Провадження № 22-ц/790/908/13 Головуючий 1-ї інстанції - Вікторов В.В.
Справа № 2024/2-2205/11 Доповідач - Колтунова А.І.
Категорія: земельні
« 28» лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Гальяновій І.Г., Костенко Т.М.,
при секретарі: Моторній Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення порушеного права користування земельною ділянкою, встановлення межі та площі земельних ділянок у відповідності до ідеальних часток співвласників та згідно фактичної площі земельної ділянки, встановлення сервітуту на земельну ділянку ,-
16 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом, в якому просив провести поділ земельної ділянки по межі А-Б (№2), згідно варіанту розподілу землекористування, який складено за результатами проведеної геодезичної зйомки та повернути в його користування земельну ділянку площею 16 кв.м., яку незаконно зайняла ОСОБА_2; прибрати встановлені відповідачем огорожу та калитку; виділити в користування частки земельної ділянки за рівними долями, які відповідають ідеальній долі та кожна з яких дорівнює площі 534 кв.м. Зазначені частки земельної ділянки виділити наступним чином: ОСОБА_2 земельну ділянку, що дорівнює 534 кв.м., з ізольованим виходом на вул. Афанасіївську, розташовану зі сторони Афанасіївської площі; ОСОБА_1, земельну ділянку, що дорівнює 534 кв.м., з ізольованим виходом на АДРЕСА_1
В обґрунтування позову зазначив, що згідно договору купівлі-продажу від 13 грудня 1996 року № 1-6851, йому на праві власності належить ? частина житлового будинку 28/79, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Співвласником є ОСОБА_2, якій також належить ? частина зазначеного будинку.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2001 року визначено порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, по ідеальним долям, а саме, кожному надані в користування земельні ділянки площею по 536 кв.м.
Зазначене рішення суду було виконане. Однак, в подальшому, ОСОБА_2 були порушені встановлені межі користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим, площа земельної ділянки, що перебуває у її користуванні збільшилась з 536 кв.м. до 550 кв.м., а площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 зменшилась з 536 кв.м. до 518 кв.м.
Також, ОСОБА_1 зазначає, що неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою поновити його порушене право, на що остання заперечувала.
09 березня 2011 року та 06 грудня 2012 року ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги. Просив суд встановити межі та площу земельних ділянок у відповідності до ідеальних часток співвласників, згідно фактичної площі земельної ділянки.
Під час розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що всі межі земельної ділянки встановлені відповідно до акта розподілу земельної ділянки від 13 липня 2011 року, складеного державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ленінського ХМУЮ м. Харкова при примусовому виконанні рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2001 року. Жодного самовільного встановлення огорож ОСОБА_2 здійснено не було.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення порушеного права користування земельною ділянкою, встановлення межі та площі земельних ділянок у відповідності до ідеальних часток співвласників, згідно фактичної площі земельної ділянки, встановлення сервітуту на земельну ділянку.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2012 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, судом першої інстанції під час розгляду справи необґрунтовано не були прийняті до уваги висновки судової експертизи, які підтверджують факт незаконного заволодіння відповідачем частиною спірної земельної ділянки.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали.
Представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції ухвалюючи рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, керувався тим, що доводи позивача стосовно здійснення ОСОБА_2 дій, спрямованих на порушення його прав та самовільне перенесення огорожі, яка розділяла земельні ділянки та огорожі, що розташована зі сторони вул. Афанасїївської у м. Харкові, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються висновками судової будівельно-технічної експертизи № 4839 від 28 вересня 2012 року.
Крім того, в уточненій позовній заяві позивач просив визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до іншого варіанту розподілу землекористування ніж той, який покладено в основу рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2001 року, яким вже визначено порядок користування земельною ділянкою між власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Колегія суддів вважає, що дані висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони відповідають зібраним по справ доказам та вимогам ст. 92, 95, 95, 103, 152, 158 ЗК України.
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності по ? частині житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (а.с. 6, 28).
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2001 року визначений порядок користування земельною ділянкою між власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.33).
Відповідно до зазначеного рішення у користування ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 536 кв.м., що розташована зі сторони вул. Афанасїївської в м. Харкові. В користування ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 536 кв.м., що розташована зі сторони земельної ділянки АДРЕСА_2 (а.с. 72-73).
З акту розділу земельної ділянки від 13 липня 2001 року вбачається, що рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2001 року виконане (а.с. 74).
При розгляді справи в суді першої інстанції, після отримання висновків судової будівельно-технічної експертизи № 4839 від 28 вересня 2012 року (а.с. 173-181), позивач подав до суду уточнення до позовної заяви, в якому просив визначити межі та площю земельних ділянок відповідно до ідеальних часток співвласників у праві власності на будинок, згідно фактичної площі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на грудень 2012 року, відповідно до варіанту № 2 зазначеної судової будівельно-технічної експертизи. Також просив установити сервітут на земельну ділянку (а.с. 185, 214-217).
Таким чином, зважаючи на вищезазначене, позивачем було заявлено вимоги про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою відповідно до іншого варіанту, ніж той, який було покладено в основу рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 квітня 2001 року (а.с. 33).
Будь-яких нових обставин для звернення до суду з позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою (зміна розміру земельної ділянки, зміна часток в праві власності на будинок) не встановлено.
У зв'язку з значеним, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суд першої інстанції відносно того, що обраний позивачем спосіб захисту прав не може бути визнаний правильним. Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Зазначені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм надана належна оцінка.
Суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що хоча на час розгляду спору в користуванні ОСОБА_1 знаходилась земельна ділянка, площа якої є меншою, ніж частка в праві власності на житловий будинок, однак право користування земельною ділянкою, яка йому належить, не може бути відновлено шляхом визначення нових варіантів порядку користування земельною ділянкою.
Позивач має право вимагати приведення меж земельної ділянки у відповідність до варіанту № 2 порядку користування земельною ділянкою, зазначеного в судовій будівельно-технічної експертизи № 109 від 15 березня 1999 року, який було покладено в основу рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2001 року.
Разом з тим, допитаний в суді першої та апеляційної інстанції експерт Петришина Ю.Ю. пояснила, що відновлення меж землекористування, відповідно до зазначеного рішення суду, в рамках позову, поданого ОСОБА_1 16 лютого 2011 року є неможливим, оскільки до участі в справі повинні бути залучені власники та землекористувачі сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з тим, що всі зовнішні межі ділянки не відповідають межам, зазначеним в експертизі № 109 від 15 березня 1999 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Правових підстав для скасування рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2012 року та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не вбачається.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ч.1 ст. 314, ст.ст. 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: