12 березня 2013 р. Справа № 144776/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Волинській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління юстиції у Волинській області, яким просила поновити її на посаді заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу Державної виконавчої служби та стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року в позові відмовлено повністю. Постанова мотивована, зокрема, тим, що відповідачем цілком обґрунтовано припинено державну службу позивачки згідно з п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», оскільки під час перебування на державній службі ОСОБА_1 допущені дії та вчинки, несумісні з перебуванням на державній службі в органах державної виконавчої служби, отже, порушено Присягу державних службовців в частині суворого дотримання законів України та сумлінного виконання своїх обов'язків.
Постанову в апеляційному порядку оскаржила позивач, вважає її незаконною, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що нею не було допущено порушення вимог ч. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження на виконання наказу Господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року № 4119-1 про стягнення з Волинського обласного ДП ДАК «Хліб України» на користь КБ «Приватбанк» 1204585,47 грн., оскільки згідно з даною нормою повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. п. 2-6 ч. 1 цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 21 цього Закону. Яким чином підірвано авторитет і престиж органу влади відповідачем не сформульовано в наказі відповідача від 05.06.2012 року № 467-К, не доведено в судовому засіданні та не встановлено судом. В даному наказі відсутні відомості про невиконання нею конкретних завдань, передбачених посадовими обов'язками, а формулювання дисциплінарного проступку як порушення присяги державного службовця, передбаченої ст. 17 Закону України «Про державну службу», носить загальний характер і не відповідає загальним вимогам про трудову дисципліну. Судом не враховано, що звільнення за порушення присяги є найсуворішим заходом відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з продовженням державної служби на будь-якій посаді у будь-якому державному органі, яке є більш значущим та істотним, ніж дисциплінарне правопорушення. Він повинен застосовуватися у випадках, коли інші заходи відповідальності, зокрема дисциплінарної, є недостатніми. А в даному випадку не було достатніх підстав для застосування до неї звільнення із служби.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 17.11.2005 року працювала на посаді головного державного виконавця Державної виконавчої служби у м. Луцьку Волинської області, а з 05.03.2008 року - на посаді заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу державної виконавчої служби.
03.05.1994 року позивач прийняла присягу державного службовця, а 03.12.2010 року ознайомилась із загальними правилами поведінки державних службовців.
Наказом Головного управління юстиції у Волинській області від 05.06.2012 року № 467-к «Про звільнення ОСОБА_1» позивача було звільнено з посади заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу виконавчої служби на підставі п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу», за порушення Присяги державного службовця.
Як вбачається із змісту даного наказу, підставою для звільнення ОСОБА_1 слугували висновки службового розслідування, проведеного згідно наказу Головного управління юстиції у Волинській області від 20.01.2012 року № 20 «Про службове розслідування відносно заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1», за результатами якого складено акт, в якому визнано дії заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 при виконанні наказу Господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року № 4119-1 про стягнення на користь КБ «Приватбанк» коштів в розмірі 1204585,47 грн. такими, що не відповідають вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року). За результатами проведеного службового розслідування та відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 року у справі № 50004/1699/11 встановлено, що факт стягнення коштів з Державного бюджету України в сумі 525005,45 грн. є наслідком незаконних дій заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 під час повторно прийняття до виконання, відкриття виконавчого провадження та незаконного проведення виконавчих дій по виконанню наказу Господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року № 4119-1, чим спричинено значних збитків Державному бюджету України.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши доводи сторін, оцінивши надані ними докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного наказу відповідача, а, отже, і відсутність підстав для поновлення позивача на роботі з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання наказу Головного управління юстиції у Волинській області від 20.01.2012 року № 20 «Про службове розслідування відносно заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1» начальником управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Мишлеником С.В. та членами комісії проведено службове розслідування по фактах, викладених у доповідній записці заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Клехо А.Є. від 18.01.2012 року, згідно з яким встановлено, що Рівненським апеляційним господарським судом 14.12.2011 року прийнято постанову по справі № 5004/1699/11 та задоволено позов ДАК «Хліб України» до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області та стягнуто з Державного бюджету, шляхом безспірного списання Державним казначейством України коштів Держбюджету на користь ДАК «Хліб України» в розмірі 525005,45 грн. матеріальної шкоди, заподіяної незаконними діями посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції під час здійснення ними своїх повноважень при виконанні наказу Господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року № 4119-1 про стягнення на користь КБ «Приватбанк» 1204585,47 грн.
Підставою для проведення службового розслідування стала доповідна записка заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Клехо А.Є. від 18.01.2012 року та подання начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Мишленика С.В. від 18.01.2012 року.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, на виконанні у відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції з 16.09.2002 року до 28.03.2005 року перебувало виконавче провадження від 03.08.2004 року № 1/3 по виконанню наказу Господарського суду Волинської області по справі від 07.09.2002 року № 4/119-1 про стягнення з Волинського обласного ДП ДАК «Хліб України» на користь КБ «Приватбанк» в особі Волинського головного регіонального управління 1206403,47 грн. заборгованих коштів, однак 15.03.2005 року від КБ «Приватбанк» в особі Волинського головного регіонального управління до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Волинського обласного управління юстиції надійшла заява від 14.03.2005 року № 16.0.0.0/01-1799 про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року).
На підставі даної заяви старший державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Волинського обласного управління юстиції Велимчаниця І.І. 28.03.2005 року відповідно до ст. 38, п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Копію постанови було направлено сторонам виконавчого провадження для відому, а виконавчий документ повернуто КБ «Приватбанк» в особі Волинського головного регіонального управління.
Як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із закінченням термінів зберігання виконавчого провадження, передбачених п. 3.20 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 470/7 від 05.07.1999 року, яка діяла на момент знищення виконавчого провадження, і відповідно до наказу Головного управління юстиції у Волинській області від 20.10.2008 року № 422 про створення комісії зі знищення виконавчих проваджень, переданих до архіву та акту знищення виконавчих проваджень, переданих до архіву від 21.10.2008 року, зазначене вище виконавче провадження було знищене, що також підтверджується матеріалами службового розслідування.
15.11.2007 року до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції повторно надійшла заява КБ «Приватбанк» в особі Волинського головного регіонального управління про прийняття до примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області по справі від 07.09.2002 року № 4/119-1, яка була передана для вирішення головному державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_1
16.11.2007 року державний виконавець Арсенюк А.М. винесла постанову № 4/749 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Волинської області по справі від 07.09.2002 року № 4/119-1 та надано Волинському обласному ДП ДАК «Хліб України» строк для добровільного виконання до 22.11.2007 року.
Як вбачаться з матеріалів виконавчого провадження, в процесі виконання даного наказу, у зв'язку з тим, що рішення суду у наданий державним виконавцем строк у добровільному порядку не виконано, 13.12.2007 року, 13.03.2008 року та 31.03.2008 року ОСОБА_1 винесла постанови про арешт коштів боржника на рахунках, відкритих у банківських установах, а 07.10.2008 року - постанову про стягнення виконавчого збору, в результаті чого з розрахункового рахунку Волинського обласного ДП ДАК «Хліб України» було стягнуто 525005,45 грн., з яких 477531,32 грн. перераховано Волинському головному регіональному управлінню КБ «Приватбанк» в погашення боргу, а 50235 грн. виконавчого збору перераховано на користь держави.
Однак ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.10.2008 року у справі № 4/119-50 за скаргою Волинського обласного ДП ДАК «Хліб України» на дії Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання нечинними постанов від 16.11.2007 року про відкриття виконавчого провадження та від 13.03.2008 року про арешт коштів у справі за позовом КБ «Приватбанк» в особі Волинського головного регіонального управління до Волинського обласного ДП ДАК «Хліб України» про стягнення коштів в розмірі 1178291,62 грн., було задоволено заяву боржника та скасовано постанови державного виконавця від 16.11.2007 року про відкриття виконавчого провадження та від 13.03.2008 року про арешт коштів боржника. А ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.08.2008 року у справі № 4/119-50 за скаргою Волинського обласного ДП ДАК «Хліб України» на дії Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції було скасовано постанову державного виконавця від 31.03.2008 року про арешт коштів.
Із змісту зазначеної вище ухвали Господарського суду Волинської області від 13.10.2008 року, залишеної без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2009 року, вбачається, що постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2007 року та про арешт коштів боржника від 13.03.2008 року підлягають скасуванню, оскільки на момент повторного звернення стягувача - КБ «Приватбанк» в особі Волинського головного регіонального управління до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції - 15.11.2007 року, минув трьохрічний строк пред'явлення наказу Господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року № 4/119-1 до примусового виконання. Суд зазначив, що стягувач не скористався своїм законним правом на звернення в установленому порядку з відповідною заявою до господарського суду про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, тому державний виконавець повинен був відмовити у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення якого минув. Крім того, зазначений вище наказ був повернутий за заявою стягувача з підстав, які не передбачають повторне пред'явлення виконавчого документа після його повернення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції станом на день повторного відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення; державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Крім того, рішенням Господарського суду Волинської області від 04.10.2011 року у справі № 5004/1699/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року, було задоволено позов Волинського обласного ДП ДАК «Хліб України» до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області: стягнуто з Державного бюджету шляхом безспірного списання Державним казначейством України коштів державного бюджету на користь ДП ДАК «Хліб України» 525005,45 грн. матеріальної шкоди, заподіяної незаконними діями посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції під час здійснення ними своїх повноважень при виконанні наказу Господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року № 4/119-1 про стягнення на користь КБ «Приватбанк» 1204585,47 грн. Під час розгляду даної справи суд встановив, що сума матеріальної шкоди завданої позивачу, яка заявлена до відшкодування, відповідає сумі стягнутій державною виконавчою службою з розрахункового рахунку Волинського обласного ДП ДАК «Хліб України» на виконання наказу Господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року № 4/119-1. Незаконні дії посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції по винесенню постанов про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів призвели до безпідставного списання з розрахункового рахунку позивача коштів в сумі 525005,45 грн.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що підтверджено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції та заподіяною Волинському обласному ДП ДАК «Хліб України» шкодою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилося, або було проведено частково, повертається стягувачеві за його письмовою заявою.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що згідно з ч. 5 цієї статті в редакції, чинній на час винесення нею зазначених вище постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Однак зазначеною нормою встановлено, що повторне пред'явлення виконавчого документа може бути здійснене лише в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону - протягом трьох років, який обчислюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Статтею 23 цього Закону передбачено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що нею не було допущено порушення вимог ч. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» при відкриті виконавчого провадження на виконання наказу Господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року № 4119-1.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, всупереч вимогам зазначених норм, ОСОБА_1, вирішуючи питання про прийняття зазначеного вище судового наказу, не врахувала факту пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, внаслідок чого протиправно відкрила виконавче провадження, а згодом наклала арешт на кошти боржника на рахунках, відкритих у банківських установах, в результаті чого з розрахункового рахунку Волинського обласного ДП ДАК «Хліб України» неправомірно було стягнуто 525005,45 грн.
Такими діями та рішеннями позивача, як посадової особи Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, ДП ДАК «Хліб України» було заподіяно матеріальну шкоду, що було встановлено зазначеними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, а також встановлено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції та заподіяною Волинському обласному ДП ДАК «Хліб України» шкодою.
При цьому дану шкоду в розмірі 525005,45 грн. було відшкодовано ДП ДАК «Хліб України» з державного бюджету, чим спричинено значних збитків Державному бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
ОСОБА_1 до звільнення перебувала на державній службі, прийняла присягу державного службовця, а тому статус позивача, в тому числі підстави припинення служби, врегульовані Законом України «Про державну службу», а також Кодексом законів про працю України.
Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба припиняється на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України, а також у інших випадках, визначених цією статтею.
Зокрема, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 30 цього Закону державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення присяги, передбаченої ст. 17 Закону.
Зміст присяги державного службовця визначений ст. 17 цього Закону: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
Із змісту даної присяги вбачається, що державні службовці, приймаючи присягу, зобов'язувались, зокрема, суворо дотримувати Конституції та законів України і сумлінно виконувати свої обов'язки.
Отже, недотримання державним службовцем вимог законодавства та несумлінне виконання своїх службових обов'язків є порушенням присяги державного службовця.
В свою чергу припинення державної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги державного службовця) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності.
Тому якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою присяги державного службовця, яке виявилось у неналежному виконанні посадових обов'язків чи порушенні вимог законодавства при виконанні таких обов'язків, орган, що виніс наказ про звільнення з державної служби з цих підстав, повинен мотивувати неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Основні обов'язки державних службовців передбачені ч. 1 ст. 10 цього Закону, а саме такими є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Частиною другою цієї статті передбачено, що державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
Крім того, обов'язки ОСОБА_1 як державного виконавця в процесі виконання судових рішень та інших виконавчих документів були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на час вчинення відповідних виконавчих дій) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 4.2 Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2007 року № 83/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.0.3 2007 року за № 180/13447, який був чинним на момент проведення службового розслідування, начальник відділу: здійснює керівництво діяльністю Відділу, організовує його роботу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Відділ завдань; уносить подання щодо призначення на посади та звільнення з посад державних виконавців та інших працівників Відділу; уносить пропозиції щодо заохочення і притягнення до дисциплінарної відповідальності державних виконавців та інших працівників Відділу; забезпечує і контролює дотримання працівниками Відділу виконавської та трудової дисципліни; розподіляє обов'язки між працівниками Відділу та розробляє їх посадові інструкції; організовує підвищення кваліфікації працівників Відділу; організовує та контролює ведення діловодства у Відділі; у встановленому порядку координує роботу Відділу з іншими підрозділами управління юстиції, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими органами і установами; розглядає звернення громадян та організовує перевірку викладених у них фактів; проводить особистий прийом громадян; виконує рішення і здійснює інші дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»; розглядає скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців; виконує інші функції відповідно до покладених на Відділ завдань.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну виконавчу службу» контроль за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом. У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Наведені вище порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, факт наявності яких встановлений під час судового розгляду справи, стосуються саме неналежного виконання позивачем своїх обов'язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що, як зазначено вище, спричинило заподіяння значних збитків Державному бюджету України, що також стало підставою для порушення кримінальної справи відносно неї за фактом перевищення службових обов'язків, що спричинило істотну шкоду державним інтересам, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України.
З врахуванням наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 були наявні об'єктивні докази, які свідчили про протиправні дії позивача при виконанні службових обов'язків, що потягло порушення нею присяги в частині несумлінного виконання службових обов'язків.
Крім того, колегія суддів враховує, що за результатами службового розслідування встановлено порушення позивачем як заступником начальника Луцького міського управління юстиції - начальником Першого відділу державної виконавчої служби вимог, передбачених ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» щодо контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державними виконавцями відділу, які мали системний характер, про що свідчать надходження відповідних подань Прокуратури м. Луцька про притягнення до дисциплінарної відповідальності та підтверджується наказами Головного управління юстиції у Волинській області.
Тому, на думку колегії суддів, звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу Державної виконавчої служби саме на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення присяги державного службовця є обґрунтованим та відповідає тяжкості вчинених позивачем порушень.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року у справі № 2а-2085/12/0370 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Волинській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Святецький
Ухвала складена в повному обсязі 13.03.2013 року