Провадження:№ 22ц/790/1034/13 Головуючий 1 інст. - Овдієнко В.В.
Справа № 2014/2-279/2011 Доповідач - Карімова Л.В.
Категорія: договірна
07 березня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Карімової Л.В.,
суддів: Бурлака І.В.,
Яцини В.Б.,
при секретарі Гопко А.М
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним,
24.01.2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 59248 грн. 23 коп. (еквівалент 7600 доларів США) - боргу за укладеним між ними 29.12.2008 року договором позики, на підтвердження якого відповідач надала їй розписку про одержання вказаних коштів та їх повернення до 29.12.2010 року, але свої зобов'язання не виконала, грошові кошти не повертає.
ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на безгрошовість цієї боргової розписки, зазначаючи, що цю розписку вона написала ОСОБА_3 під впливом тяжких обставин, оскільки остання додатково вимагала від неї вказану суму коштів за проданий будинок.
На підставі вказаних обставин ОСОБА_2 13.04.2011 року заявила зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання вищевказаного договору позики недійсним.
Сторони зустрічних вимог не визнали.
12.01.2012 року ОСОБА_4 (чоловік ОСОБА_2.) як третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до суду з самостійним позовом про визнання недійсним договору позики, укладеного між ОСОБА_2 в. та ОСОБА_3, і який подалі просив залишити без розгляду
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11.07.2012 року вищевказана позовна заява ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10 вересня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено: на її користь з ОСОБА_2 стягнуто 59248 грн. 23 коп. боргу за договором позики та понесені судові витрати у вигляді по сплаті судового збору в сумі 529 грн.50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн., а всього стягнуто 59897 грн. 73 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. З ОСОБА_2 в дохід держави стягнуто 62 грн. 98 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення вимог матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення районного суду та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог у повному обсязі та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3
Вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено їй в призначенні судової почеркознавчої експертизи, яка б дала змогу довести, що у неї на час складання боргової розписки був дуже важкий психічний стан здоров'я.
Зазначає, що судом не взято до уваги ту обставину, що вона погодилася написати боргову розписку тому, що у її родині не було власного житла і вона бажала укласти договір купівлі-продажу належного ОСОБА_3 будинку, на придбання якого витрачалися і кредитні кошти.
Вважає, що судом не враховані й пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо наявності у неї тяжких обставин при укладанні договору позики та його безгрошовість.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1).
На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ч.2)
Як вбачається з оригіналу розписки, наданої ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції, написаної власноручно ОСОБА_2, вона 29.12.2008 року взяла в борг у ОСОБА_3 7600 доларів США, які зобов'язується повернути до 29.12.2010 року.
Наявність у ОСОБА_3 вказаної боргової розписки свідчить про те, що ОСОБА_2 не виконала своїх зобов'язань за цим договором позики.
Факт написання цієї розписки власноручно не заперечувала ОСОБА_2 як в суді першої так і апеляційної інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між подружжям ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли боргові зобов'язання із договору купівлі-продажу належного ОСОБА_3 жилого будинку, розташованого за адресою: м. Зміїв, вул. Трудова № 48.
Подалі за домовленістю між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вищезазначені боргові зобов'язання були замінені позиковим (новим) зобов'язанням, у зв'язку з чим ОСОБА_2 написала боргову розписку на суму 6700 доларів США з зазначенням строку виконання свого зобов'язання.
Такі дії сторін ґрунтуються на матеріалах справи, підтверджені поясненнями апелянта та її представника в суді апеляційної інстанції і не суперечать вимогам ст. 1053 ЦК України.
У зв'язку з наведеним доводи апеляційної скарги про те, що боргова розписка є безгрошовою, не має правового значення при вирішенні цього спору.
Відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису, та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Однак ОСОБА_2 як до суду першої так і апеляційної інстанції не надано доказів, які відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України свідчили б про те, що оспорюваний нею договір позики був укладений під впливом тяжких обставин.
Судова колегія вважає обґрунтованими висновки районного суду про те, що укладення в 2008 році ОСОБА_2 договорів позики також й з іншими особами, отримання пільгового кредиту для придбання житлового будинку та оформлення договору його купівлі-продажу з ініціативи ОСОБА_2 та її чоловіка, не вважалися нею як тяжкі обставини.
Однак після того як на думку ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ними був придбаний у ОСОБА_3 будинок, який не придатний для проживання, виникнення у подальшому судового спору про розірвання договору купівлі-продажу будинку, почали сприйматися ОСОБА_2 як тяжкі.
Між тим наявність умов, передбачених ст. 233 ЦК України, для визнання недійсним договору позики, матеріали справи не містять.
У зв'язку з наведеним судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу відповідають вимогам ст.ст. 1048 та 1049 ЦК України.
При цьому розрахунок боргової суми - 7600 доларів США в гривневому еквіваленті, наданий позивачкою ОСОБА_3, відповідає курсу Національного банку України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 та її представник відмовилися від клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Зазначене, а також доводи апелянта про те, що судом на порушення вимог ст. 41 ЦПК України не був відсторонений від представництва інтересів ОСОБА_3 ОСОБА_7, який допитаний судом як свідок, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України, оскільки не призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1.ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: