26 березня 2013 р. Справа № 57542/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.
суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області про нарахування та виплату основної пенсії, підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,
ОСОБА_1 04.03.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області в якому просить зобов'язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю передбачених ч.2 ст. 39, ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до 1 січня 2008 року, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2008 року,виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум, починаючи з 04 вересня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що виходячи з вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме Кабінет Міністрів України своїми нормативно-правовими актами визначає конкретний розмір пенсій та підвищень до них встановлених ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які виплачуються за рахунок державного бюджету. Питання обчислення розміру виплат, у відповідності до наведеного вище Закону, регулюється постановами уряду, в яких відсутнє посилання на визначення мінімального розміру пенсії відповідно до положень закону України про Державний бюджет України. Також при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно копій посвідчення та вкладки наявних в матеріалах справи є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю четвертої категорії.
Листом наявним в матеріалах справи позивачу відмовлено у встановленні розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах передбачених ч.2 ст.39, ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч.1 ст.46 Конституції України).
Згідно ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (ч.1 ст.39 наведеного вище Закону).
Відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106 с. Сосулівка Тернопільської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позов слід задовольнити, а саме зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст.39, ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 04 вересня 2010 року.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над нормативними актами Кабінету Міністрів України колегія суддів вважає, що застосування відповідачем положень постанов Кабінету Міністрів України є безпідставним, а тому виплати повинні здійснюватись відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відносно заперечень відповідача щодо неправильного застосування положень ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.28 наведеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону «Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Також, колегія суддів, вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому їх виплата у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання їх недоплати.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2011 року у справі №2а-5247/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий : Р.М. Гулид
Судді : В.З. Улицький
В.М. Каралюс