"02" квітня 2013 р. Справа № 915/355/13-г
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54020
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор", вул. 1-ша Слбідська, 122/1, м. Миколаїв, 54002
про стягнення пені за договором № 35-Р від 03.02.2011 року в розмірі 182, 22 грн.
за участю представників сторін
від позивача Мар'янко Юлія Іванівна, довіреність № 09/38 від 12.09.2012 року;
від відповідача представник не з'явився
Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор" про стягнення пені за договором № 35-Р від 03.02.2011 року в розмірі 182, 22 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.03.2013 року було порушено провадження у даній справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02.04.2013 року.
26.03.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сплачена пеня в сумі 182, 22 грн., на підтвердження чого позивачем подано суду копію платіжного доручення № 328 від 22.03.2013 року на суму 182,22 грн. У поданому клопотанні позивач також просить суд вирішити питання щодо повернення з Державного бюджету України суми сплаченого судового збору.
Представник позивача у судовому засіданні 02.04.13 року клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору підтримав.
В судовому засіданні 02.04.2013 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа № 09/532 від 19.03.2013 року. Вказаний документ долучено судом до матеріалів справи.
Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судове засідання 02.04.2013 року повноважного представника не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи (арк. справи 31) Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.
Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.
При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 16.01.13 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
03 лютого 2011 року між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - Порт, Позивач) та Державним підприємством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - Елеватор, Відповідач) укладено договір № 35-Р (далі - Договір), відповідно до умов якого Порт зобов'язався надавати Елеватору послуги з подачі/забирання вагонів, які надходять на адресу Елеватора, переважування вагонів на залізничних вагах Порту, пов'язаних з цим додаткових маневрових робіт та надавати інші послуги згідно заявок Елеватора. Елеватор зобов'язався приймати та оплачувати надані послуги згідно умов Договору (п. 1 Договору) (арк. справи 12-18).
Додатковою угодою № 4 від 20.12.11 року до Договору було змінено преамбулу Договору у зв'язку з тим, що Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" реорганізовано шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Філія Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор" є правонаступником Філії Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор" (арк. справи 17 на звороті).
Згідно п. 2.1.1 Договору Елеватор зобов'язався надавати Порту місячний план завозу вантажів за десять діб до початку наступного місяця.
Відповідно до пунктів 2.2.6, 2.2.7 Договору Порт зобов'язався щомісяця складати та направляти на підписання Елеватору акт наданих послуг у 2-х примірниках. Виставляти Елеватору рахунки за надані послуги:
- за дві доби до початку наступного місяця - на сплату авансу у розмірі 30% вартості послуг (подача/забирання вагонів, користування вагонами, переважування вагонів, робота тепловозу порту при додаткових маневрових роботах ) виходячи із наданого Порту місячного плану завозу вантажів згідно п. 2.1.1. Договору.
- щомісяця - на сплату остаточної вартості наданих послуг.
Відповідно до п. 4.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 5 від 12.01.2012 року) Елеватор на підставі рахунків Порту сплачує:
- за одну добу до початку наступного місяця - аванс у розмірі 30 % вартості послуг, виходячи із наданого Порту місячного плану завозу вантажів згідно п. 2.1.1. Договору.
- остаточну вартість наданих послуг до 20-го числа місяця, наступного за звітним на підставі актів наданих послуг та підтверджуючих документів (відомості плати за користування вагонами, актів загальної форми та накопичувальних карток Залізниці, накопичувальних карток Порту, відомості розрахунку за переважування вагонів);
- вартість інших послуг до 20-го числа місяця, наступного за звітним на підставі актів наданих послуг.
Пунктом 8.1 Договору визначено термін дії Договору. Так, Договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами та діє по 31.12.2011 року включно і вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання протягом одного місяця до закінчення дії Договору.
На виконання умов Договору Позивачем у лютому 2012 року надано Відповідачу наступні послуги: користування вагонами, подання та забирання вагонів силами та засобами порту, переваження вагонів на залізничних вагах порту, на загальну суму 126 508,86 грн.
На виконання умов Договору Відповідачем була сплачена сума 54 941,60 грн. в якості авансу, що підтверджується випискою банку № 31 від 16.02.2012 року (арк. справи 21).
Позивачем виставлено Відповідачу рахунок від 29.02.2012 року № 08302587 на суму 71567 26 грн., з урахуванням сплаченого авансу (126 508,86 грн. - 54 941,60 грн.) (арк. справи 19).
Вказаний рахунок отримано Відповідачем 06.03.2012 року (арк. справи 20).
Таким чином, відповідно до умов Договору виставлений рахунок повинен бути оплачений Елеватором до 20-го числа місяця наступного за звітним, тобто до 20.03.2012 року.
Даний рахунок Елеватором було своєчасно сплачено в сумі 39 270, 00 грн., а саме :
- 12.03.2012 року в сумі 9 860, 00 грн., що підтверджується випискою банку № 47 від 12.03.2012 року (арк. справи 22);
- 15.03.2012 року в сумі 9 960, 00 грн., що підтверджується випискою банку № 50 від 15.03.2012 року (арк. справи 23-24);
- 16.03.2012 року в сумі 19 450, 00 грн., що підтверджується випискою банку № 51 від 16.03.2012 року (арк. справи 25-26);
В порушення умов Договору, в подальшому Елеватором було здійснено платежі по сплаті рахунку з простроченням, а саме:
- 28.03.2012 року в сумі 6 000,00 грн., що підтверджується випискою банку № 59 від 28.03.2012 року (арк. справи 27);
- 04.04.2012 року в сумі 26 297,26 грн., що підтверджується випискою банку № 64 від 04.04.2012 року (арк. справи 28).
06.11.2012 року на адресу Відповідача було направлено претензію № 09/2183 про сплату пені, яка залишена відповідачем без задоволення (арк. справи 9).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2 Договору передбачено що, Елеватор оплачує пеню за несвоєчасну оплату рахунків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, до повної сплати заборгованості. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку.
Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 182, 22 грн. за порушення умов Договору.
Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, з урахуванням здійснених відповідачем проплат. Судом перевірено та встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно, з урахуванням положень норм чинного законодавства та правильним застосуванням облікової ставки НБУ. Отже, нарахування пені є обґрунтованим та підставним.
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи відповідачем в повному обсязі сплачено суму нарахованої пені 182, 22 грн., що підтверджується поданою позивачем копією платіжного доручення № 328 від 22.03.2013 року, де в графі призначення платежу зазначено "Пеня за несвоєчасну сплату рахунку 08302587 від 29.02.13 року, договір 35-р, згідно листа № 09-532 від 19.03.13 року" (арк. справи 34, 37). Суму пені в розмірі 182, 22 грн., яка є предметом спору, сплачено після звернення до суду із позовом (позов подано 28.02.13 року).
Відповідно до п. 1-1 ч. 1. ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищевикладене, провадження про стягнення з відповідача пені в сумі 182, 22 грн. підлягає припиненню.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Постановою Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено наступне.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору (п. 5.1).
Таким чином, клопотання позивача про вирішення судом питання щодо повернення з Державного бюджету України суми сплаченого позивачем судового збору не підлягає задоволенню у зв'язку з безідставністю.
При зверненні до суду із позовом позивачем було сплачено 1 720, 50 грн. судового збору, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 516 від 26.02.2013 року (арк. справи 8).
Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (несвоєчасна сплата коштів за договором, що потягнуло нарахування пені), суд дійшов висновку відповідно до ст. 49 ГПК України про необхідність відшкодування позивачу з відповідача суми судового збору в розмірі 1 720, 50 грн.
Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України "Про судовий збір", ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 3 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
припинити провадження у справі за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (код 01125608) до відповідача Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор" (код 37506172) про стягнення пені за договором № 35-Р від 03.02.2011 року в розмірі 182, 22 грн.
Стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033 (код 37243279) в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор", вул. 1-ша Слобідська, 122/1, м. Миколаїв, 54002 (код 37506172) на користь позивача Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54020 (код 01125608):
- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання ухвалою законної сили.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до вимог чинного законодавства.
Суддя Е. М. Олейняш