Справа № 1003/13076/12
2-н/1003/2179/12
"09" серпня 2012 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Верещінська І. В. розглянувши заяву комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1, про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з надання послуг за утримання будинку і прибудинкової території,
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1, в особі директора О.І. Ящук звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з надання послуг за утримання будинку і прибудинкової території з 2009 року по 2012 рік в сумі 1719,27 грн. та 107,30 грн. сплаченого судового збору.
За вказаним видом вимог відповідно до ст. 96 ЦПК України може бути виданий судовий наказ.
Згідно п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Відповідно до роз'яснень в п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року за № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження", наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником; із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (ч.3 ст. 267 ЦК).
Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається з позовної заяви та наданих матеріалів, заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника заборгованості за період з 2009 року по 2012 рік, заяву подано до суду 08.08.2012 року, тобто, вбачається пропуск заявником позовної давності.
Таким чином, з врахуванням наведеного, приходжу до висновку, що в даному випадку наявний спір про право, що згідно п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
Одночасно заявнику слід роз'яснити, що відповідно до ч.2 ст. 101 ЦПК України відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутись з тими самими вимогами у позовному порядку. Відповідно до ч.2 ст. 99 ЦПК України, у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.
Керуючись ст.ст. 95, 96, 99, п.2 ч.3 ст. 100, 101, 293-294 ЦПК України,
Відмовити у прийнятті заяви комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1, про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з надання послуг за утримання будинку і прибудинкової території.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І. В. Верещінська