні засоби та відповідними актами державного виконавця, складеними за результатами виходів за адресою місцезнаходження боржника - м. Луцьк, вул. Єршова, а саме від 12.01.2012 р., 31.01.2012 р., 05.04.2012 р., 13.04.2012 р. та від 11.05.2012 р.
Не варті уваги також твердження скаржника з приводу того, що Закон України "Про виконавче провадження" визначає таку підставу для оголошення розшуку майна боржника, як відсутність відомостей про місцезнаходження майна боржника, а не його відсутність за місцезнаходженням боржника. Адже, у ст. 40 наведеного Закону відсутні такі нормативні положення.
Підсумовуюи наведені вище положення діючого законодавства та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно відсутності визначених законом підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД від 21.05.2012 року № 2105/12 на дії головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у справі № 5004/1102/11.
В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суперечать нормам закону, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали в порядку статті 104 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2013 р. у справі № 5004/1102/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад Транспорт" ЛТД - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2013 р. у справі № 5004/1102/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад Транспорт" ЛТД - без задоволення.
2. Справу № 5004/1102/11 надіслати господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Маціщук А.В.