донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.04.2013 р. справа №5006/35/220/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
за участю представників:
від позивача: Маленький О.В. за довіреністю б/н від 02.01.2013р. Давидова О.А. за довіреністю №3 від 01.01.2013р.
від відповідача:Федоренко Д.А. за довіреністю №01/01-2013 від 01.01.2013р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуприватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від07.02.2013р.
по справі5006/35/220/2012 (суддя Мальцев М.Ю.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс», м. Донецьк
до приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве Донецької області
простягнення 225 101,25грн.
Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве Донецької області про стягнення 225101,25грн.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 4503,00 грн. та з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у сумі 5000,00 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. по справі №5006/35/220/2012 (суддя Мальцев М.Ю.) позовні вимоги задоволені частково у сумі 216254,65грн. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", смт.Миронівський, м.Дебальцеве Донецької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс", м.Донецьк 209243,68 грн. - основного боргу, 5842,48 грн. - пені, 1168,49 грн. - 3% річних, 4326,03грн. - витрати по сплаті судового збору, 5000,00 грн. - витрати з оплати послуг адвоката.
Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. по справі №5006/35/220/2012 та відмовити у задоволенні позову.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм матеріального права, а саме вважає, що судом першої інстанції не враховано, що товар, поставлений за накладними не був отриманий відповідачем та ці накладні не є первинними документами у розумінні положень закону. Також, апелянт посилається на те, що господарським судом не було надано оцінки факту відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та не було враховано, що сторонами не погоджено предмет та ціну товару, що мав бути поставлений. На думку відповідача, позивачем не був доведений факт здійснення поставки.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу,заявив клопотання про витребування у відповідача довіреності, за якими відповідачем було отримано товар від позивача, виходячи із наявності спірних накладних та товарно-транспортних накладних.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів не задовольняє клопотання позивача, оскільки воно фактично містить висловлювання позиції заявника за апеляційною скаргою та, не відповідає принципам рівності учасників процесу та змагальності судочинства. При цьому, враховує позицію відповідача щодо відсутності у нього будь-яких доказів щодо спірної поставки.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №01/02-к від 01.02.2012р., відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами цього договору (п.1.1 договору). За змістом договору сума договору зазначається в специфікаціях та додаткових угод та є загальною сумою договору. Покупець сплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах 100% передплати відповідно рахунку-фактури, або, якщо передплата не мала місце, - по факту поставки товару, але не пізніше 3 робочих днів. Фактичною датою поставки товару вважається дата видаткової або товаротранспортної накладної (пункти 2.1.-2.2. договору).
За правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу, а відносини, які склалася між сторонами регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Позивач просить стягнути заборгованість за поставлений відповідачу товар, а саме пісок та граншлак за накладними №72 від 24.08.2012р., №93 від 29.08.2012р., №102 від 31.08.2012р., №15 від 06.09.2012р., №39 від 21.09.2012р., №40 від 24.09.2012р., №54 від 26.09.2012р., №65 від 28.09.2012р., №6 від 05.10.2012р., копії яких наявні у матеріалах справи в межах договору №01/02-к від 01.02.2012р.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд визнав доведеним факт поставки товару за спірними накладними та визначив про часткову його оплату, посилаючись на банківські виписки, додані до матеріалів справи. При цьому судом зроблено висновок, що відповідачем не спростовано факт отримання спірного товару.
Із зазначеним висновком господарського суду колегія суддів не може погодитися та не розцінює зазначені накладні як належні та допустимі докази з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Пунктом 3.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється транспортом продавця на об'єкт або підприємство покупця.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що передача товару вважається здійсненою після складання акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін або відповідної накладної.
Відповідно до пункту 3.5 договору продавець зобов'язаний передати покупцю разом з товаром наступні документи: накладні на поставлений товар, (видаткова та транспортна), податкову накладну та інші супровідні документи.
Факт поставки товару оформлюється товарно-транспортними накладними. Товарно-транспортні накладні - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Отже, отримання i реалізація цінностей зі складу при використанні автоперевезень, окрім накладних на відпускання цінностей, повинна підтверджуватися й товарно-транспортними накладними.
Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 12.03.2013р. зобов'язав позивача в обґрунтування своїх доводів надати товарно-транспортні накладні на поставлений товар, проте зазначені накладні не були представлені.
Крім того, відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318 (далі - Інструкція №99) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Пунктом 4 Інструкції №99 визначено, що довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.
Відповідно до абзацу 3 пункту 6 даної інструкції при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
За змістом пункту 13 Інструкції №99 довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпустку цінностей разом з документами ведення бухгалтерського обліку.
Колегією суддів ухвалою від 12.03.2013р. було зобов'язано позивача надати довіреності, видані відповідачем, на отримання товару за спірними накладними. Проте, ним таки довіреності не були надані.
У судовому засідання представник позивача пояснив, що товар було відпущено безпосередньо директору приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" без довіреностей, сподіваючись на їх отримання в майбутньому.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Проте, перелічені вище накладні не містять обов'язкових реквізитів, а саме, посади та прізвища особи, що підписала ці накладні, що позбавляє можливості ідентифікувати цю особу та перевірити її повноваження, що не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що наявні у матеріалах справи накладні, враховуючи в тому числі відсутність довіреностей на отримання товару та товарно-транспортних накладних, не є належним доказом поставки товару по спірному договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що сума договору вказується у специфікаціях та додаткових угодах та є загальною сумою цього договору.
Відповідно до пункту 2.2 договору покупець сплачує товар шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах 100% передплати згідно рахунку-фактури або, якщо передплата не мала місце - по факту поставки товару, але не пізніше 3 робочих днів. Фактичною датою поставки товару вважається дата накладної (видаткової або товарно-транспортної).
Отже, умовами договору передбачена поставка за специфікаціями. Проте, в матеріалах справи міститься лише одна специфікація №1 від 01.02.2012р., де зазначені ціна, найменування та кількість товару та яка належним чином підписана сторонами. Інші специфікації, які є в матеріалах справи не підписані відповідачем, а посилання позивача на направлення цих специфікацій поштою на адресу відповідача не є досягненням згоди щодо зміни кількості та найменування товару в подальшому, оскільки за вимогами пункту 2.3 договору ціна на товар може змінюватися в сторону збільшення у разі, якщо виробник товару збільшив ціну або збільшиться ціна на паливо, в цьому випадку продавець повинен повідомити покупця протягом 10 днів та за взаємною згодою сторін заключити та підписати специфікацію або додаткову угоду по новій ціні.
Таким чином, найменування та кількість товару визначені лише у специфікації №1.
Також, колегія суддів зазначає, що ціна, зазначена у специфікації №1 від 01.02.2012р. не відповідає цінам у накладних, наявних у матеріалах справи, а також в цій специфікації вказаний як предмет постачання тільки граншлак, проте як у накладних зазначений ще й пісок.
Посилання позивача та суду першої інстанції щодо часткової оплати товару відповідачем саме за спірними накладними не відповідає матеріалам справи, оскільки в банківських виписках, які містяться у матеріалах справи підставою оплати визначений рахунок №374 від 28.04.2012р., що свідчить про оплату раніше отриманого товару.
Акти звіряння також не є доказом наявності боргу, оскільки вони в одиноких випадках не містять посилання на спірний договір та підписані невідомою особою, навіть без зазначення найменування підприємства та посадової особи, в інших - без підтвердження повноважень особи, яка вчинила підпис.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами отримання товару на суму 638 841,56грн. за накладними №72 від 24.08.2012р., №93 від 29.08.2012р., №102 від 31.08.2012р., №15 від 06.09.2012р., №39 від 21.09.2012р., №40 від 24.09.2012р., №54 від 26.09.2012р., №65 від 28.09.2012р., №6 від 05.10.2012р.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність наявними матеріалами справи факту отримання відповідачем товару за договором купівлі-продажу №01/02-к від 01.02.2012р.
Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
За змістом статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, факт передання товару не доведений позивачем.
Водночас, суд апеляційної інстанції за спірними накладними визнає безпідставними висновки відповідача на неукладеність договору у зв'язку із неузгодженістю ціни та предмету поставки, оскільки сторони у специфікації №1 від 01.02.2012р. визначили ціну, кількість та найменування товару.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами статті 180 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
В укладеному між сторонами договорі зафіксовано узгодження всіх істотних умов договору поставки: предмет договору - пункт 1, ціна та порядок розрахунків - пункт 2, умови поставки, приймання товару - пункт 3, строк дії договору - пункт 7, відповідальність сторін - пункт 4.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки та цей договір є укладеним.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені, колегія суддів зазначає, що дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу №01/02-к від 01.02.2012р., у задоволенні яких відмовлено з підстав, вказаних вище.
Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При таких обставинах рішення суду не ґрунтується на належних доказах, а позивач не довів свої позовні вимоги, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Виходячи з наведеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м.Дебальцеве Донецької області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. у справі №5006/35/220/2012 - скасуванню.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс», м.Донецьк відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. у справі №5006/35/220/2012 задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. у справі №5006/35/220/2012 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс», м. Донецьк до приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве Донецької області про стягнення 225 101,25грн. відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс», м. Донецьк (83062, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 15а/17; код ЄДРПОУ 35292565; п/р №26000109376000 у відділенні «Райффайзен Банк Аваль», МФО 335076, ІПН 352925605653) на користь приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве Донецької області (юридична адреса: 84791, Донецька область, селище Миронівський, вул. Совєтська, 42, код ЄДРПОУ 32406629, ІПН 324066205043, п/р 26007310008401 в філії АБ «Південний», м. Донецьк, МФО 377012) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2251,01грн.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Н.М. Принцевська
О.А. Скакун
Надруковано 5 прим.:
1. Позивачу;
2. Відповідачу;
3. У справу;
4. ДАГС;
5. ГСДО.