Справа № 1003/16241/12
2/357/302/13
Категорія 51
15 березня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Голуб А. В. ,
при секретарі - Руденко Н. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Росава", третя особа генеральний директор Приватного акціонерного товариства "Росава" Татусь Вадим Вікторович про поновлення на роботі та оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем і обіймала посаду гардеробника в адміністративно-соціальному відділі Приватного акціонерного товариства "Росава". Позивачка вказувала на те, що 02.10.2012 року її було звільнено з роботи згідно ст. 40 п.1 КЗпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці. Позивачка посилалася на те, що відповідач звільнив її з роботи без законних підстав, а тому позивачка просила в судовому порядку поновити її на роботі на посаді гардеробника із збереженням графіку роботи; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.10.2012 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 8 500 гривень.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 надав заяву про збільшення позовних вимог та просив суд скасувати наказ №2795-К від 02.10.2012 року Приватного акціонерного товариства "Росава" про звільнення ОСОБА_1 02.10.2012 року згідно ст. 40 п.1 КЗпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці. Також представник позивача ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги позивача та просив суд поновити ОСОБА_1 на посаді гардеробника в адміністративно-соціальному відділі Приватного акціонерного товариства "Росава"; стягнути з Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь ОСОБА_1 11 830 гривень 68 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2012 року по 15.03.2013 року включно, 8500 гривень моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_3 підтримали вказані уточнені та збільшені позовні вимоги позивача.
Представники відповідача Поліщук А.А., Колісніченко С.В. позов заперечували та вказували на те, що звільнення позивача було проведено відповідачем відповідно до чинного трудового законодавства України.
Представник третьої особи по справі Поліщук А.А. позов не підтримав.
Заслухавши пояснення учасників процесу, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Так, по справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була прийнята на роботу на ВАТ "Росава" 12.11.1997 року у господарський цех гардеробником згідно наказу №3168-К від 11.11.1997 року. Згідно до наказу №544-к від 09.07.2002 року ОСОБА_1 з 01.07.2002 року була переведена в господарчому цеху гардеробником першого розряду. По наказу №652-К від 06.11.2003 року позивачка була звільнена з 06.11.2003 року по ст. 36 п.5 КЗпП України у зв"язку з переводом у ЗАТ "СП "Росава". Згідно наказу №3808-К від 06.11.2003 року ОСОБА_1 з 07.11.2003 року прийнята по переводу у господарчий цех гардеробником 1 розряду ЗАТ "СП "Росава". На підставі наказу №183 від 20.02.2004 року ЗАТ "СП "Росава" перетворено у ЗАТ "Росава". По наказу №2529-К від 07.12.2010 року з 01.12.2010 року позивачка переведена в адміністративно-соціальний відділ гардеробником першого розряду. На підставі наказу №446 від 04.05.2011 року ЗАТ "Росава" перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Росава". Наведене підтверджується копіями наказів, копією трудової книжки позивача, поясненнями учасників процесу.
Згідно наказу № 2795-К від 02.10.2012 року за підписом генерального директора Приватного акціонерного товариства "Росава" Татусь В.В. позивача було звільнено з займаної посади гардеробника в адміністративно-соціальному відділі Приватного акціонерного товариства "Росава" 02.10.2012 року згідно ст. 40 п.1 КЗпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці. Наведене підтверджується поясненнями учасників процесу, копією наказу про звільнення, копією трудової книжки позивача.
Відповідно до ст. 40 ч.1 п.1 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. У вказаній статті також зазначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.
В ст. 42 КЗпП України вказано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
В п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 /зі змінами/ "Про практику розгляду судами трудових спорів" вказано, що розглядаючи трудові спори, пов"язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов"язані з"ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. В цьому ж пункті вищевказаної Постанови також зазначено, що в усіх випадках звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП.
Судом встановлено, що звільненню відповідачем позивача з роботи слугував наказ голови правління - генерального директора Приватного акціонерного товариства "Росава" Татусь В.В. за №558 від 12.07.2012 року "Про зміни в структурі управління ПрАТ "Росава" в якому вказано, що з метою подальшого удосконалення структури управління підприємством, ефективного розподілу функціональних обов"язків, Татусь В.В. наказав: в п. 10 наказу: затвердити зміни до штатних розкладів робітників та керівників, спеціалістів, службовців, якими виводяться професії (посади) згідно додатків 1,2,3; в п. 16 наказу: начальнику ВП на НК ОСОБА_6: 16.1 ознайомити з цим наказом та штатними розкладами працівників про наступні зміни під особистий підпис протягом 12 календарних днів після виходу цього наказу та прийняти заходи щодо їх працевлаштування, 16.2 працівників, які відмовилися від запропонованих посад, або в зв"язку з відсутністю вакантних посад, після закінчення двохмісячного терміну з дня попередження, звільнити згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. В Додатку №1 до вказаного наказу серед інших підрозділів вказаний і структурний підрозділ адміністративно-соціальний відділ та посади, які підлягають скороченню, а саме гардеробник в кількості 2 одиниць. Наведене підтверджується копією вказаного наказу та Додатку №1 до нього, а також вказане підтверджується поясненнями учасників процесу.
В судовому засіданні було встановлено, що на час винесення вказаного наказу за №558 від 12.07.2012 року у адміністративно-соціальному відділі працювало 28 гардеробників. Вказане підтверджується поясненнями учасників процесу, списком працівників адміністративно- соціального відділу.
Також в судовому засіданні було встановлено, що 02.08.2012 року ОСОБА_1 під розпис була ознайомлена з наказом №558 від 12.07.2012 року і Додатками до нього, тобто відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України позивачка була попереджена за 2 місяці про наступне вивільнення.
Судом було встановлено, що голова правління - генеральний директор ПрАТ "Росава" Татусь В.В. 04.09.2012 року звернувся з поданням до голови профкому ОППО ВАТ та ПрАТ "Росава" Золотоверха М.В. в якому він вказував на те, що у зв"язку зі змінами в організації виробництва і праці ПрАТ "Росава" згідно наказу №558 від 12.07.2012 року і штатного розпису та неможливості переведення на іншу роботу (відмовою від переведення на іншу роботу) Татусь В.В. просив дати згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, гардеробником адміністративно- соціального відділу ПрАТ "Росава", згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. У поданні Татусь В.В. вказав на те, що переважного права на залишення на роботі працівник не має.
Згідно до протоколу №91 засідання профспілкового комітету ОППО ВАТ та ПрАТ "Росава" від 11.09.2012 року на якому була присутня ОСОБА_1 повноважним профспілковим комітетом було ухвалено надати згоду на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України працівника ПрАТ "Росава" ОСОБА_1 Вказане підтверджується копією та витягом вказаного протоколу, поясненнями учасників процесу.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ст. 49-2 КЗпП України відповідачем ОСОБА_1 не пропонувалася робота за відповідним фахом (спеціальністю), бо така робота була відсутня на підприємстві, а тому відповідач пропонував ОСОБА_1 іншу роботу, яка була на ПрАТ "Росава", але позивачка відмовилася від переведення на іншу роботу, яка їй неодноразово пропонувалася. Наведене підтверджується поясненнями учасників процесу.
Суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги позивачки про скасування наказу №2795-К від 02.10.2012 року Приватного акціонерного товариства "Росава" про звільнення ОСОБА_1 02.10.2012 року згідно ст. 40 п.1 КЗпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці та про поновлення позивачки на роботі на посаді гардеробника в адміністративно-соціальному відділі Приватного акціонерного товариства "Росава".
Так в судовому засіданні було встановлено, що разом із ОСОБА_1 відповідачем було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці по скороченню штату з посади гардеробника в адміністративно-соціальному відділі Приватного акціонерного товариства "Росава" ОСОБА_8
Як пояснив у суді представник відповідача та третьої особи Поліщук А.А. на час винесення наказу №558 від 12.07.2012 року тільки у ОСОБА_1 та у ОСОБА_8 були догани, а в інших гардеробників адміністративно-соціального відділу за період з 01.01.2012 року по 12.07.2012 року були відсутні догани. Поліщук А.А. в судовому засіданні вказував на те, що при розгляді відповідачем питання про осіб, посади яких підлягають скороченню, саме наявність догани працівнику ОСОБА_1 дала змогу зробити оцінку її продуктивності праці, як нижчу, порівняно з іншими працівниками адміністративно-соціального відділу, і саме тому, що у ОСОБА_1 була наявна догана, її і було звільнено згідно ст. 40 п.1 КЗпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці.
Судом було встановлено, що відповідно до наказу №479 від 06.06.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 були притягнуті до відповідальності і за порушення та невиконання правил "Положення про внутрішньооб"єктовий та пропускний режими ЗАТ "Росава" розділу №2 п.2.30 гардеробникам ОСОБА_8, ОСОБА_1 було оголошено догану. Наведене підтверджується копією вказаного наказу та поясненнями учасників процесу.
Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 24.09.2012 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Росава" про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення і було визнано незаконним та скасовано наказ №479 від 06.06.2012 року в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_1 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 27.11.2012 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Росава" було відхилено, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 24.09.2012 року залишене без змін. Таким чином рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 24.09.2012 року набрало законної сили 27.11.2012 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач незаконно звільнив позивачку з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці з посади гардеробника в адміністративно-соціальному відділі, оскільки на момент звільнення відповідачем позивачки, а саме 02.10.2012 року, вже було прийняте Білоцерківським міськрайонним судом рішення від 24.09.2012 року, яке було залишене без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 27.11.2012 року.
Крім вказаного, суд також суд вважає, що ОСОБА_1 було незаконно звільнено відповідачем з роботи, оскільки відповідачем при звільненні позивачки за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці не було враховане переважне право на залишення її на роботі, а також відповідачем було порушено вимоги ст. 42 КЗпП України щодо того, що не було враховане переважне право на залишення позивачки на роботі, передбачене законодавством, а саме те, що ОСОБА_1 має сім"ю і має на утриманні дві особи, те, що в сім"ї ОСОБА_1 не має інших працівників з самостійним заробітком, а також те, що остання має тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві, а саме 14 років, при цьому у 8-ми гардеробників адміністративно-соціального відділу безперервний стаж роботи на даному підприємстві значно менший ніж у ОСОБА_1 Також представник відповідача та третьої особи Поліщук А.А. ствердив у суді, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не розглядалося питання про переважне право останньої на залишення на роботі. В поданні голови правління - генерального директора ПрАТ "Росава" Татусь В.В. до голови профкому ОППО ВАТ та ПрАТ "Росава" Золотоверха М.В. від 04.09.2012 року також вказано, що переважного права на залишення на роботі працівник ОСОБА_1 не має.
Відповідно до ст. 60 КЗпП України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що відповідачем не було надано до суду належних та безспірних доказів щодо того, що продуктивність праці у ОСОБА_1 була нижчою порівняно з іншими працівниками адміністративно-соціального відділу.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що необхідно скасувати наказ №2795-К від 02.10.2012 року Приватного акціонерного товариства "Росава" про звільнення ОСОБА_1 02.10.2012 року згідно ст. 40 п.1 КЗпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці, оскільки вказаний наказ є незаконним.
А тому на підставі вищевикладеного, суд не вбачає в діях відповідача підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст. 40 п.1 КЗпП України.
Таким чином, з врахуванням всього наведеного вище, суд вважає за можливе поновити позивачку на посаді гардеробника в адміністративно-соціальному відділі Приватного акціонерного товариства "Росава".
Суд вважає, що підлягають до часткового задоволення і вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Обчислення середнього заробітку провадиться судом згідно довідки про розмір заробітної плати позивача за два останні місяці перед звільненням з посади відповідно до п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100 /зі змінами/, наступним чином: середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складала 11 грн. 96 коп. Як встановлено в суді, ОСОБА_1 працювала гардеробником на зміні А відповідно до Графіку 1.42 на 2012 рік безперервний, однозмінний, 4-бригадний, 24-годинний (з 40-годинним робочим тижнем) затвердженим головою правління -генеральним директором ПрАТ "Росава" 01.12.2011 р. та погодженим головою профкому ОППО ПрАТ та ВАТ "Росава" 29.11.2011 року. При розрахунку середнього заробітку судом було взято до уваги те, що кількість відпрацьованих годин гардеробника господарчої дільниці ОСОБА_9 відповідно до вищевказаного Графіку 1.42 на 2012 рік /таку ж посаду займала до звільнення ОСОБА_1/ за період вимущеного прогулу з 03.10.2012 року по 15.03.2013 року складає 924 години, а тому середній заробіток буде становити 11 830 грн. 28 коп. / 11,96 грн. х 924 години/.
Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року із змінами, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем основної роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
В судовому засіданні було встановлено, що Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_1 було нараховано 1964,87 грн. допомоги по безробіттю і ОСОБА_1 було одержано допомогу по безробіттю в розмірі 600 гривень. Наведене підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суд вважає, що на користь позивачки з відповідача належить стягнути 11 230 гривень 28 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу /11 830 грн. 28 коп. - 600 грн.=11 230, 28 грн./.
Суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні іншої частини позову про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім вказаного, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життє-вих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що підлягають до часткового задоволення позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 1500 гривень, оскільки порушення відповідачем вищевказаних законних прав позивача призвели до моральних страждань позивачки, які полягають у зміні нормальних життєвих зв"язків.
Суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні його позову в частині стягнення з відповідача 7000 гривень моральної шкоди за недоведеністю цієї частини позову позивачем в суді.
На підставі ст. 5 ч.1 п.1 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.
Суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 214 гривень 60 коп.
Згідно ст. 367 ЦПК України рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
На підставі ст.ст. 40,42,43,49-2,235,237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 /зі змінами/ "Про практику розгляду судами трудових спорів", керуючись ст.ст.10,60,88,212-215,218,367 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Скасувати наказ №2795-К від 02.10.2012 року Приватного акціонерного товариства "Росава" про звільнення ОСОБА_1 02.10.2012 року згідно ст. 40 п.1 КЗпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці.
Поновити ОСОБА_1 на посаді гардеробника в адміністративно-соціальному відділі Приватного акціонерного товариства "Росава".
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь ОСОБА_1 11 230 гривень 28 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1500 гривень моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь держави 214 гривень 60 коп. судового збору.
В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя А. В. Голуб