Провадження:№ 22ц/790/594/13 Головуючий 1 інст. - Шишкін О.В.
Справа № 2-2011/2620/2011 Доповідач - Карімова Л.В.
Категорія: договірна
21 березня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Карімової Л.В.,
суддів колегії: Бурлака І.В.,
Яцини В.Б.,
при секретарі Гопко А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно отриманого майна,
У січні 2001 року ОСОБА_4 звернулася до суду в порядку ст. 1213 ЦК України з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна у розмірі 17 476,40 грн.
Посилалася на те, що між нею та ОСОБА_3 11.06.2008 р. був укладений
договір довічного утримання, який 26.08.2011 р. був розірваний за рішенням суду. За час дії вказаного договору вона надала ОСОБА_3 послуги на загальну суму 16 511,40 грн. та сплатила кошти в сумі 965 грн., які ОСОБА_3 їй не повертає.
ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, посилаючись на їх недоведеність.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено: на її користь з ОСОБА_3 стягнуто у рахунок відшкодування вартості безпідставно набутого майна 17 476,40 грн. та судовий збір в сумі 174,76 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які районний суд вважав встановленими, порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
Вказує, що надані ОСОБА_4 послуги по встановленню вікон, лічильників, проведенню ремонту сантехніки, телевізора, придбанні газової плити, вентилятора та подовжувача не відносяться до допомоги, яку повинна була надати позивач при виконанні договору довічного утримання.
Зазначає, що розмір витрат на ремонт належної їй квартири під час дії вказаного договору не підтверджений ОСОБА_4 відповідними доказами, а сплачені нею 950 грн. на користь СТ «Зеніт» є обов'язковими платежами члену цього товариства, яким на той час була ОСОБА_4, і ці кошти вона (ОСОБА_3.) не отримувала.
Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія
вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з наступного.
Згідно ст. 213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між тим оскаржуване рішення таким вимогам закону в повному обсязі не відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4 в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 безпідставно набула майно за рахунок ОСОБА_4, яка в період 2008-2010 рр. надала послуги відповідачці по встановленню вікон, лічильників води, проведенню ремонту сантехніки та квартири , телевізора, придбанні газової плити, вентилятора та подовжувача на загальну суму 16511,40 грн, а також сплатила на користь СТ «Зеніт» грошові кошти в сумі 965 грн., і ці послуги не відносяться до допомоги, яку повинна була надати ОСОБА_4 при виконанні договору довічного утримання на час його дії.
Судова колегія вважає, що такі висновки суду не в повному обсязі знайшли своє підтвердження при розгляді справи.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи що
11 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 зобов'язалася довічно повністю утримувати ОСОБА_3, забезпечувати за нею належний догляд, надаючи їй необхідне харчування, одяг, допомогу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.06.2011 р., залишеного ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26.08.2011 р. без змін, вказаний
договір довічного утримання було розірвано, і квартира повернута у власність ОСОБА_3 Вказане рішення набуло законної сили і не скасовано в установленому законом порядку.
Як зазначено в рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.06.2011 року та не заперечувалося й при розгляді цієї справи в районному суді ОСОБА_3
в належній їй квартирі за ініціативою ОСОБА_4 і за кошти останньої та за її згодою були замінені вікна, встановлені лічильники води, проведений ремонт сантехніки та телевізора, придбана газова плита, вентилятора та подовжувач, однак ці послуги не відносяться до умов договору довічного утримання, які повинна була надавати їй ОСОБА_4
Вказані обставини не заперечувала ОСОБА_3 й у судовому засіданні апеляційного суду.
Згідно наданих ОСОБА_4 листів-заказів, товарних чеків, в також письмових записів ОСОБА_3 вартість вищезазначених послуг, які отримала остання та користується ними й по цей час, складає 9605 грн.( 7327+480+1050+215+43+300+200= 9605)
За зазначених обставин судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про набуття Затули вітер М.П. за рахунок ОСОБА_4 без достатньої правової підстави вищевказаного майна та відшкодування відповідачкою його вартості ґрунтуються на вимогах ст. 1212 та ч.2 ст. 1213 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що вказані витрати ОСОБА_4 згідно ч. 1 ст. 756 ЦК України не повинні відшкодовуватися їй, є безпідставними, оскільки вказані вище витрати не були передбачені договором довічного утримання як обов'язок набувача майна ОСОБА_4 на утримання та догляд ОСОБА_3
Між тим ОСОБА_4 не надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів, які відповідно до ст.ст. 58-60 ЦПК України свідчили б про розмір витрат, понесених нею в сумі 6896,40 грн. на ремонт належної ОСОБА_3 квартири.
Наданий позивачем кошторис (договірна ціна) на будівництво, ремонт, здійснених в 2008 році, складений самою ОСОБА_4 і містить загальні розрахунки як прямих витрат підприємства (організації), так і його прибутку, і не узгоджується з поясненнями самої ОСОБА_4 про проведення ремонту квартири її чоловіком.
Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 965 грн., сплачених останньою в СТ «Зеніт» не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Останні свідчать про те, що рішенням загальних зборів СТ «Зеніт» від 14.09.2008 р. ОСОБА_4 була прийнята в члени цього товариства замість ОСОБА_3 з наданням їй в користування ділянки №74.
На підставі виниклих між СТ «Зеніт» та ОСОБА_4 правовідносин та згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру за 2008-2010 рр. ОСОБА_4 сплачено обов'язкові та цільові платежі в сумі 965 грн. на користь СТ «Зеніт».
Зазначені кошти ОСОБА_3 не отримувала, будь-яких зобов'язань перед ОСОБА_4 щодо цих коштів не мала, і тому не повинна їх повертати позивачу, незалежно від того, що рішення загальних зборів садівничого товариства від 14.09 2008 року подалі було анульовано.
В зв'язку з цим судова колегія вважає, що рішення районного суду про стягнення цих витрат підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_4 в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України, ст.ст. 4-6 Закону України «Про судовий збір» судова колегія, враховуючи розмір задоволених позовних вимог та ціну позову при його пред'явленні, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 39 грн.84 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3.ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2012 року змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування вартості безпідставно набутого майна з 17 476 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 40 копійок до 9605 ( дев'ять тисяч шістсот п'ять) гривень.
В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 39 (тридцять дев'ять) гривень 84 копійки.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: