28 березня 2013 року 810/597/13-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.
при секретарі судового засідання Кириченко Б.Б.,
за участю:
представника позивача - Сича Є.Ю.,
представника відповідача - Дубовика В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекспортгруп"
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської обалсті Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроекспортгруп" з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 01.02.2013 № 188/0000392230, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 62462,00 грн., з яких: 62125,00 грн. - за основним платежем; 337,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 01.02.2013 № 187/0000402230, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 236676,00 грн., з яких: 189341,00 грн. - за основним платежем; 47335,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено висновки податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс сервіс К" за поставлений товар (соя), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених цьому контрагенту у складі ціни придбаного товару. На думку посадових осіб податкового органу, господарські операції мали безтоварний характер, фактично ніякі товари контрагент позивачу не поставляв, а договори були укладені між сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товар поставлений контрагентом у повному обсязі й оплачений, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними. У судовому засіданні представник податкового органу заперечення проти позову підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроекспортгруп" є юридичною особою, що зареєстрована 02.08.2011 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Основними видами діяльності позивача є: виробництво олії та тваринних жирів; діяльністю посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
У січні 2013 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.08.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 02.08.2011 по 30.09.2012 (акт перевірки від 18.01.2013 № 169/223/37547551/6).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:
підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 62125,00 грн., у тому числі по періодах: за ІV квартал 2011 року - на суму 60777,00 грн.; за І квартал 2012 року - на суму 1576,00 грн.; за ІІІ квартал 2012 - на суму 228,00 грн.;
абзаців першого та другого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 189341,00 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 року - на суму 106000,00 грн.; за грудень 2011 року - на суму 50005,00 грн.; за січень 2012 року - на суму 33336 грн.
Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з поставки товару (сої), що здійснювались позивачем на підставі договорів (від 01.11.2011 № 3, від 10.11.2011 № 4, від 10.11.2011 № 5, від 01.12.2011 № 000015 та від 03.01.2012 № 2/01-12), укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс сервіс К".
Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби вважає, що позивач незаконно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені контрагенту за вказаними господарськими операціями, а також сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених вказаному контрагенту у складі ціни придбаного товару, оскільки податковий ревізор-інспектор іншого податкового органу - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби зазначив в акті від 13.03.2012 № 27/3-22-80 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект сервіс К" щодо підтвердження господарський відносин за січень-вересень, листопад-грудень 2011 року, січень 2012 року", що вказане підприємство відсутнє за адресою місцезнаходження.
Таким чином, посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби виключно на підставі суб'єктивної думки посадової особи іншого податкового органу, що не оформлена рішенням, без з'ясування фактичних обставин, пов'язаних із здійсненням господарських операцій, дійшли висновку про те господарські операції мали безтоварний характер, а господарські договори укладено з метою незаконного отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань.
За результатами перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 01.02.2013 № 188/0000392230, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 62462,00 грн., з яких: 62125,00 грн. - за основним платежем; 337,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 01.02.2013 № 187/0000402230, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 236676,00 грн., з яких: 189341,00 грн. - за основним платежем; 47335,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товару, оплату позивачем їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару, а також виготовив спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект сервіс К".
На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.
У період з 2011 року по 2012 рік між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс сервіс К" укладено п'ять договорів від 01.11.2011 № 3, від 10.11.2011 № 4, від 10.11.2011 № 5, від 01.12.2011 № 000015 та від 03.01.2012 № 2/01-12 на поставку товару (сої) на загальну суму 1136050,08 грн., у т.ч. ПДВ - 189341,68 грн.
Факт поставки товару за вказаними договорами підтверджується дослідженими у судовому засіданні та доданими до матеріалів справи письмовими доказами: копіями видаткових накладних; товарно-транспортними накладними, складеними уповноваженими особами позивача і контрагента; актами приймання товарно-матеріальних цінностей (сої) на склад позивача; картками складського обліку.
Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків. В оплату за поставлену продукцію позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект сервіс К" кошти в загальній сумі 1136050,08 грн., у т.ч. ПДВ - 189341,68 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.
На підтвердження факту розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни за поставлену продукцію за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект сервіс К" податкові накладні на загальну суму 1136050,08 грн., у т.ч. ПДВ - 189341,68 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні податкові (звітні) періоди, відобразив у податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.
Під час судового розгляду представник позивача також представив суду копії первинних документів, що підтверджують факт подальшого використання придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект сервіс К" товару у господарській діяльності позивача та його подальшу реалізацію (остаточну калькуляцію вартості виробництва продукції, дані про перероблену сою в олію, макуху соєву; видаткові накладні тощо).
Крім того, позивач представив суду копії документів, що підтверджуються наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за вказаними договорами (наявність нерухомого майна для розміщення виробничих потужностей, офісних та складських приміщень, інших основних фондів, залишків товарних запасів).
З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект сервіс К" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект сервіс К" є юридичною особою, що зареєстрована 17.09.2010 Сквирською районною державною адміністрацією Київської області, місцезнаходження - м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 94/1, офіс 37. Записи про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням у ЄДР відсутні, стан юридичної особи - зареєстровано.
Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в даній справі, податковим органом покладено одні й ті ж обставини, а саме: включення до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених контрагенту за господарськими операціями, які не мають реального характеру. Оскільки, на думку податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер, формування валових витрат і податкового кредиту за цими господарськими операціями вчинено позивачем незаконно.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладені в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, факт поставки товару (сої) та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його від контрагента.
Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.
З досліджених у судовому засіданні акту виїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.
Таким чином, висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій, що виникли між позивачем та його контрагентом, є бездоказовим, а тому безпідставним.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.
Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.
В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплект сервіс К" в оплату за поставлену продукцію, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.
Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.
За недоведеності відповідачем того факту, що товар контрагентом не поставлявся, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.
Тому, податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 188/0000392230, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств", підлягає скасуванню як безпідставне.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару (сої) та оплати його вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.
Тому, податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 187/0000402230, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", підлягає скасуванню як безпідставне.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби:
від 01.02.2013 № 187/0000402230, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроекспортгруп" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 236676,00 грн., з яких: 189341,00 грн. - за основним платежем; 47335,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 01.02.2013 № 188/0000392230, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроекспортгруп" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 62462,00 грн., з яких: 62125,00 грн. - за основним платежем; 337,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекспортгруп" витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "02" квітня 2013 р.