Справа № 1003/20298/12
2/357/277/13
Категорія 23
14 березня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Голуб А. В. ,
при секретарі - Руденко Н. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та підігріву води,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачки ОСОБА_1 посилаючись на те, що відповідачка не сплачує своєчасно кошти за надані позивачем послуги з централізованого опалення та підігріву води, в зв"язку з чим за відповідачкою утворився борг за період з 01.10.2009 року по 01.12.2012 року в розмірі 3 137,84 грн., оскільки відповідачка відмовляється добровільно погасити борг, то позивач просив стягнути вказану суму боргу з відповідачки в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні надала заяву про уточнення позовних вимог позивача та вказала на те, що заборгованість відповідачки за надані позивачем послуги з централізованого опалення та підігріву води за період з 01.03.2009 року по 31.01.2013 року складає суму 2 775 грн. Представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача 2 775 грн. заборгованості та 214 грн. 60 коп. сплаченого позивачем судового збору.
Відповідачка позов заперечувала посилаючись на те, що між сторонами відсутні договірні стосунки, також позивачем незаконно нарахована відповідачу абонплата в структурі тарифу на послуги з теплопостачання, а також відповідачка просила застосувати строк позовної давності до вищевказаних позовних вимог позивача, бо позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.
Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Так в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 03.06.1997 року старшим державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори Моцною Д.Г. в реєстрі №1-1193 і право власності на вказану квартиру зареєстроване за ОСОБА_1 в Білоцерківському МБТІ. Наведене підтверджується копією вищевказаного договору.
Згідно до розрахункового листа абонента наданого позивачем за квартирою АДРЕСА_1 мається заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву води перед КП БМР "Білоцерківтепломережа" в сумі 2775 грн. 00 коп. за період з 01.03.2009 року по 31.01.2013 року.
Відповідно до п. 5 ч.3 ст.20 Закону України " Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року, споживач зобов"язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
В ст. 526 ЦК України, вказано, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами у спірний період не укладався письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води, що ствердили в суді учасники процесу. Але як встановлено в суді з моменту придбання відповідачкою квартири і по 31.01.2013 року включно між сторонами існують договірні відносини з приводу надання позивачем відповідачу послуг з централізованого опалення та підігріву води. Так в суді було встановлено, що у спірний період позивач надавав відповідачу вищевказані послуги, а відповідач отримувала ці послуги та їх частково оплачувала, що ствердили в суді учасники процесу. Також в суді встановлено, що відповідач по справі не зверталася до позивача із заявою про припинення надання вказаних послуг, що ствердили в суді учасники процесу. До суду не було надано доказів про те, що відповідач цими послугами не користувалася, навпаки відповідач ОСОБА_1 ствердила те, що вказані послуги вона отримувала у спірний період. Крім вказаного, як ствердила ОСОБА_1, вона проводила оплату цих послуг на рахунок позивача і остання також вказала на те, що заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення та підігріву води у відповідача відсутня. ОСОБА_1 в суді підтвердила те, що нею не сплачувалася у спірний період абонентська плата за опалення в сумі 2 775 грн., що не заперечувала представник позивача. Отже вказані обставини свідчать про існування певних юридичних відносин між позивачем та відповідачем щодо надання послуг з централізованого опалення та підігріву води. Відповідачка ствердила також і те, що між сторонами в лютому-березні 2013 року був укладений письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води.
В ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено те, що споживач зобов"язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, тобто обов"язок укладення вказаного договору законом покладається на споживача.
Заперечуючи позов відповідачка ОСОБА_1 посилалася на те, що позивачем незаконно нараховується абонплата в структурі тарифу на послуги з теплопостачання.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що на виконання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 23.12.2005 року №388 виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква є КП "Білоцерківтепломережа" , що підтверджується копією вказаного рішення.
В судовому засіданні було встановлено, що по місту Білій Церкві були запроваджені двоставкові тарифи на послуги теплопостачання, розроблені позивачем згідно Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 року за №191 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.11.2000 року за №776/4997 та погоджених Проблемним інститутом нетрадиційних енерготехнологій та інжинірингу, що ствердила в судовому засіданні представник позивача.
В судовому засіданні було встановлено, що двоставкові тарифи в м.Біла Церква були введені в зв"язку з виконанням вимог Указу Президента України від 19.08.1997 року №853/97 "Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій" та розпорядження Кабінету Міністрів від 17.01.2000 року № 30-р.
Застосування двоставкових тарифів також врегульовано Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим постановою КМ України від 10.07.2006 року №955 /зі змінами/.
Так, в п.9 цього Порядку вказано на те, що підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку.
Згідно із Законами "Про місцеве самоврядування в Україні" і "Про місцеві державні адміністрації" регулювання цін і тарифів за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг з урахуванням їхньої якості, режиму надання належить до повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які мають право ухвалювати рішення про запровадження двоставкових тарифів на послуги теплопостачання.
Відповідно до ч.1 п.2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядуванння у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін /тарифів на житлово-комунальні-послуги відповідно до закону.
Згідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Як передбачено Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" /ст. 5/ до системи органів місцевого самоврядування належить міська рада і виконавчий комітет ради.
Відповідно до п.1.4 вказаних вище Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, двоставковий тариф- це тариф на послуги з теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження /абонентської плати/ та вартості одиниці спожитої теплової енергії.
Згідно п.п. 3.1, 3.2 даних Правил двоставковий тариф складається з умовно-постійної та умовно-змінної частини; умовно-постійна частина /абонентська плата/ включає в себе витрати, пов"язані з необхідністю підтримання в робочому стані джерел теплопостачання та теплових мереж; а також теплоспоживальних установок /ЦТП, бойлерних, абонентських вводів, внутрішньобудинкових систем/, умовно-змінна частина включає в себе витрати на паливо, електроенергію та воду.
Представником позивача було надано суду копії рішень міської ради, виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, відповідно до яких були встановлені, змінювалися тарифи на послуги з опалення та гарячого водопостачання по м.Білій Церкві, якими також змінювався розмір вищевказаної абонентської плати, що підтверджується матеріалами справи.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що тарифи на послуги з опалення та гарячого водопостачання по м.Білій Церкві запроваджені органами місцевого самоврядування, що не суперечить вимогам діючого законодавства.
В ч. 1 ст. 144 Конституції України вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов"язковими до виконання на відповідній території.
Про те, що запровадження двоставкових тарифів на послуги теплопостачання відповідає вимогам законодавства, роз"яснено в листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.02.2008 року на запит КП "Білоцерківтепломережа" а також в листі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації від 25.02.2008 року на запит КП "Білоцерківтепломережа".
В судовому засіданні встановлено, що 21.06.2012 року Білоцерківською міською радою було прийняте рішення за №646-27-VІ "Про внесення змін до додаток 1 до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 11.10.2011 року №451 "Про встановлення тарифів на послуги з опалення та підігріву холодної води" відповідно до якого відсутня абонплата, а передбачена плата за опалення при наявності лічильника теплової енергії: плата за обсяг теплової енергії, спожитої для систем централізованого опалення, грн. за 1 Гкал 269,75 грн. з ПДВ. Вказане рішення набрало чинності з 01.09.2012 року.
Так судом встановлено, що відповідно до вищевказаного рішення Білоцерківської міської ради за №646-27-VІ від 21.06.2012 року відповідачці не нараховувалася абонплата з 01.09.2012 року по 31.01.2013 року.
Відповідно до п.18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення,постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Ст. 162 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги в будинку /квартирі/, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов"язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд вважає, що саме КП БМР "Білоцерківтепломережа" має право вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за надані останнім послуги з централізованого опалення та підігріву води, бо саме КП БЦМР "Білоцерківтепломережа" являється виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м.Біла Церква.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заборгованість відповідача, як споживача послуг з централізованого опалення та підігріву води, перед позивачем за період з 01.03.2009 року по 31.01.2013 року складає суму 2 775 грн., оскільки відповідач не виконує свої зобов"язання щодо оплати наданих послуг відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів, тоді як ці тарифи на послуги з опалення та підігріву води є чинними, вони не скасовані та не визнані незаконними.
Згідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В ч. 1 ст. 264 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу чи іншого обов"язку. В ч. 3 цієї ж статті вказано, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідачка до винесення судом рішення по справі заявила про застосування судом позовної давності до вищевказаних позовних вимог позивача.
Згідно до матеріалів цивільної справи № 1003/20298/12 2/357/277/13 позивач 12.12.2012 року надав суду свій вищевказаний позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та підігріву води від 12.12.2012 року. Згідно до штампу на позовній заяві вищевказана позовна заява була зареєстрована канцелярією Білоцерківського міськрайонного суду 12.12.2012 року.
Суд вважає, що в даному випадку перебіг позовної давності переривався, оскільки ОСОБА_1 вчиняла дії, що свідчать про визнання нею свого боргу, а саме ОСОБА_1 сплатила позивачу заборгованість за надані послуги за березень 2009 року, та за квітень 2009 року 06.08.2009 року, а також відповідачка сплатила позивачу заборгованість за надані послуги за жовтень 2009 року 20.11.2009 року, та за листопад 2009 року і за грудень 2009 року 28.01.2010 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов позивача підлягає до задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за надані позивачем послуги з централізованого опалення та підігріву води за період з 01.03.2009 року по 31.01.2013 року в сумі 2 775 грн.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 214 гривень 60 коп. судового збору сплаченого позивачем при подачі позову до суду.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що між сторонами відсутні договірні стосунки, про те, що позивачем незаконно нарахована відповідачу абонплата в структурі тарифу на послуги з теплопостачання, та про те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, а тому слід застосувати строк позовної давності до вищевказаних позовних вимог позивача, оскільки ці заперечення спростовуються вищевикладеними у рішенні суду доказами.
На підставі вищевикладеного та ст. 144 Конституції України, ст.162 ЖК України, ст.ст. 526,322,256,257,264,267 ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року, Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, ст.ст.10,60,88,212-215,218 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" 2 775 грн. заборгованості та 214 грн. 60 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. В. Голуб