ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2700/13 26.03.13
За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»;
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»;
про стягнення 727 412,53 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: Чеботарьова І. Г., представник, довіреність №14-352 від 16.03.2012 р.;
Від відповідача: Святнюк С. П., представник, довіреність №93/2013/01/17-1 від 17.01.2013 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2013 р. порушено провадження у справі №910/2700/13, розгляд справи призначено на 05.03.2013 р.
В судовому засіданні 05.03.2013 року було оголошено перерву до 26.03.2013 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 202 047,17 грн. інфляційних втрат, 438 985,20 грн. пені, 85 561,16 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, а також 14 548,25 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
- порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою;
- своєчасність проведення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2012 року №139-12-БО, напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затвердженні НКРЕ;
- відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина Київенерго у простроченні платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення, що згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача будь-які санкції;
- відносини з постачання газу регулюються перш за все законодавством України, а договір на постачання газу лише фіксує та конкретизує врегульовані законодавством відносини між стратегічними підприємствами;
- за відсутності факту користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачеві коштів неправомірно застосовувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач не довів наявність такого користування або утримання;
- якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарського суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
Між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (покупець) 31.01.2012 року було укладено договір №139-12-БО про закупівлю природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплати природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору, продавець передає покупцеві для Житлотеплоенерго Київенерго в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 100 000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат.
Згідно з п. 3.1. договору, ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, ПДВ за ставкою 0%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12, всього з ПДВ - 366,72 грн.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12, всього з ПДВ - 3 945,90 грн.
Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 388 478 000,00 грн., крім того ПДВ - 6 112 000,00 грн., разом з ПДВ - 394 590 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.1.1. договору, сторони домовилися, що ціна за 1000 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.
У п. 4.1. договору зазначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Термін поставки газу: з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 5.2. договору, місце поставки газу: продавець передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця - на вузлі/вузлах обліку газорозподільного підприємства.
Згідно з п. 6.1.1. договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.
У п. 7.3. договору зазначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 10.1. договору, він набуває чинності з дати підписання скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'яти робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2012 року, і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 2.1. додатку №1 до договору, обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу в пункті приймання-передачі газу, з урахуванням п. 1.5.1. цього додатку.
У п. 2.2. додатку №1 зазначено, що обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1. цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.
Приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем.
Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).
Отже, продавець зобов'язався поставити покупцеві у 2012 році природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Згідно з п. 3.1. договору, ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, ПДВ за ставкою 0%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12, всього з ПДВ - 366,72 грн.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12, всього з ПДВ - 3 945,90 грн.
Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 388 478 000,00 грн., крім того ПДВ - 6 112 000,00 грн., разом з ПДВ - 394 590 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.1.1. договору, сторони домовилися, що ціна за 1000 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.
У п. 4.1. договору зазначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-липня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 60 872,03 тис. куб. м. на загальну суму 242 056 006,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу без номерів за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2012 року на загальну суму 242 056 006,90 грн.
Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що оплату за природний газ відповідач провів не вчасно, чим порушив умови договору.
На підтвердження прострочення сплати коштів за природний газ позивач надав суду бухгалтерську виписку по операціях по підприємству ПАТ «Київенерго» та завірений банком реєстр прийнятих платежів на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» від ПАТ «Київенерго» через АТ «Ощадбанк» за період з 30.09.2011 року по 26.09.2012 року.
Станом на день подання позовної заяви до господарського суду заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу відсутня.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
- порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою;
- своєчасність проведення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затвердженні НКРЕ;
- відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина Київенерго у простроченні платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення, що згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача будь-які санкції;
- відносини з постачання газу регулюються перш за все законодавством України, а договір на постачання газу лише фіксує та конкретизує врегульовані законодавством відносини між стратегічними підприємствами;
- за відсутності факту користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачеві коштів неправомірно застосовувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач не довів наявність такого користування або утримання;
- якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарського суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Факти, викладені у відзиві спростовуються тим, що статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Між сторонами підписано договір, у якому зазначено, що саме відповідач зобов'язаний здійснювати оплату наданих позивачем послуг і саме він відповідає за невчасне виконання взятих на себе за договором зобов'язань. В даному випадку мало місце прострочення виконання зобов'язання на 12 днів.
Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 7.3. договору зазначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 438 985,20 грн. пені.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів», за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення, то господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 438 985,20 грн. за прострочення виконання зобов'язання.
Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивач просить стягнути з відповідача також 202 047,17 грн. інфляційних втрат та 85 561,16 грн. трьох процентів річних з простроченої суми. Після перерахунку трьох відсотків річних, судом встановлено, що їх розмір більший, ніж про це зазначає позивач, однак, так як суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає 85 561,16 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.
Що стосується розміру інфляційних втрат, то господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Господарським судом встановлено, що протягом періоду прострочення сукупний індекс інфляції мав від'ємне значення.
Тобто, господарський судом брався в сукупності весь період прострочення, який тривав з 14.02.2012 року по 15.09.2012 року, як про це зазначалося вище і весь розмір заборгованості, який остаточно був сплачений лише 15.09.2012 року.
Отже, у господарського суду немає правових підстав для стягнення з відповідача розміру інфляційних втрат.
Нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена пунктом 7.3. договору, а обов'язковість сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат на вимогу кредитора встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено факт прострочення відповідачем виплат за договором №14/2282/11, а відтак є підстави для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних з простроченої суми.
Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 18.08.2011 року у справі №37/64, а також Верховний Суд України у постанові №3-142гс11 від 23.01.2012 року.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (інд. 01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (інд. 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 438 985 (чотириста тридцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 20 коп. пені, 85 561 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 16 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 10 490 (десять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О. В. Мандриченко
Дата складання рішення 02.04.2013 р.