04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" березня 2013 р. Справа№ 5011-53/9526-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Гончарова С.А.
Чорної Л.В.
при секретарі судового засідання - Гордовій Г.Л.
за участю представників:
від позивача: Брус О.М., представник за довіреністю б/н від 10.05.2012;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2013
у справі №5011-53/9526-2012 (головуючий суддя Грєхова О.А., судді БлажівськаО.Є., Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»
до Дочірнього підприємства «Автопрокат»
про визнання права власності
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Автопрокат» (далі - відповідач) про визнання права власності на автомобіль марки Hyndai Tucson, рік випуску-2008, чорного кольору, заводський номер кузова KMHJN81B09U917722, номер двигуна G4GC8204904; автомобіль марки Hyndai Tucson, рік випуску-2008, чорного кольору, заводський номер кузова KMHJN81B09U917806, номер двигуна G4GC8205332; автомобіль марки Hyndai Tucson, рік випуску-2008, чорного кольору, заводський номер кузова KMHJN81B09U917385, номер двигуна G4GC8204460.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі №5011-53/9526-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі №5011-53/9526-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Смірновій Л.Г.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2013 сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 15.03.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.03.2013.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Тищенко О.В. було доручено здійснити розгляд справи №5011-53/9526-2012 колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ГончароваС.А. та Чорної Л.В.
В судове засідання з'явився представник позивача.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились. Відповідач про причини неявки свого представника не повідомив.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» та Дочірнім підприємством «Спецавтотранспорт» було укладено Договори фінансового лізингу №999-LD від 23.03.2009 та № 1000-LD від 24.03.2009 (далі - Договори лізингу).
Зобов'язання за вказаними Договорами забезпечені заставою, згідно з Договором застави №999-1000 від 19.05.2009, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» та Дочірнім підприємством «Автопрокат».
Предметом застави є автомобіль марки Hyndai Tucson, рік випуску-2008, чорного кольору, заводський номер кузова KMHJN81B09U917722, номер двигуна G4GC8204904; автомобіль марки Hyndai Tucson, рік випуску-2008, чорного кольору, заводський номер кузова KMHJN81B09U917806, номер двигуна G4GC8205332; автомобіль марки Hyndai Tucson, рік випуску-2008, чорного кольору, заводський номер кузова KMHJN81B09U917385, номер двигуна G4GC8204460 (далі - предмет застави).
Як зазначено позивачем у своїй позовній заяві, у зв'язку з невиконанням Дочірнім підприємством «Спецавтотранспорт» грошових зобов'язань по сплаті перших лізингових платежів за Договорами лізингу у встановлені строки Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» керуючись положеннями статей 24-33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та пунктами 3.1.5, 4.3.1 Договору застави було реалізовано право звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку згідно листа №617 від 12.04.2011 та зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави.
Враховуючи те, що заперечень щодо набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» права власності на предмети застави не надійшло ні від Дочірнього підприємства «Спецавтотранспорт» (Боржника), ні від Дочірнього підприємства «Автопрокат» (Заставодавця), позивач вважає, що набув право власності на предмет застави у позасудовому порядку.
В обґрунтування вищевказаних обставин позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 у справі №48/529 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до Дочірнього підприємства «Спецавтотранспорт» та Дочірнього підприємства «Автопрокат» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно та зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Автопрокат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» про визнання договору застави недійсним, в якому встановлено правомірність реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» права звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку шляхом набуття предмету застави у власність. Дане рішення суду набрало законної сили 20.02.2012.
Позивач вважає, що вищезазначеним судовим рішення встановлені факти щодо набуття ним права власності на спірне майно, які у відповідності до статті 35 ГПК України не підлягають повторному доведенню.
Крім того, позивач зазначає, що не має можливості повною мірою реалізувати своє право власності на транспортні засоби у зв'язку з відсутністю їх державної реєстрації. У зв'язку з чим, з метою дотримання п.п. 7, 8 Постанови від 07.09.1998 №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» та враховуючи, що предмети застави - транспортні засоби були придбані та ввезені на територію України Дочірнім підприємством «Автопрокат», Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулось до Дочірнього підприємства «Автопрокат» з листом вих.№981 від 23.05.2012, згідно якого просило надати документи, що підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення предметів застави-транспортних засобів для державної реєстрації таких транспортних засобів у органах Державтоінспекції.
Лист вих.№981 від 23.05.2012 було направлено цінним листом з описом вкладення та кур'єрською службою доставки «АСД Експрес», проте кур'єрська служба лист повернула Товариству з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» з вказівкою, що Дочірнє підприємство «Автопрокат» «за вказаною адресою не знаходиться-будівництво», а станом на сьогоднішній день, такі документи не були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», що і стало підставою для звернення до суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що він також не є власником спірних транспортних засобів. Спірні транспортні засоби фактично належать Приватній компанії з обмеженою відповідальністю «Філтон Венчурз Лімітед», яка зареєстрована та діє у відповідності до законодавства Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та були ввезені до України як іноземна інвестиція та внесок до статутного капіталу, що не передбачає безумовного переходу права власності на них до відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування підстав позову позивач посилається на статтю 392 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).
Як передбачено статтею 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до приписів вищезазначеної норми правом на позов про визнання права власності наділений виключно власник майна. Дана обставина має бути підтверджена правовстановлюючими документами, а у разі їх втрати позивач має довести належними та допустимими доказами наявність факту такої втрати.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на встановлення в судовому рішенні Господарського суду міста Києва у справі 48/529 факту набуття ним права власності на спірні автомобілі, що має преюдиційне значення відповідно до статті 35 ГПК України з огляду на наступне.
Згідно п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Судом у справі №48/529 лише надано власну правову оцінку факту звернення стягнення на заставлене майно за домовленістю сторін у позасудовому порядку.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» є власником спірного майна. Зокрема, позивачем не надані будь-які правовстановлюючі документи на дане майно та не доведено, що такі документи були ним втрачені.
Фактично, позивач заявляє позов у зв'язку з відсутністю у нього документів, які необхідні для реєстрації транспортних засобів, зокрема, в підтвердження правомірності придбання, отримання, ввезення, митного оформлення предметів застави - транспортних засобів для державної реєстрації таких транспортних засобів у органах Державтоінспекції.
Судова колегія вважає відповідні обставини таким, що не обґрунтовують позовних вимог, оскільки вищенаведені документи були оформлені на ім'я відповідача і не засвідчують права власності позивача в розумінні статті 392 ЦК України.
Також, при вирішенні спору суд враховує, що згідно з приписами частини 1 статті 181 ЦК України режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Частиною 7 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» встановлено обов'язок власників транспортних засобів та осіб, які використовують їх на законних підставах, зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Таким чином, оскільки на транспортні засоби передбачено обов'язкову державну реєстрацію права власності, на них поширюється режим нерухомої речі, що виключає правомірність застосування Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який застосовується до рухомих речей.
А тому, посилання позивача на статтю 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» як на підставу набуття предмету застави у власність є необґрунтованим.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі №5011-53/9526-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі №5011-53/9526-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи №5011-53/9526-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Гончаров С.А.
Чорна Л.В.