Справа № 1003/8675/12
2/357/165/13
Категорія 33
25 березня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Володько І. С. ,
при секретарі - Чуприна О. С.,
за участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі № 5 в м. Біла Церква, справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Спільного підприємства «Agropiese TGR GRUP» SRL і ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернулася з даним позовом до суду посилаючись на те, що 20.07.2009 року приблизно о 2 годині 30 хвилин на перехресті вул. Заярська та проспекту Князя Володимира в м. Біла Церква, ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «МАН-19403» державний номерний знак НОМЕР_2, який належить спільному підприємству «Agropiese TGR GRUP» SRL, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Мерседес-Бенц-208Д», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені автомобілі, а пасажир автомобіля марки «Мерседес-Бенц-208Д» - позивач по даній справі ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 14.12.2009 року відповідач по справі ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі Спільним підприємством «Agropiese TGR GRUP» SRL, був засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу у розмірі 3400 грн. без позбавлення права керування автомобілем. В результаті дорожньо-транспортної пригоди власнику пошкодженого автомобіля марки «Мерседес-Бенц-208Д», державний номерний знак НОМЕР_1 - позивачу по справі ОСОБА_2 було завдано матеріальні збитки і згідно висновку експерта вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля становить 70321 грн. 28 коп., однак Моторним страховим бюро України було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 25500 грн., а тому підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача решта не відшкодованої суми у розмірі 44821 грн. 38 коп., а також підлягає до стягнення вартість експертного дослідження в сумі 350 грн. Крім того, позивач ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, внаслідок чого проходила лікування та перенесла дві операції і витрати на придбання ліків, витрати на посилене харчування та транспортні витрати усього становлять 13264 грн. 35 коп. та 506 грн. 16 коп. і дані суми позивач просить стягнути з відповідачів на її користь. Також, позивач по справі ОСОБА_2 являється приватним підприємцем і до дорожньо-транспортної пригоди її прибуток за І і ІІ квартал 2009 року склав за 110 робочих днів 95401 грн., тобто прибуток в день складав 867 грн. 28 коп., а після ДТП вона не працювала 156 днів і втратила прибуток у розмірі 135295 грн. 68 коп. і дана сума підлягає до стягнення на її користь, а також вона платила патент щомісячно по 200 грн., а всього 1200 грн., а тому просить стягнути і дану суму. Усього позивачу було завдано матеріальні збитки в результаті злочинних дій відповідача ОСОБА_5 на суму 195223 грн. 06 коп. Крім того, їй була завдана моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 150000 грн., а також в автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди перебувала її неповнолітня донька - ОСОБА_3 і останній була завдана моральна шкоду у розмірі 100000 грн., а тому позивач просить стягнути в солідарному порядку дані суми на її користь.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги в повному обсязі і просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів на її користь завдані матеріальні збитки на загальну суму 195729 грн. 22 коп. та завдану їй моральну шкоду у розмірі 150000 грн., та завдану її неповнолітній доньці ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
Представник відповідача Спільного підприємства «Agropiese TGR GRUP» SRL в суді позов не визнав, посилаючись на те, що при розгляді у суді кримінальної справи відносно водія підприємства ОСОБА_5, було відшкодовано позивачу збитки, також страхова компанія відшкодувала позивачу витрати за пошкоджений автомобіль та витрати на придбання ліків під час лікування, при цьому під час розгляду кримінальної справи позивач ОСОБА_2 відмовилась від цивільного позову, а тому даний позов являється безпідставним.
Відповідач ОСОБА_5 та його представник в суді позов не визнали, посилаючись на те, що підприємство на якому працює ОСОБА_5 повністю відшкодувало всі завдані позивачу збитки, а тому даний позов не підлягає до задоволення.
Заслухавши позивача, відповідача та представника відповідачів, дослідивши матеріали кримінальної справи № 1-1111 (02-4876) за 2009 рік, та матеріали даної справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як встановлено в суді, 20.07.2009 року приблизно о 2 годині 30 хвилин водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «МАН-19403» державний номерний знак НОМЕР_2, який належить спільному підприємству «Agropiese TGR GRUP» SRL, на перехресті вул. Заярська та проспекту Князя Володимира в м. Біла Церква, в порушення вимог п. 16.11 Правил Дорожнього руху України, не дав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Мерседес-Бенц-208Д», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені автомобілі, а пасажир автомобіля марки «Мерседес-Бенц-208Д» - позивач по даній справі ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 14.12.2009 року відповідач по справі ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі Спільним підприємством «Agropiese TGR GRUP» SRL, був засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу у розмірі 3400 грн. без позбавлення права керування автомобілем.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди являється водій ОСОБА_5, який керував автомобілем марки «МАН-19403» державний номерний знак НОМЕР_2, який належить спільному підприємству «Agropiese TGR GRUP» SRL, і даним автомобілем ОСОБА_5 керував на підставі путьового листа ВА № 900150 від 17.07.2009 року.
Згідно ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
В судовому засіданні встановлено, що водій ОСОБА_5 скоїв дану дорожньо-транспортну пригоду, керуючи автомобілем, який належить спільному підприємству «Agropiese TGR GRUP» SRL і згідно наданих суду документів ОСОБА_5 на підставі наказу № 2-С від 17.11.2005 року працює водієм на вказаному підприємстві, тобто перебуває в трудових відносинах з підприємством, а тому шкода завдана ОСОБА_5 під час виконання останнім трудових обов'язків, підлягає до відшкодування за рахунок відповідача по справі - Спільного підприємства «Agropiese TGR GRUP» SRL.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений, належний позивачу по справі ОСОБА_2, автомобіль марки «Мерседес-Бенц-208Д», державний номерний знак НОМЕР_1. Відповідно до звіту № 295 про оцінку автомобіля від 29.07.2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля становить 70321 грн. 28 коп. Так як внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 були завдані збитки, то Моторне (транспортне) страхове бюро України частково відшкодувало збитки ОСОБА_2 в сумі 25500 грн. в рахунок матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням автомобіля і в сумі 3675 грн. 26 коп. - на відшкодування витрат, пов'язаних з купівлею лікарських препаратів.
Так як, згідно висновку експерта позивачу ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля були завдані матеріальні збитки на суму 70321 грн. 28 коп., однак Моторним (транспортним) страховим бюро України було відшкодовано 25500 грн., то підлягає до стягнення з відповідача СП «Agropiese TGR GRUP» SRL на користь позивача ОСОБА_2 різниця між сумою завданих збитків і сумою відплаченого страхового відшкодування у розмірі 44821 грн. 28 коп. (70321 грн. 28 коп. (вартість матеріального збитки згідно висновку експерта) - 25500 грн. (сума страхового відшкодування) = 44821 грн. 28 коп.), а тому в даній частині позов знайшов своє підтвердження в суді і підлягає до задоволення. Також підлягають до задоволення і позовні вимоги в частині стягнення вартості проведеного авто товарознавчого дослідження автомобіля і слід стягнути з СП «Agropiese TGR GRUP» SRL на користь позивача ОСОБА_2 вартість проведеного дослідження в сумі 350 грн., відповідно до квитанції № 008266 від 14.08.2009 року.
Згідно позовних вимог, позивач ОСОБА_2 просить стягнути завдані матеріальні збитки в сумі 13264 грн. 35 коп. та 506 грн. 16 коп., пов'язані з витратами на придбання ліків, витратами на посилене харчування та транспортними витратами - поїздками до лікарні.
В судовому засіданні встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження і перебувала на стаціонарному лікуванні в період часу з 20.07.2009 року по 10.08.2009 року та з 24.05.2011 року по 08.06.2011 року в Білоцерківській міській лікарні № 2, та на амбулаторному лікуванні в період часу з 13.08.2009 року по 23.01.2010 року в Білоцерківській міській лікарні № 1. В обґрунтування витрат понесених на придбання ліків, позивач ОСОБА_2 надала суду виписки з історії хвороб та чеки на придбання ліків на загальну суму 2232 грн. 99 коп. Позивач ОСОБА_2 просить стягнути на її користь вартість ліків, які були придбані як під час першого лікування, відразу після дорожньо-транспортної пригоди, так і при послідуючих лікуваннях, так як їй в подальшому ще проводились операції, пов'язані з отриманими під час ДТП тілесними ушкодженнями.
При прийнятті рішення, в частині стягнення витрат на придбання ліків, суд враховує, що при лікуванні, яке проводилось відразу після дорожньо-транспортної пригоди, а саме в період часу з 20.07.2009 року по 10.08.2009 року, позивач ОСОБА_2 надала Моторному (транспортному) страховому бюро України чеки за придбані ліки і позивачу було відшкодовано страховим бюро вартість придбаних ліків на суму 3675 грн. 26 коп. При поданні даної позовної заяви до суду, позивач по справі ОСОБА_2 надала суду чеки за ліки, які були придбані при подальшому лікуванню, та частину чеків за ліки, які були не враховані Моторним (транспортним) страховим бюро України при відшкодуванні суми, так як останнє сплатило тільки обґрунтовані витрати.
Позивач ОСОБА_2 в обґрунтування даного позову, в частині стягнення витрат понесених на придбання ліків, надала суду чеки на суму 2232 грн. 99 коп., однак в даній частині позов підлягає задоволенню тільки частково на суму 1790 грн. 58 коп., так як суд погоджується з позицією Моторного (транспортного) страхового бюро України, що підлягають відшкодуванню тільки обґрунтовані витрати, тобто підлягає до стягнення сума витрат за придбані ліки за умови, що придбання ліків підтверджується чеками, та дані ліки були призначені лікарями. Серед наданих суду чеків на придбання ліків є чеки по яких були придбані ліки, в той період коли позивач по проходила лікування, а тому дані чеки судом не приймаються до уваги. По частині наданих суду чеків не можливо встановити що саме було придбано, так як в чеках замість назви ліків значиться «товари з ПДВ», «таблетки», «мед. препарати», «мед. засоби», а тому суд дані докази не приймає до уваги. Суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_2 документально підтверджено придбання ліків на суму 1790 грн. 58 коп, а тому дана сума підлягає до стягнення і в частині стягнення витрат на придбання ліків позов підлягає до задоволення частково.
Не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення витрат, понесених позивачем ОСОБА_2 на придбання продуктів для посиленого харчування. Згідно довідок Білоцерківської міської лікарні № 2, позивачу ОСОБА_2 спеціальне харчування не призначалось, а згідно виписки Білоцерківської міської лікарні № 1 ОСОБА_2 рекомендувалось у харчування: сік гранатовий, сир, морська риба, ізюм, курага, відварне м'ясо. Однак позивач ОСОБА_2 не надала суду документальних доказів в підтвердження того, що вона харчувалась відповідно до наданих їй рекомендацій і свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що кожного дня вона в середньому по 30 грн. витрачала на придбання продуктів посиленого харчування і протягом 180 днів, приблизно витратила 5400 грн. За таких обставин, коли відсутні документальні докази, які підтверджують суму понесених витрат, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні витрат на посилене харчування.
Також, згідно позовних вимог, позивач ОСОБА_2 просить стягнути на її користь витрати понесені на придбання пального для поїздок до лікарні. В судовому засіданні позивач зазначила, що вона приблизно 6 разів їздила зі свого постійного місця проживання в с. Трушки до лікарні в м. Біла Церква і на придбання бензину було витрачено біля 2000 грн. При цьому разом з позовною заявою до суду було надано 24 чеки на придбання пального на суму 2716 грн. 86 коп., а також два квитки на автобус маршрутом Біла Церква-Київ на суму 40 грн. (по 20 грн. кожен) та разову перепустку до міської лікарні № 2 на суму 2 грн.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 проходила двічі курс стаціонарного лікування і один раз лікувалась амбулаторно. Позовні вимоги в частині стягнення транспортних витрат не підлягають до задоволення, так як позивач не надала будь-яких підтверджень та доказів того, того що бензин по наданих суду чеках був придбаний в зв'язку з проходженням лікування. При цьому не було обґрунтовано необхідність використання транспортного засобу особою, яка в цей час перебуває на стаціонарному лікуванні в медичному закладі. Також не було обґрунтовано в зв'язку з чим позивач їздила до м. Києва і понесла витрати на придбання квитків на суму 40 грн. Також суду надано квитанцію про сплату 2 грн. по разовій перепустці від 21.09.2009 року до міської лікарні № 2, однак дані витрати не підлягають до стягнення, так як в зазначений термін позивач ОСОБА_2 лікування в міській лікарні № 2 не проходила, а в разовій перепустці навіть не зазначено, який саме автомобіль заїжджав на територію лікарні.
Згідно позовних вимог, позивач ОСОБА_2 просить стягнути на її користь втрачений дохід в сумі 135295 грн. 68 коп. Позовні вимоги в даній частині позивач обґрунтовує тим, що вона являється приватним підприємцем і згідно документів її прибуток за І і ІІ квартал 2009 року, а саме за період в 110 робочих днів складав 95401 грн., тобто за один день її прибуток складав 867 грн. 28 коп. і так як після дорожньо-транспортної пригоди вона не могла працювати протягом 156 днів, то вона втратила доходи в розмірі 135295 грн. 68 коп. і тому вважає, що дана сума підлягає до стягнення.
В судовому засіданні встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2 являється приватним підприємцем і відповідно до довідок за № 2565/10/17-2 від 03.02.2011 року та № 2429/322/17-1 Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, приватний підприємець ОСОБА_2 у І кварталі 2009 року перебувала на загальній системі оподаткування і відповідно до поданої нею декларації доходів не одержувала, а у ІІ кварталі 2009 року виручка від реалізації товарів склала 64534 грн., та у ІІ-ІІІ кварталах 2009 року виручка від реалізації товарів склала 95401 грн. В вищевказаній довідці за № 2565/10/17-2 від 03.02.2011 року зазначено, що довідка про доходи, одержані суб'єктом господарської діяльності від здійснення підприємницької діяльності, можуть бути надані органами державної податкової служби лише на підставі поданої ними декларації про отримані доходи (форма № 1), а тому ОСОБА_2, як платнику єдиного податку, який подає звіт платника єдиного податку, а не декларацію (форма № 1), видати довідку про доходи за цей період діяльності неможливо.
Таким чином, не підлягають обґрунтуванню позовні вимоги позивача ОСОБА_2 в частині втрати її доходу на підставі довідки за № 2565/10/17-2 від 03.02.2011 року Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, так як сама довідка про це вказує.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 як приватний підприємець до 01.04.2009 року перебувала на загальній системі оподаткування і відповідно до поданої нею декларації про отримані доходи за І квартал 2009 року ОСОБА_2 доходів взагалі не отримала. По вказаній довідці, за ІІ квартал 2009 року обсяг виручки від реалізації товарів склав 64534 грн., а за ІІ-ІІІ квартал 2009 року обсяг виручки склав 95401 грн. Тобто, згідно наданих суду позивачем ОСОБА_2 доказів вбачається, що у неї зменшився обсяг виручки і по наданих документах можливо судити тільки про зменшення обсягу виручки, але не про втрату доходів. За ІІ квартал 2009 року обсяг виручки склав 64534 грн., а за ІІ-ІІІ квартал 2009 року обсяг виручки склав 95401 грн., тобто у ІІІ кварталі 2009 року обсяг виручки фактично склав 30867 грн. (95401 грн. (показники за ІІ-ІІІ квартал) - 64534 грн. (показник ІІ кварталу) = 30867 грн. (показник ІІІ кварталу). Тобто і в ІІІ кварталі 2009 року, коли відбулась дорожньо-транспортна пригоди, позивач ОСОБА_2 продовжувала здійснювати підприємницьку діяльність і отримувати виручку. Згідно довідки № 2429/322/17-1 Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, вбачається, що позивач ОСОБА_2 в період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року та в період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року перебувала на загальній системі оподаткування і згідно поданої декларації про доходи - доходів не отримувала.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у І і ІV кварталах 2009 року позивач ОСОБА_2 перебувала на загальній системі оподаткування, яку вона обрала самостійно та відповідно до поданих нею декларацій про отримані доходи, задекларувала відсутність таких доходів за даний період. Позивач ОСОБА_2 у ІІ і ІІІ кварталах 2009 року (дорожньо-транспортна пригода відбулась у ІІІ кварталі - 20.07.2009 року) перебувала на спрощеній системі оподаткування і за цей період вона взагалі не подавала звіти про отримані доходи, так як дана спрощена система оподаткування не передбачає подачу звітів про доходи. Надана суду, як доказ втрати доходів в результаті дорожньо-транспортної пригоди, довідка за № 2565/10/17-2 від 03.02.2011 року Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області не містить в собі будь-яких доказів втрати позивачем ОСОБА_2 доходів після ДТП, так як вказана довідка містить лише інформацію про обсяг виручки, яку отримувала позивач. Так як виручка від реалізації товарів і отримані доходи це різні поняття і це різні показники, то суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні не обґрунтувала свої вимоги в частині суми втрачених доходів після ДТП, а тому в даній частині позов не підлягає до задоволення.
Також не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення сплаченого патенту за торгівлю в розмірі 200 грн. щомісячно, а всього в сумі 1200 грн. Позивач ОСОБА_2 посилається на те, що після ДТП вона втратила свої доходи, при цьому вона була змушена сплачувати патент на торгівлю, а тому їй були завдані збитки на вказану суму. Однак, як до дорожньо-транспортної пригоди, так і після дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_2 здійснювала підприємницьку діяльність і зменшення обсягу виручки, навіть суми доходу, не впливає на обов'язок суб'єкта господарської діяльності проводити обов'язкові сплати та платежі, в тому числі і проводити сплату патенту на торгівлю, а тому дані позовні вимоги являються необґрунтованими і до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Також, згідно позовних вимог позивач ОСОБА_2 просить стягнути на її користь завдану їй неправомірними діями моральну шкоду у розмірі 150000 грн.
Відповідно до вироку Білоцерківського міського суду від 14.12.2009 року водій ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі Спільним підприємством «Agropiese TGR GRUP» SRL, був засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу у розмірі 3400 грн. без позбавлення права керування автомобілем При розгляді кримінальної справи у суді, потерпіла по вказаній кримінальній справі і відповідно позивач по даній справі ОСОБА_2 заявила цивільний позов і просила стягнути завдану їй моральну шкоду у розмірі 150000 грн. Вказаним вироком суду було частково задоволено цивільний позов і стягнуто з Спільного підприємства «Agropiese TGR GRUP» SRL на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Таким чином, на користь ОСОБА_2, відповідно до вироку суду, було стягнуто завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральну шкоду у розмірі 5000 грн. і згідно наданих суду представником відповідача доказів на даний час вказана сума вже відшкодована відповідачем і отримана позивачем ОСОБА_2, що не заперечувалось в судовому засіданні останньою. Однак позивач ОСОБА_2 вважає, що суд, відповідно до вироку, стягнув незначну суму моральної шкоди і просить стягнути завдану їй моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 150000 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в сумі 150000 грн. не підлягають до задоволення, так як сума завданої моральної шкоди вже визначена за вироком суду і на даний час вже відшкодована. Щодо розміру стягнутої судом моральної шкоди, то позивач ОСОБА_2 не оскаржувала вирок суду, тобто фактично погодилась з даною сумою.
Також, позивач ОСОБА_2 в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, просить стягнути завдану доньці в результаті дорожньо-транспортної пригоди моральну шкоду у розмірі 100000 грн., так як донька в момент ДТП знаходилась в автомобілі, отримала порізи і перенесла нервовий стрес.
Згідно вироку Білоцерківського міськрайонного суду від 14.12.2009 року з Спільного підприємства «Agropiese TGR GRUP» SRL на користь ОСОБА_2, яка отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження було стягнуто завдану моральну шкоду у розмірі 5000 грн., на користь ОСОБА_6, який отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я було стягнуто завдану моральну шкоду у розмірі 2000 грн., на користь ОСОБА_7, яка отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я було стягнуто завдану моральну шкоду у розмірі 2000 грн., на користь ОСОБА_8, яка отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я було стягнуто завдану моральну шкоду у розмірі 2000 грн., та на користь ОСОБА_9, який не отримав тілесні ушкодження було стягнуто завдану моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Що ж стосується відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітній ОСОБА_3, то суд визначає її розмір з врахуванням всіх обставин справи, тривалості нервових переживань, спів розмірності розміру моральної шкоди стягнутої на користь інших пасажирів, які перебували в автомобілі під час ДТП, при цьому враховує, що на користь пасажирів, які отримали легкі тілесні ушкодження була стягнута моральна шкода у розмірі по 2000 грн. на кожного, а на користь пасажирів, які не отримали тілесні ушкодження була стягнута моральна шкода у розмірі 1000 грн., і так як ОСОБА_3 являється неповнолітньою, однак не отримала тілесних ушкоджень в результаті ДТП, а тому вважає, що підлягає до стягнення моральна шкода в сумі 1500 грн., тобто в даній частині позов підлягає до задоволення частково.
Таким чином, враховуючи всі обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, та ст. 10, 60, 88, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Спільного підприємства «Agropiese TGR GRUP» SRL на користь ОСОБА_2 завдані матеріальні збитки в розмірі 44821 грн. 28 коп. - вартість збитку завданого пошкодженням автомобіля, 1790 грн. 58 коп. - вартість придбаних ліків, 350 грн. - вартість проведеного експертного дослідження, завдану моральну шкоду неповнолітній ОСОБА_3 в сумі 1500 грн., а всього стягнути 48461 грн. 86 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя І. С. Володько