Провадження № 22-ц/790/1030/13 Головуючий 1-ї інстанції - Ольховський Є.Б.
Справа № 2024/8380/2012 Доповідач - Колтунова А.І.
Категорія: договірні
« 14» лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,
при секретарі: Моторній Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
26 жовтня 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 35932,21 грн. та судові витрати в сумі 359,32 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 24 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № НАЕ6RX01420000 (далі - договір).
Відповідно до зазначеного договору відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 2780,58 грн. Відсоткова ставка за користування кредитом становить 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Кінцевий термін повернення 23 липня 2008 року.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця, в період сплати, за який приймається період з 17 по 24 число кожного місяця, відповідач повинен сплачувати на користь позивача грошові кошти в сумі 215,60 грн. з метою погашення заборгованості за кредитом.
ОСОБА_1 належним чином та у встановлений строк покладені на неї обов'язки щодо погашення кредиту не виконала, чим порушила вимоги статей 526, 527, 530 ЦК України.
Станом на 17 вересня 2012 року заборгованість за кредитним договором № НАЕ6RX01420000 становить 35932,21 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 2780,58 грн., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 14417,59 грн., заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом в сумі 865,61 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 15681,18 грн., штрафу в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та штрафу в сумі 1687,25 грн. (відсоткова складова).
В грудні 2012 року ОСОБА_1 подала до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначила, що між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № НАЕ6RX01420000 в письмовій формі укладено не було. Крім того, при зверненні до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» пропущено строк позовної давності.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 35932,21 грн. та судові витрати в розмірі 359,32 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року скасувати, провадження у справі закрити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що під час розгляду справи судом першої інстанції необґрунтовано не було прийнято до уваги, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) з нею погоджені не були та нею не підписувалися. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 07 липня 2008 року, що набрало законної сили, з неї стягнено на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № НАЕ6RX01420000 від 24 липня 2006 року в розмірі 7405,04 грн., судовий збір в розмірі 74,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн. Зважаючи на зазначене, позивач не мав правових підстав для звернення до суду з аналогічним позовом. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу підтримали.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 35932,21 грн. та судові витрати в сумі 359,32 грн. суд першої інстанції керувався тим, що відповідач покладені на нього зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 35932,21 грн., що підлягає стягненню з останньої на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»
Колегія суддів вважає, що погодитись у повному обсязі з висновками суду першої інстанції неможна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ї заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року зазначеним вимогам закону у повному обсязі не відповідає.
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що 24 липня 2006 року ОСОБА_1 отримала від ЗАТ КБ «ПриватБанк» споживчий кредит в сумі 2780,58 грн. строком на 24 місяці. Відсоток за користування кредитом становить 2% на місяць (а.с.5).
Анкетою-заявою від 24 липня 2006 року передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, він сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 12,37% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеною заборгованості за кредитом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 07 липня 2008 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_1 стягнено на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № НАЕ6RX01420000 від 24 липня 2006 року в розмірі 7405,04 грн.
Зазначена заборгованість стягнена відповідно до розрахунку заборгованості станом на 24 березня 2008 року (а.с. 44).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.
За таких обставин, у ПАТ КБ «ПриватБанк» було відсутнє право на звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, що утворилася станом на 24 березня 2008 року, оскільки за зазначений період є рішення суду, що набрало законної сили.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2008 року в зазначеній частині підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Що стосується рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року, в частині стягнення заборгованості з відповідача за період з 24 березня 2008 року по 17 вересня 2012 року, то воно також підлягає скасування з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки із спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
З матеріалів справи вбачається, що строк дії строкового кредитного договору спливає 24 липня 2008 року (а.с. 5). Зважаючи на зазначене, початок перебігу строку позовної давності починається з 25 липня 2008 року.
До спливу строку дії договору, у зв'язку з неналежним виконанням його умов, ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
Вищезазначеним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 07 липня 2008 року позов задоволено.
Таким чином, наявність зазначеного рішення суду не змінило початок перебігу строку позовної давності і він повинен обчислюватися з 25 липня 2008 року.
У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що встановлений законом строк звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, пені та штрафів (неустойки) сплинув 24 липня 2011 року (а.с. 5).
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом 26 жовнтя 2012 року (а.с.2), тобто з пропуском строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи представника ПАТ КБ «ПриватБанк» відносно того, що пунктом 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), з якими відповідач був ознайомлений, встановлено, що строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Тобто, пунктом 5.5. зазначених Умов строк позовної давності збільшено.
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
Позивач не надав доказів, які свідчать, що ОСОБА_1 були підписані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).
Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання в анкеті-заяві на те, що ОСОБА_1 була ознайомлена та згодна з Умовами надання споживчого кредиту (а.с. 5), оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що остання була ознайомлена саме з наданими до суду позивачем Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, що в них містилось положення про збільшення строку позовної давності.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечувала факт надання нею згоди на збільшення строку позовної давності по вимогам ПАТ КБ «ПриватБанк». Зазначила, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які містяться в матеріалах справи, не були надані їй ПАТ КБ «ПриватБанк» для ознайомлення, нею не погоджувалися та не підписувалися.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що між сторонами при укладенні кредитного договору був укладений в письмовій формі договір про збільшення строку позовної давності щодо пред'явлення ПАТ КБ «ПриватБанк» до відповідача вимог про стягнення заборгованості.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, пені та штрафів (неустойки) за період з 24 березня 2008 року по 17 вересня 2012 року підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Колегія суддів в зазначеній частині ухвалює нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовляє у зв'язку із спливом встановленого законом строку позовної давності.
Керуючись ч.2 ст. 207, ч.1 ст. 257, ч.1 ст. 259, ч.5 ст. 261, ч.4 ст. 267, п.2 ч.1 ст. 205 ЦК України, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ч.1 ст.310, ч.2 ст.314, ст.ст. 303, 304, 313, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року - скасувати.
Провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НАЕ6RX01420000 від 24 липня 2006 року за період з 24 червня 2006 року по 24 березня 2008 року закрити.
В іншій частині у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: