26 лютого 2013 року (об 11 год. 55 хв.)Справа № 808/7/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.
за участю секретаря Батечко М.Д.
за участю представника позивача Грони Д.С.
представника відповідача Гавриленка Д.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення
У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі - ПАТ «ЗАЗ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0001030025.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЗАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами, наведеними у додатку № 1 до акту перевірки за період з 01.07.2009 по 31.08.2012, за результатами якої складено Акт від 11.12.2012 № 569/25-0/25480917 та винесено податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0001030025 про нарахування грошового зобов'язання у розмірі 54 090,00 грн., в тому числі 43 272,00 грн. - за основним платежем та 10 818,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В Акті зазначено, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні/подорожні листи або інші документи, що підтверджують перевезення товару. Представник позивача зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 16 Податкового кодексу України платники податків ведуть бухгалтерський облік доходів та витрат та на його підставі складають податкову звітність. Вказує, що жоден з документів, затверджених Міністерством фінансів України в галузі бухгалтерського обліку, не містить в якості обов'язкових умов підтвердження факту здійснення господарських операцій отримання від постачальника єдиного можливого документу - товаросупровідної накладної, оскільки вона містить відомості про товар, що необхідні для організації перевезень, проте вона не є розрахунковим документом, за яким покупець та постачальник здійснюють розрахунки один з одним та на підставі якого відображають в балансі зміни в активах та зобов'язаннях підприємства. Зазначає, що під час перевірки перевіряючим були надані всі первинні документи по всім контрагентам стосовно оприбуткування, використання та реалізації товарів, а саме прибуткові накладні, оборотні відомості руху ТМЦ, документи на списання матеріалів для використання в господарській діяльності, видаткові накладні тощо. На підставі викладеного, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0001030025.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зокрема, зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ «ЗАЗ» мало взаємовідносини з контрагентами, по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарів, в тому числі з TOB «ВКП «Промінвестресурс». Вказує, що до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС надійшов акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 28.09.2012 № 2236/22/23788255 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB «ВКП «Промінвестресурс» за період з 01.07.2009 по 17.09.2012. ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя було надіслано ліквідатору TOB «ВКП «Промінвестресурс» лист щодо надання документів фінінансово - господарської діяльності підприємства та отримано від ліквідатора відповідь, в якій зазначено, що бухгалтерської та будь - якої іншої документації банкрута TOB «ВКП «Промінвестресурс» він не має, оскільки юридична особа та її керівні органи відсутні за місцезнаходженням і жодних документів не передавали. Представник відповідача зазначає, що ПАТ «ЗАЗ» до перевірки не надано сертифікатів якості (відповідності) продукції, що унеможливлює встановлення безпосереднього виробника поставлених товарів від TOB «ВКП «Промінвестресурс» на адресу ПАТ «ЗАЗ». Крім того, до перевірки ПАТ «ЗАЗ» не було надано товарно-транспортних накладних або подорожніх листів на перевезення товару, отриманого від TOB «ВКП «Промінвестресурс». Враховуючи вищенаведене, неможливо підтвердити здійснення поставок товарів від TOB «ВКП «Промінвестресурс» на адресу ПАТ «ЗАЗ» Таким чином, на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР ПАТ «ЗАЗ» завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з TOB «ВКП «Промінвестресурс» на суму ПДВ - 43 272,00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2009 на 111,00 грн. та грудень 2009 на 43 161,00 грн. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» (ідентифікаційний код 25480917) є юридичною особою, яка зареєстрована 04.01.2003 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 526939 та довідкою АА № 479262 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 23.11.2012 № 0538, 0539, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), наказу від 23.11.2012 № 558 посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «ЗАЗ» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами, наведеними у додатку № 1 до акту перевірки за період з 01.07.2009 по 31.08.2012, за результатами якої складено Акт від 11.12.2012 № 569/25-0/25480917 (далі - Акт).
Відповідно до Акту перевіркою встановлені порушення, зокрема, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, абз. 2 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ПАТ «ЗАЗ» занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.09.2009 по 31.08.2012 на загальну суму 43 272,00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2009 - 111,00 грн., грудень 2009 - 43 161,00 грн.
ПАТ «ЗАЗ» надані до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС заперечення до Акту за вих. № 903 від 12.12.2012, в яких зазначено, що позивач вважає висновки акту перевірки такими, що суперечать фактичним обставинам і положенням діючого законодавства.
Листом від 17.12.2012 № 7260/10/25-2/3 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС надано відповідь на заперечення, в якій зазначено, що висновки акту перевірки зроблено правомірно та документально обґрунтовані. В зв'язку з вищевказаним, підстав для задоволення заперечення ПАТ «ЗАЗ» до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 11.12.2012 № 569/25-0/25480917 немає.
На підставі Акту та виявленого порушення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0001030025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54 090,00 грн., в тому числі 43 272,00 грн. - за основним платежем та 10 818,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судом встановлено, що між TOB «ВКП «Промінвестресурс» (постачальник) та ПАТ «ЗАЗ» (покупець) укладено договір поставки № 85-31-3/44 від 04.03.2009, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки іншій стороні - покупцю - товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та заплатити за нього певну суму згідно умовам даного договору.
До договору поставки № 85-31-3/44 від 04.03.2009 були укладені додаткові угоди № 6 від 04.11.2009, № 7 від 11.11.2009, № 8 від 23.11.2009, відповідно до яких внесені зміни та доповнення до договору, а саме договір доповнено п. 1.1., відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, ціна і кількість якого зазначені в специфікаціях.
На поставку товару протягом листопада-грудня 2009 року TOB «ВКП «Промінвестресурс» виписані ПАТ «ЗАЗ» наступні податкові накладні:
- від 17.11.2009 № 748 на суму 666,00 грн., в т.ч. ПДВ 111,00 грн.;
- від 17.11.2009 № 749 на суму 15 276,00 грн., в т.ч. ПДВ 2546,00 грн.;
- від 19.11.2009 № 770 на суму 165 736,80 грн., в т.ч. ПДВ 27 622,80 грн.;
- від 04.12.2009 № 859 на суму 34 158,00 грн., в т.ч. ПДВ 5693,00 грн.;
- від 04.12.2009 № 854 на суму 46 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 7750,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що TOB «ВКП «Промінвестресурс» були повернуті ПАТ «ЗАЗ» зайво перераховані грошові кошти за товар у розмірі 2702,40 грн., в т.ч. ПДВ 450,40 грн.
Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними, прибутковими ордерами, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, з наданих позивачем документів вбачається, що ПАТ «ЗАЗ» протягом листопада-грудня 2009 року було придбано у TOB «ВКП «Промінвестресурс» товару на загальну суму 259 634,40 грн., в тому числі ПДВ 43 272,40 грн.
В подальшому придбаний товар, зокрема феросиліцій, цегла, піддони дерев'яні, кокс був реалізований ТОВ «Автомашлитье», що підтверджується накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. ТОВ «Автомашлитье» в подальшому виробляло продукцію для позивача, яка використовувалась ним у власній господарській діяльності.
Оскільки ПАТ «ЗАЗ» вважає, що податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0001030025 прийняте СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним зазначеного податкового повідомлення-рішення.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Як встановлено пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За змістом пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. В даному підпункті перелічені обовязкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.
Відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом.
За приписами пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм, податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності. Доказів того, що придбаний товар не призначався для використання ПАТ «ЗАЗ» у власній господарській діяльності відповідачем суду надано не було.
Податкові накладні, у яких відображена спірна сума ПДВ, відповідають вимогам чинного законодавства, що не заперечується матеріалами перевірки. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності ні під час перевірки, ні під час розгляду адміністративної справи у представника відповідача не виникало.
Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагента позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. TOB «ВКП «Промінвестресурс» було припинено лише у листопаді 2012 року, про що свідчить реєстраційна інформація по платнику податків, надана відповідачем, а господарські операції між ПАТ «ЗАЗ» та TOB «ВКП «Промінвестресурс» були проведені у листопаді-грудні 2009 року.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.
Стосовно господарської діяльності контрагента позивача TOB «ВКП «Промінвестресурс» та посилання представника відповідача на акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 28.09.2012 № 2236/22/23788255 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB «ВКП «Промінвестресурс» за період з 01.07.2009 по 17.09.2012 суд зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.
Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, зобов'язання контрагента позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.
Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».
Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.
Стосовно твердження відповідача про обов'язковість застосування товаротранспортних накладних суд зазначає наступне.
Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Таким чином, відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, прибуткових ордерів, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару, його оприбуткування та правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з TOB «ВКП «Промінвестресурс» у розмірі 43 272,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем було сформовано податковий кредит у відповідності до приписів податкового законодавства, а висновок, зроблений відповідачем в Акті про заниження податку на додану вартість на загальну суму 43 272,00 грн., є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Акту порушення, є протиправними та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001030025 від 18.12.2012, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.
Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 540,90 (п'ятсот сорок гривень дев'яносто копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Батрак