12 березня 2013 р. Справа № 105120/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у Волинській області, Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання незаконними дій та бездіяльності, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у Волинській області, Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, яким просила: визнати незаконною бездіяльність державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Іщенко Г.С. в частині невиконання вимог, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 25, п. 1 ст. 31, та ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа від 27.04.2009 року у справі № 2а-3340/09/0308, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області; зобов'язати державного виконавця Іщенко Г.С. направити на її адресу рекомендованою кореспонденцією постанови про відкриття та закриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Іщенко Г.С. від 30.11.2011 року про закінчення виконавчого провадження на виконання стягнення на підставі цього виконавчого листа і зобов'язати державного виконавця в межах строків, визначених п. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» відновити виконавче провадження на виконання стягнення відповідно до зазначеного виконавчого листа; направити в другий відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції для виконання виконавчий лист від 27.04.2009 року у справі № 2а-3340/09/0308, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області; визнати незаконними дії начальника другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Велимчанці І.І., начальника Головного управління юстиції у Волинській області Оксенчука І.В. та заступника директора Департаменту організації та контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби Попової С.Ф. в частині порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо перевірки доводів, викладених у її скаргах та порушення вимог п. 1 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2012 року в позові відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 двічі зверталась до суду з аналогічним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, про що свідчать два виконавчі листи (№ 2а-3340/09/0308 та № 2а-5216/09/0308) про нарахування та виплату позивачу надбавки дітям війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум. На час звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження 17.10.2011 року по виконанню постанови Луцького міськрайонного суду від 27 квітня 2009 року у справі № 2а-3340/09/0308 вона вже була виконана у квітні 2011 року. Твердження позивача про те, що державний виконавець не повинен вникати в суть справ, а лише виконувати виконавчий документ, на думку суду, не заслуговує на увагу, оскільки це свідчить не про порушення зі сторони службових осіб виконавчої служби, а про зловживання зі сторони позивача. Крім того, скарги позивача щодо невиконання зазначеного виконавчого листа були розглянуті начальником другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Велимчаницею І.І., начальником Головного управління юстиції у Волинській області Оксенчуком І.В. та заступником директора Департаменту організації та контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби України Поповою С.Ф. відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Порушень порядку та строків розгляду скарг позивача наведеними посадовими особами судом не виявлено.
Постанову в апеляційному порядку оскаржила позивач, вважає, що суд неповно з'ясував обставин справи, що мають значення для справи,порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими для виконання. Державний виконавець зобов'язаний вживати всіх передбачених законодавством заходів для примусового виконання судового рішення і жодною нормою законодавства державному виконавцю не надано повноважень щодо визначення відповідності вимогам законодавства чи правильності судового рішення, яке перебуває у нього на виконанні. Також апелянт зазначає, що суд безпідставно та неправомірно не вирішив однієї позовної вимоги, а саме про винесення та направлення окремої ухвали на адресу Прокуратури м. Києва для притягнення до адміністративної відповідальності заступника директора Департаменту організації та контролю за виконанням рішень Попової С.Ф. за порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» в частині дотримання строків розгляду звернення позивача від 04.01.2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.02.2009 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії дитині війни.
За результатами розгляду даної справи (справа № 2а-3340/09) Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.12.2010 року скасував постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.04.2009 року та прийняв нову, якою позов задовольнив частково, зокрема, зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням виплачених сум.
Пізніше ОСОБА_1 вдруге звернулась з таким же позовом.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.05.2009 року (справа № 2а-5216/09) було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку провести нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 .05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зазначена постанова не була оскаржена в апеляційному порядку.
Наведені вище судові рішення судів апеляційної і першої інстанцій відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрали законної сили.
На виконання зазначених рішень Луцьким міськрайонним судом Волинської області були видані два виконавчі листи - 04.02.2011 року № 2а-5216/09 та 15.09.2011 року № 2а-3340/09 про нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, на виконання виконавчого листа № 2а-5216/09 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Луцьку у квітні 2011 року було проведено нарахування та виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
17.10.2011 року Другим відділом Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції було отримано заяву ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови Луцького міськрайонного суду у справі № 2а-3340/09.
18.10.2011 року державним виконавцем Луцького міського управління юстиції Іщенко Г.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка направлена боржнику - Управлінню Пенсійного фонду України в м. Луцьку для добровільного виконання рішення суду.
09.11.2011 року боржник направив державному виконавцю повідомлення за вихідним номером 7501/02-19, в якому зазначив, що підвищення до пенсії позивачу як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року було нараховано та виплачено у квітні 2011 року.
З врахуванням наданих відомостей державний виконавець 30.11.2011 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-3340/09 на підставі ст. ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з виконанням судового рішення боржником.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність зазначеної постанови, виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як зазначено вище, на час звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження 17.10.2011 року щодо виконання постанови Луцького міськрайонного суду від 27.04.2009 року у справі № 2а-3340/09 вона вже була фактично виконана у квітні 2011 року.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки рішення суду на користь позивача виконане до моменту подачі заяви про його примусове виконання, тому відсутні правові підстави визнавати бездіяльність державного виконавця незаконною, зобов'язувати державного виконавця направляти рекомендованою кореспонденцією на адресу позивача постанови про відкриття та закінчення виконавчого провадження, визнавати незаконною та скасовувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.11.2011 року, зобов'язувати державного виконавця відновлювати виконавче провадження на виконання стягнення по виконавчому листу від 27.04.2009 року по справі № 2а-3340/09, а також направляти виконавчий лист із Луцького міськрайонного суду в другий відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.
Твердження позивача, що державний виконавець протиправно визначав відповідність вимогам законодавства та правильність судового рішення, яке перебуває у нього на виконанні, на думку колегії суддів є безпідставним, оскільки державний виконавець Іщенко Г.С. не вчиняла таких дій, а лише закінчила виконавче провадження з підстав, передбачених законодавством, за наявності належних та достовірних доказів виконання судового рішення.
При цьому колегія суддів зазначає, що наявність двох судових рішень, що набрали законної сили, якими двічі зобов'язано орган Пенсійного фонду виплатити на користь однієї особи соціальну допомогу за той же період і в тому ж розмірі, не означає, що така допомога повинна виплачуватись два рази, оскільки зазначеними вище судовими рішення лише встановлено право ОСОБА_1 на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, однак жодним з цих рішень не зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку виплачувати таку допомогу позивачу повторно.
Також колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність порушень порядку та строків розгляду скарг ОСОБА_1 начальником другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Велимчаницею І.І., начальником Головного управління юстиції у Волинській області Оксенчуком І.В. та заступником директора Департаменту організації та контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби Поповою С.Ф., з таких підстав.
Відповідно до ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження.
За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.
Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
Як встановлено судом, скарги ОСОБА_1 від 04.11.2011 року, від 02.12.2011 року та від 04.01.2012 року підлягали розгляду і розглянуті зазначеними вище посадовими особами відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» у порядку та строки, визначені цим Законом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідей на зазначені скарги.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно та неправомірно не вирішив однієї позовної вимоги, а саме про винесення та направлення окремої ухвали на адресу Прокуратури м. Києва для притягнення до адміністративної відповідальності заступника директора Департаменту організації та контролю за виконанням рішень Попової С.Ф. за порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» в частині дотримання строків розгляду її звернення від 04.01.2012 року, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Перелік вимог, які може містити адміністративний позов, визначений ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
В свою чергу ч. ч. 1, 2 ст. 166 цього Кодексу передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З наведених норм вбачається, що питання про постановлення окремої ухвали належить до компетенції суду, який розглядає справу, є правом такого суду і не може бути вимогою адміністративного позову.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2012 року у справі № 2а-3203/12/0308 за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у Волинській області, Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання незаконними дій та бездіяльності, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Святецький
Ухвала складена в повному обсязі 13.03.2013 року