26.03.13р. Справа № 904/1381/13-г
За позовом Християнської церкви "Нове покоління", м.Першотравенськ, Дніпропетровська область
до Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області
про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: представник не з'явився.
Від відповідача: Шаталов А.М. - довіреність від 11.03.2013 року
Християнська церква "Нове покоління" (далі- позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання право власності на будівлю колишньої телестудії яка знаходиться в с. Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області вул. Центральна, 1 "А" за позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним: що протягом вже майж дванадцяти років для проведення богослужінь використовується будівля колишньої телестудії яка знаходиться в с. Васильківське Петропавлівського району, вул. Центральна, 1 "А". Майже дванадцять років дана будівля утримується в належному стані, забезпечується проведення поточних ремонтів та охорона даної будівлі, сплачуються комунальні платежі за рахунок релігійної громади. Певний час церквою сплачувалась орендна плата за використання будівлі. До теперішнього часу Релігійна громада продовжує користуватись даною будівлею. Добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за ним та утримує його, постійно робить в ньому поточні та капітальні ремонти. Релігійна громада неодноразово зверталась до відповідача з клопотанням, про те, щоб визнали право власності на дану будівлю за церковою, однак відповідачем було відмовлено. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на норми ст. 344 Цивільного кодексу України.
Позивач підтримав свої позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву (вх. № 15488 від 12.03.2013 р.) і в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на наступному, що листом за № 182 від 02.04.2012 р. відповідач попереджав позивача про необхідність звільнення спірного приміщення, яке є комунальною власністю, вказані обставини не свідчать про добросовісність володіння вказаним майном позивачем та про те, що він не знав проте, що володіє чужим майном. Довідкою № 148 від 07.03.2012 р. підтверджується, що будівля клубу за адресою вул. Центральна, 1 А знаходиться на балансі Васильківської сільської ради, актом за липень 2000 р. підтверджується факт передачі клубу Васильківській сільській раді та те, що територіальна громада є власником спірного майна. Таким чином , особа, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах у всіх випадках не може бути власником, оскільки позивач не може набути майно у власність за давністю володіння.
У судовому засіданні 13.03.2013 р. розгляд справи було відкладено на 26.03.2013 р. згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши представника позивача, відповідача, господарський суд, -
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві починаючи з 03 вересня 1997 року почала свою діяльність Харизматична християнська церква "Світ миру". Відповідно розпорядження № 163-р-03 від 28.05.2003р. змінено статут та назву у новій редакції "Християнська церква "Нове покоління". Починаючи з 2000 року Євстєгнєєва Сергія Андрійовича 1966 р. н. було руко положено на священнодійство та відкриття дочірньої церкви в с. Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області. Протягом вже майже дванадцяти років для проведення богослужінь використовується будівля колишньої телестудії яка знаходиться в с. Васильківське, Петропавлівського району, вул. Центральна, 1 "А". Майже дванадцять років дана будівля утримується в належному стані, забезпечується проведення поточних ремонтів та охорона будівлі, сплачуються комунальні платежі за рахунок релігійної громади. 08.11.2007 року зареєстровано Християнську церкву "Нове покоління" в с. Васильківське яка входить до складу Духовного управління євангельських християн Української християнської Церкви "Нове покоління". Певний час церквою сплачувалась орендна плата за використання цієї будівлі КСП "Птахофабрика", ТОВ "Сільхозпродукт" але з часом всі ці підприємства було ліквідовано. Релігійна громада неодноразово зверталась до відповідача з клопотанням, про те, щоб визнали право власності за церквою на дану будівлю, однак відповідачем було відмовлено.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Приписами статей 316, 328 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно пунктів 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набуття ним чинності. Правила ст. 344 про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набуття чинності цим Кодексом.
Оскільки Цивільний кодекс України набув чинності з 01.01.2004, перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю може обраховуватись з 01.01.2001. Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно не може мати місця раніше 1 січня 2011 року (наведеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України в постанові від 16.08.2005р. у справі № 8/509).
Виходячи з системного аналізу ст. 344 ЦК України слідує, що дана стаття визначає ознаки володіння, сукупність яких необхідна для набуття права власності на річ за набувальною давністю: - володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна; - володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю.
Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України). - володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).
Як вбачається з матеріалів справи, за актом у липні 2000 р. підтверджується , факт передачі клубу (спірного приміщення) Васильківській сільській Раді в комунальну власність.
Довідкою № 37 від 21.01.2013 р. підтверджується, що будівля клубу в с.Васильківське по вул. Центральній № 1 А знаходиться на балансі Васильківської сільської ради (а.с. 79).
Рішенням шостого скликання вісімнадцятої сесії Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про затвердження переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності Васильківської сільської ради № 179 від 29.08.2012 р. було вирішено затвердити перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Васильківської сільської ради, які знаходяться на балансі Васильківської сільської ради (додаток 1 ) в який входить клуб, с.Васильківське, вул. Центральна буд. 1 А, балансовою вартістю 28 500грн. (а.с. 66-67).
Рішенням шостого скликання двадцять першої сесії Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в постійне користування для обслуговування будівлі клубу № 206 від 12.12.2012 р. було вирішено надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо надання в постійне користування Васильківській сільській раді земельної ділянки для обслуговування будівлі клубу за адресою: вул. Центральна 1а, с. Васильківське, Петропавлівського району Дніпропетровської області; після виготовлення, технічну документацію щодо надання в постійне користування Васильківській сільській раді земельній земельної ділянки для обслуговування будівлі клубу затвердити на сесії сільської ради(а.с. 70-90).
Листом за № 182 від 02.04.2012 р. Васильківська сільська рада попередила гр. Євстєгнеєва Сергія Андрійовича про необхідність звільнення приміщення спірного приміщення , яке є комунальною власністю (а.с. 69).
Довідкою № 148 від 07.03.2013 р. підтверджується, що будівля клубу в с.Васильківське, Петропавлівського району Дніпропетровської області по вул. Центральній № 1А є комунальною власністю територіальної громади Васильківської сільської ради та обліковується на балансі Васильківської сільської ради, балансова вартість станом на 01.03.2013 р. складає 28 500грн. (а.с. 63).
За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування.
Підстави звільнення від обов'язку доказування можна поділити на три групи:
а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (ч.1 ст. 35 ГПК України);
б) преюдиціальні факти ( частина 2-4 ст. 35 ГПК України);
в) законні презумпції (ч.5 ст. 35 ГПК України).
Частини 2-4 ст. 35 ГПК України вказує на факти, які мстяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляду інших справ.
Такі факти звільняються від доказування тому, що їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто подавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.
Відповідно до абзацу 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду, щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 22/-ц/11305/129180 від 19.11.2012 р., яким рішення Петропавлівського районного суду від 27.09.2012 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог Євстегнеєєва Сергія Андрійовича до Васильківської сільської ради Петропавлівського району, Дніпропетровської області про визнання право власності на нерухоме майно - на частину будівлі Васильківського сільського будинку культури загальною площею 146, 4 кв. розташованої за адресою вул. Центральна 1 "А"в с. Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області в порядку набувальної давності відмовлено. В рішенні апеляційної інстанції встановлено, що як слідує із довідки № 201 підтверджується , що будівля клубу в с.Васильківське по вул. Центральній № 1 "А"знаходиться на балансі сільської ради, актом за липень 200 р. підтверджується факт передачі клубу (спірного приміщення) Васильківській сільській раді в комунальну власність і саме територіальна громада є власником спірного майна (а.с. 92-93).
В матеріалах справи відсутні докази оскарження чи скасування рішення апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №22-ц/490/11305/12(18) від 19 листопада 2012 року.
Відтак у відповідності до норм господарського процесуального законодавства дані факти не потребують доказування, оскільки вже встановленні у вищезазначених судових рішеннях, які набрали законної сили і мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі.
Зазначені обставини позивачем не свідчать про добросовісність володіння вказаним майном та про те, що він не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю.
Таким чином, особа, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах у всіх випадках не може бути власником, оскільки останній ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.
Позивач стверджує, що він добросовісно користувався та утримував спірне майно протягом більше дванадцяти років, сплачував комунальні платежі та орендну плату. Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів фінансових та інших документів щодо витрат на обслуговування спірного об'єкту, укладені з обслуговуючими установами (організаціями) договори.
Інших доказів, що підтверджують наявність підстав, необхідних для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно в порядку ст. 344 ЦК України суду не надано.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, а також виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність посилання позивача у позовній заяві про наявність достатніх правових підстав для визнання за ним права власності на будівлю за набувальною давністю, оскільки позивачем не доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання права власності на будівлю за набувальною давністю.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір віднести на позивача.
Керуючись ст.ст. 33-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Суддя І.А. Рудовська
Дата підписання рішення -
оформленого відповідно до статті 84 ГПК
України " 29" березня 2013 р.