Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а тел.: 61-72-21
"25" березня 2013 р. Справа № 5008/1134/2012
За заявою приватного підприємства „Лакаса", с. Соломоново Ужгородського району
ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси", с. Баранинці Ужгородського району (код ЄДРПОУ 30257374)
ПРО визнання банкрутом
Суддя Ремецькі О.Ф.
Представники:
від ініціюючого кредиторав - не з'явився
від боржника - Костюченко Л.В. - представник за довіреністю №707 від 25.12.2012р.
Бондарєв С.В. - представник за довіреністю від 09.01.2013р.
від розпорядника майна - Лошак О.В. - арбітражний керуючий
В судове засідання з'явились представники осіб, якими подано суду заяви з грошовими вимогами до боржника:
Полянський О.Ю. - представник ПАТ „Сведбанк" за довіреністю №279 від 04.09.2012р.
Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2012р. порушено провадження у справі №5008/1134/2012 з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та призначено підготовче засідання на 25.12.2012, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника.
Ухвалою суду від 25.12.2012р. судом визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - приватного підприємства „Лакаса", с. Соломоново Ужгородського району, яким подано заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси", с. Баранинці Ужгородського району (код ЄДРПОУ 30257374) на суму 597380,02грн; зобов'язано заявника подати за його рахунок у десятиденний строк до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лошак Олега Васильовича (ліцензія серії АВ №456404 від 26.03.2009р., місце проживання: 88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кавказька, 15/10 (адреса для листування: 88017, м. Ужгород, вул. Абрикосова, 19).
Заявником на виконання вимог суду було подано відомості про те, що оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів було опубліковано у газеті «Голос України» №6 (5506) від 11.01.2013р. (оригінал додано до матеріалів справи).
Ухвалою суду від 25.02.2013р. призначено попереднє засідання на 11.03.2013р.
Ухвалою суду від 11.03.2013р. попереднє засідання відкладено на 20.03.2013р.
Ухвалою суду від 20.03.2013р. попереднє засідання призначено на 25.03.2013р.
В ході судового засідання з матеріалів справи суд встановив, що 11.01.2013р. в «Голос України» №6 (5506) від 11.01.2013р. було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси", с. Баранинці Ужгородського району (код ЄДРПОУ 30257374), після чого на адресу суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника.
08.02.2013р. на адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатм'ясопромсервіс", м. Ужгород від 06.02.2013р. б/н про визнання кредитором на загальну суму 24973813,80грн.
Розпорядником майна боржника та боржником подано господарському суду письмове пояснення по суті поданої до суду заяви, згідно з яким вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатм'ясопромсервіс", м. Ужгород про визнання кредиторських вимог визнаються в повному обсязі за результатами розгляду боржника та розпорядника майна відповідно до рішення останніх.
Судовим розглядом вимог кредитора встановлено наступне:
Між ТОВ „Закарпатм'ясопромсервіс" та ТОВ „Енергоресурси" було укладено договір оренди приміщення за № 10/2012 від 01.03.2012 року. 01.04.2012 року сторонами було укладено правочин, яким змінено умови вищевказаного договору. Згідно умов договору № 10/12 від 01.03.2012р. та правочину №1 від 01.04.2012 року ТОВ «Енергоресурси» було передано в орендне користування будівлі та територію ТОВ «Закарпатм'ясопромсервіс». Відповідно до умов даного Договору було підписано акти приймання - передачі майна від 01.03.2012 року. Щомісячний розмір орендної плати згідно умов даного Договору становив 13000грн., а з 01.04.2012 року склав суму 11020грн. в місяць. Однак, всупереч домовленостей між сторонами, Боржник (ТОВ «Енергоресурси») сплату за користування орендованими будівлями та територією в повному обсязі не здійснив.
Станом на 12.12.2012 року ТОВ «Енергоресурси» не погашено заборгованість перед ТОВ «Закарпатм'ясопромсервіс» по Договору оренди №10/12 від 01.03.2012р. та правочинів до нього складає в сумі 44080грн. Дана заборгованість визнана Боржником та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 12 грудня 2012 р., який підписаний ТОВ «Енергоресурси» і скріплений його печаткою.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, боржник, який прострочив оплату за користування предметом оренди, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу та три відсотки річних від простроченої суми.
У відповідності до даного кредитор просить також включити до складу грошових вимог суму трьох процентів річних від простроченої суми за період прострочення з 05.09.2012 по 12.12.2012р. в розмірі 190,21грн.
Вимоги кредитора в цій частині є належним чином обґрунтованими, розмір грошових вимог підтверджується наявними у справі матеріалами, а відтак, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна у наступному складі та розмірах з достатніх підстав.
Також кредитор просить включити до складу грошових вимог суму 24929551,50грн. вартості заставленого ним майна з огляду на таке.
03.08.2007р. між ВАТ «Закарпатм'ясопромсервіс» (ТОВ «Закарпатм'ясопромсервіс» є правонаступником ВАТ «Закарпатм'ясопромсервіс») та АК БАНК «ТАС-Комерцбанк» було укладено Іпотечний договір, яким майновою іпотекою забезпечено виконання грошових зобов'язань ТОВ «Енергоресурси», які виникли з Кредитного договору від 24.07.2007 № 001-Д/Л.
Статтею 543 ЦК України встановлено пряму (солідарну) відповідальність поручителя за грошові зобов'язання боржника. Таким чином, поручитель, в силу названої статті є зобов'язальним перед банком у випадку виникнення прострочення основного боржника. Цивільним кодексом, зокрема ст.556 передбачено регресне право поручителя до Таким чином, поручитель має право, на підставі договору поруки, вимагати від боржника коштів у розмірі забезпечення. Згідно ст.556 ЦК України, до поручителя, який виконав грошове зобов'язання боржника, переходять права кредитора, у тому числі і право стягнення коштів за кредитом. Таке право супроводжується грошовим зобов'язанням боржника (кредитоотримувача). За ст.556 ЦК України, момент виконання грошового зобов'язання кредитора перед поручителем збігається з моментом виконання поручителем зобов'язання перед кредитором, однак, право на регресну вимогу до боржника виникає у поручителя у момент укладання Договору поруки. Строк виконання грошового зобов'язання, що породжене ст.556 ЦК України та Договором поруки, встановлено на дату погашення боргу перед кредитором.
Разом з тим, у відповідності до положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" у момент порушення справи про банкрутство, вважаються такими, що настали всі грошові зобов'язання кредиторів перед боржником; у тому числі у зобов'язання боржника перед поручителем. І оскільки Поручитель залишається зобов'язаним перед кредитором, у процедурі банкрутства такий поручитель повинен бути визнаний кредитором боржника. Лише таким чином, будуть врегульовані зобов'язання поручителя перед кредитором і зобов'язання боржника перед поручителем.
Однак, дані вимоги кредитора не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Нормами цієї ж статті передбачено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Отже, зобов'язання боржника перед кредитором повинні мати грошовий характер.
Виходячи з аналізу положень вказаної статті, до складу грошових зобов'язань не включаються речово-правові вимоги з договору іпотеки, оскільки кредитор в цьому випадку має речово-правову вимогу, а не вимогу грошового характеру.
Таким чином, відповідно до приписів Закону про банкрутство у справі про банкрутство кредитори мають право заявляти вимоги до боржника, які виникають з грошового зобов'язання та носять грошовий характер.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п. 3, 7 ст. 1 Закону про банкрутство є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру. Правові підстави для визнання у справі про банкрутство вимог кредиторів, які ґрунтуються на договорах майнової поруки відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про визнання кредиторських вимог ТОВ «Закарпатм'ясопромсервіс» мотивована тим, що між АК БАНК «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Енергоресурси» (позичальник) було укладено кредитний договір від 24.07.2007 № 001-Д/Л.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 03.08.2007 між ТОВ «Закарпатм'ясопромсервіс» та АК БАНК «ТАС-Комерцбанк» укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є належне ТОВ „Закарпатм'ясопромсервіс" нерухоме майно та земельна ділянка Вказаним нерухомим майном іпотекодавець забезпечив виконання зобов'язання ТОВ „Енергоресурси" щодо повернення кредиту, сплати відсотків, штрафу та пені в разі неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором від 24.07.2007 № 001-Д/Л.
Тобто, заявлені ТОВ «Закарпатм'ясопромсервіс» кредиторські вимоги на суму 24929551,50грн. є вартістю переданого в іпотеку майна згідно договору іпотеки.
Отже, вимоги ТОВ «Закарпатм'ясопромсервіс» до боржника ґрунтуються на договорі іпотеки, відповідно до якого ТОВ «Закарпатм'ясопромсервіс» виступив майновим поручителем за виконання позичальником - ТОВ „Енергоресурси" зобов'язань за кредитним договором, шляхом передачі у заставу нерухомого майна.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.
ЦК України, Законом України "Про іпотеку" не передбачено солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, в зв'язку з чим, до майнового поручителя не може бути застосовані норми ст. 543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, відповідно до ст. 11 Закону України "Про заставу", ст.ст. 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст. 553 - 559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що ЦК України, Законом України "Про іпотеку" солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя не передбачено.
Отже, договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Вищенаведене підтверджується відповідною судовою практикою (постанова ВГСУ від 24 липня 2012 р. у справі № 44/234-46/178-б).
Таким чином, з огляду на наведене, грошові вимоги ТОВ „Закарпатм'ясопромсервіс", що підлягають визнанню в процедурі банкрутства боржника у справі №5008/1134/2012 складають суму 44270,21грн. Решта вимог кредитора підлягають відхиленню.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
У ст. 31 Закону встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:
1) у першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону.
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Приймаючи до уваги те, що вказані вимоги кредитора згідно з п. 1 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними, знайшли своє підтвердження матеріалами справи, визнані у судовому засіданні боржником та розпорядником майна, а отже підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна у наступному складі та розмірах з достатніх підстав.
Керуючись ст. ст. 1, 5, 14, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 5, 86 Господарського процесуального кодексу України,
1. Визнати товариство з обмеженою відповідальністю „Закарпатм'ясопромсервіс", м. Ужгород конкурсним кредитором товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси", с. Баранинці Ужгородського району (код ЄДРПОУ 30257374) з вимогами на суму 44270,21грн. (четверта черга) та 1147грн. судових витрат за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (перша черга).
2. Решта вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатм'ясопромсервіс", м. Ужгород про визнання кредитором на загальну суму 24929551,50грн. відхилити.
Суддя О.Ф. Ремецькі