"26" березня 2013 р.Справа № 5016/2386/2012(3/105)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.,
за участю представників сторін:
від прокуратури - Коломійчук І.О. - за посвідчення,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Гузикевич Є.Г. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Вознесенське лісове господарство"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 грудня 2012 року
у справі №5016/2386/2012 (3/105)
за позовом Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області
до відповідача Державного підприємства „Вознесенське лісове господарство"
про стягнення шкоди в розмірі 7632,80 грн.
встановив:
У листопаді 2012 року Вознесенський міжрайонний прокурор (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (далі-позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства „Вознесенське лісове господарство" (далі-відповідач) про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 7632,80 грн., заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані матеріалами проведеної перевірки дотримання відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів (акт від 28.02.2012р., розрахунок розміру шкоди в сумі 7632,80 грн., протокол №19 про адміністративне правопорушення від 03.03.2012р., постанова №19 від 12.03.2012р. про накладення адміністративного штрафу в розмірі 170,00 грн.), рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 17.04.2012р. у справі №1407/1335/2012, а також посиланням на ст.1172 Цивільного кодексу (ЦК) України , оскільки працівник відповідача незаконним вирубуванням дерев завдав державі шкоду, порушивши вимоги природоохоронного законодавства.
Відповідач у відзиві на позов його не визнав, посилаючись на те, що Лепетенком С.С. не завдано шкоди державі і це підтверджується змістом постанови про накладення адміністративного стягнення №19 від 12.03.12 р, в якій зазначено, що шкоду не заподіяно і що шкода не розраховувалась. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту незаконного вирубування дерев, оскільки інспектором Кемпником В.С. не складено протокол про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.65 КУпАП. Крім того, в кварталі 23, виділ 8, площею 11 га в 2002 та 2008 роках проводилась вибірково-санітарні рубки в зимовий період, після рубки залишилися пні акації білої вище 1/3 діаметру зрізу, а місцями вище 10 см (із-за снігового покрову). В наступному відбулося природне поросльове поновлення акації білої. З роками почалося всихання цієї порослі на площі 1,5 га. В 2012 році на вищезгаданій площі проведена суцільно санітарна рубка. Для покращення робіт з трелювання і вивезення деревини з лісосіки та для подальшого безперешкодного створення нових лісових культур проведено пониження пнів акації білої нижче 1/3 діаметра, а сухий неліквідний хворост (порослі) спалено.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20 грудня 2012 року (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі на підставі їх обґрунтованості та доведеності належними доказами.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 20.12.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не встановлено факту заподіяння шкоди працівником ДП „Вознесенське лісове господарство" майстром лісу Прибузького лісництва Лепетенком С.С. Факт відсутності шкоди підтверджений наявною в матеріалах справи постановою про накладення адміністративного стягнення №19 від 12.03.2012р., в якій встановлено, що шкоду не заподіяно і що шкоду не розраховувалось.
Таким чином, ні в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.02.2012р., ні в постанові про накладення адміністративного стягнення №19 від 12.03.2012р. не вказано про заподіяння шкоди.
Крім того, із розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев в межах кварталу 23 виділ 8 Прибузького лісництва ДП „Вознесенське лісове господарство" не вбачається дати складання цього розрахунку. Вказаний розрахунок не було надано до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.02.2012р., протоколу про адміністративне правопорушення №19 від 03.03.2012р.та постанови про накладення адміністративного стягнення №19 від 12.03.2012р., а тому цей розрахунок не може вважатися належним доказом та братися до уваги судом.
Є безпідставними посилання суду першої інстанції на норми ст.1172 ЦК України, як на підставу відшкодування шкоди, оскільки шкода працівником ДП „Вознесенське лісове господарство" не заподіяна.
Інші належні докази, які б свідчили про вину відповідача у порушенні вимог природоохоронного законодавства в матеріалах справи відсутні.
Виходячи з викладеного, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор її не визнав, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та позицій сторін щодо предмета спору.
Відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції не спростовано доводів позовної заяви та не доведено, що шкоди завдано не з його вини.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї.
Представник позивача в засідання суду не з'явився та не сповістив суд про причини неявки.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників відповідача та прокуратури, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 28.02.2012р. державним інспектором ОНПС Кемпником В.С. в присутності головного лісничого ДП „Вознесенське лісове господарство" Ярової І.Г. було проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства на території ДП „Вознесенське лісове господарство", про що складено відповідний акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
За результатами цієї перевірки було проведено вибіркове натурне обстеження території та рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства по лісогосподарському підприємстві, а саме: Прибузьке лісництво: квартал 23 виділ 8 площа 1,5 га, головна порода - Сосна кримська. Суцільна санітарна рубка 2012 року проводилась згідно лісорубного квитка №311701 виданого 04.01.2012р. Маса, що вирубується згідно лісорубного квитка становить 184 м.куб. Згідно матеріалів лісовпорядкування, площа виділу складає 11 га. На території рубки зрубано всі дерева, відведені матеріалами відводу, порубкові рештки спалено. Лісопродукція частково залишена на зберігання в місці проведення рубки. При натурному обстеженні території рубки виявлено факт вирубування дерев акації білої, не включеної до матеріалів відводу.
Оскільки в лісорубному квитку №311701, виданому 04.01.2012р. зазначено, що дерева, які не промарковані, вирубуванню не підлягають, а в матеріалах відводу дерев, призначених в рубку від 20.09.2011р.-дерева породи акація біла в рубку не відведено, дерева, які зрубано на ділянці,-зрубано без дозволу, чим порушено ст.ст.19, 83, 86 Лісового кодексу України, п.2 „Порядку спеціального використання лісових ресурсів" та п.12 „Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів", затверджених постановою КМУ №761 від 23.05.2007р. і якими передбачено, що „З моменту видачі лісорубного або лісового квитка виділені лісокористувачеві лісові ділянки (лісосіки) здаються під його охорону".
У п.2 „Порядку спеціального використання лісових ресурсів", затверджених постановою КМУ №761 від 23.05.2007р. зазначено, що „підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів (далі лісокористувачі), зобов'язані: - забезпечити збереження підросту та не призначених для рубки дерев, та інш.".
За участю всіх членів комісії було проведено перерахунок пнів зрубаних працівником відповідача дерев акації білої. За результатом перерахунку пнів дерев їхня кількість склала - 21 дерево, діаметром на висоті кореневої шийки в корі: до 10 см - 6 дерев; від 10,1 до 14,0 см - 6 дерев; від 14,1 до 18,0 см - 4 дерев; від 18,1 до 22,0 см - 4 дерев; від 34,1 до 38,0 см - 1 дерево.
Факти порушень відповідачем вказаних вище норм викладені в протоколі про адміністративне правопорушення №19 від 03.03.2012р. та постанові про накладення адміністративного стягнення №19 від 12.03.2012р., якою на посадову особу відповідача, майстра лісу Прибузького лісництва ДП „Вознесенське лісове господарство" Лепетенка С.С. було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.
Як вбачається із копії постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.04.2012р. у справі №1407/1335/2012, Лепетенку С.С. було відмовлено у задоволенні позову до Державної екологічної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови №19 від 12.03.2012р. про накладення адміністративного стягнення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених вимог, виходячи з наступного.
Статтею 40 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні.
Згідно ст.68 названого Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів (п.п.1 та 2 ч.2 ст.19 Лісового кодексу України).
Частиною 1 ст.86 Лісового кодексу України встановлено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Згідно ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Як вже було зазначено вище, порушення вимог природоохоронного законодавства з боку відповідача полягає саме у вирубуванні працівником підприємства Лепетенком С.С. дерев породи акація біла, не включених до матеріалів відводу, що підтверджено наявними у матеріалах справи документами, а тому господарським судом вірно застосовано при вирішенні даного спору норму ст.1172 ЦК України.
Частиною 1 ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Статтею 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок вирубування дерев в межах кварталу 23 виділ 8 Прибузького лісництва ДП „Вознесенське лісове господарство", здійснений на підставі постанови №665 від 23.07.2008р. „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" становить 7632,80 грн., що перевірено судом та відповідає дійсності.
Докази обізнаності відповідача про цей розрахунок підтверджені копією адміністративного позову Лепетенка С.С. до Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 19.03.2012 року.
Відповідачем, як при розгляді справи в суді першої інстанції, так при розгляді справи в апеляційному порядку, не доведено відсутності його вини в заподіянні шкоди, що передбачено вимогами ст.ст.32, 33 ГПК України.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції в цілому прийняв правильне рішення, однак колегія суддів вважає за необхідне змінити п.2 його резолютивної частини, з огляду на наступне.
Місцевий господарський суд, задовольнивши позов, стягнув з ДП „Вознесенське лісове господарство" шкоду на користь Державної екологічної інспекції у Миколаївській області, на рахунок Бузької міської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Разом з тим, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством розподіляються між відповідними бюджетами.
Статтею 42 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Згідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).
Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного закону).
Статтею 11 Закону України „Про Державний бюджет на 2013 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, посеред іншого, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
В п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;
В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 „Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства, стягнута сума у відшкодуванні шкоди, завданої навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до Державного бюджету України, обласного та сільського бюджетів, а оскаржене рішення суду першої інстанції - зміні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
постановив:
Апеляційну скаргу ДП „Вознесенське лісове господарство" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 20 грудня 2012 року у справі №5016/2386/2012 (3/105) змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з державного підприємства „Вознесенське лісове господарство" на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Миколаївської обласної ради та сільського бюджету Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області 7632,80 грн. збитків, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України в Миколаївській області за балансовим рахунком 3311 „Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій".
Стягнути з державного підприємства „Вознесенське лісове господарство" на користь Державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору".
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Бєляновський В.В.
Мишкіна М.А.