Справа № 0308/10231/12
Провадження № 1/161/21/13
м. Луцьк 28 березня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - Борнос А.В.,
за участю секретаря - Ющак О.А.,
прокурора - Воробія О.П.,
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Промінь Луцького району Волинської області, українки, гр.України, з вищою освітою, одруженої, непрацюючої, мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
- за ст.ст. 365 ч.3, 364 ч.2, 366 ч.2, 15 ч.3, 364 ч.2, 15 ч.3 ст.366 ч.2 КК України,
Підсудна ОСОБА_3, працюючи на посаді головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, із збереженням 13 рангу державного службовця, /наказ №56-к начальника головного управління юстиції у Волинській області від 27.03.2007 року/, а згідно наказу №65-к від 05.03.2008 року - на посаді заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу державної виконавчої служби, будучи згідно ст.4 ч.2 Закону України «Про державну виконавчу службу», державним службовцем, тобто службовою особою, неналежно виконувала свої службові обов»язки через несумлінне ставлення до них, чим вчинила службову недбалість.
Так, підсудна ОСОБА_3 15.11.2007 року отримала для виконання наказ господарського суду Волинської області №4/119-1 від 07.09.2002 року про стягнення з Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» (далі - ВОДП ДАК «Хліб України») на користь Волинського головного регіонального управління комерційного банку «Приватбанк» (далі - ВГРУ КБ «Приватбанк») 1206403,47 грн., який надійшов після попередньо винесеної постанови про повернення виконавчого документу на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Зважаючи на те, що ч.5 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред.1999 року) прямо не передбачено дозволу щодо повторного відкриття виконавчого провадження після повернення виконавчого документу на підставі п.1 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», маючи реальну можливість діяти так, як того вимагають інтереси служби, підсудна ОСОБА_3, маючи значний досвід роботи, виконувала покладені на неї обов»язки, не у точній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (у ред. 1999 року), ст.19 Конституції України та у протиріччі з установленим порядком і тією обстановкою, що склалась. Зокрема, 16.11.2007 року в приміщенні Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - ПВДВС Луцького МУЮ), що за адресою м.Луцьк, вул.Винниченка, 27а, несумлінно виконуючи свої посадові обов»язки, виконуючи їх не у точній відповідності до закону, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області №4/119-1 від 07.09.2002 року.
Після чого, зокрема, 13.12.2007 року, 13.03.2008 року, 31.03.2008 року винесла постанови про арешт коштів божника - ВОДП ДАК «Хліб України», а 07.10.2008 року - постанову про стягнення з ВОДП ДАК «Хліб України» виконавчого збору. На підставі вказаних постанов з рахунків ВОДП ДАК «Хліб України», відповідно до виставлених ПВДВС Луцького МУЮ платіжних вимог №18 від 26.03.2008 року на суму 68863,62 грн., №85 від 30.05.2008 року на суму 50264,09 грн., №299 від 03.10.2008 року на суму 405877,74 грн. стягнуто та перераховано Волинському головному регіональному управлінню КБ «Приватбанк» - 477531,32 грн., а на користь держави - 47474,13 грн. виконавчого збору, тобто стягнуто коштів на загальну суму 525005,45 грн.
Внаслідок неналежного виконання підсудною ОСОБА_3 своїх службових обов»язків через несумлінне ставлення до них, державі - в особі ВОДП ДАК «Хліб України» - було завдано тяжких наслідків, що виразилось у спричиненні збитків на загальну суму 525005,45 грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 вину у вчиненні злочинів, інкримінованих органом досудового слідства не визнала, суду дала показання, що на посаді головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби працювала з 2007 року, до того часу працювала державним виконавцем, з 2008 року - на посаді начальника відділу. При виконанні своїх посадових обов»язків керувалась Конституцією України, Законом України «Про державну виконавчу службу», Законом України «Про виконавче провадження» та посадовими інструкціями, згідно яких до її безпосередніх службових обов»язків входило виконання виконавчих документів, проведення виконавчих дій та ін., а на посаді начальника відділу ДВС, окрім того, контроль та організація роботи державних виконавців.
16.11.2007 року нею, як головним державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ, на виконання своїх посадових обов»язків, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа - наказу господарського суду Волинської області №4/119-1 від 07.09.2002 року про стягнення з ВОДП ДАК «Хліб України» на користь ВГРУ КБ «Приватбанк» 1206403,47 грн. Чи була відмітка на поданому виконавчому документі щодо проведення виконавчих дій та повернення його стягувачеві за заявою - не пам»ятає. Не виявивши перешкод у відкритті виконавчого провадження по даному документі, не перевіряючи при цьому причини його повернення та наявності попереднього виконавчого провадження, враховуючи, що нею було встановлено, що строк пред»явлення його до виконання не минув, тому, на підставі наданих їй повноважень та своїх безпосередніх обов»язків, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, вважає, що безпосередньо виконала свої посадові обов»язки, не перевищуючи при цьому службових повноважень. Про відкриття провадження повідомила стягувача та боржника поштовою кореспонденцією. Оскільки виконання в добровільному порядку не відбувалось, нею, після встановленого чинним законодавством строку, було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, накладено арешт на нерухоме майно та описано, однак його реалізовано не було, оскільки частина вказаного майна належить державі. Окрім того, в зв»язку з примусовим виконанням нею було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. В зв»язку з цим почалось примусове стягнення коштів ВОДП ДАК «Хліб України» з банківських рахунків. Конкретної суми коштів, стягнутих в процесі примусового виконання судового наказу, вона не пам»ятає, однак не заперечує, що це була така сума, що визначена в обвинувальному висновку.
Після примусового стягнення коштів з рахунків ВОДП ДАК «Хліб України» її дії були оскаржені до суду. За результатами судового розгляду, оскільки сторона виконавчого провадження - боржник, не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про накладення арешту на майно боржника було скасовано. Після набрання судовим рішенням законної сили нею самостійно було винесено постанову про повернення виконавчого документу.
Вважає, що дії по відкриттю виконавчого провадження та примусовому стягненню з боржника коштів, були правомірними, оскільки не суперечили вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року). Діяла вона в межах своєї компетенції, у жодний спосіб не перевищуючи наданих їй службових повноважень. Підстав, чітко визначених у законі «Про виконавче провадження», зокрема щодо неможливості повторного відкриття виконавчого провадження у зв»язку з поверненням виконавчого документу за заявою стягувача, на той момент не було. Окрім того, ствердила, що вона не з»ясовувала, чи проводились виконавчі дії по наказу господарського суду Волинської області №4/119-50 від 07.09.2002 року та чи він повертався стягувачу на підставі його заяви, хоча мала можливість це з»ясувати.
Щодо її обвинувачення за ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2, 15 ч.3, 364 ч.2, 15 ч.3 ст.366 ч.2 КК України, суду дала показання, що ні на початку грудня 2011 року, ні в січні 2012 року, ні в будь-який інших день, вказівки ОСОБА_4, а також іншим виконавцям щодо закінчення виконавчих проваджень, зокрема, без проведення виконавчих дій, або ж у інший незаконний спосіб, вона не давала, оскільки виконавець є незалежною особою та несе відповідальність за вчинені ним процесуальні дії. Нею дійсно затверджувались 307 постанов про повернення виконавчого документа без виконання, оскільки державним виконавцем було складено акти про перевірку майнового стану боржника з вказівкою на відсутність майна, на підставі чого державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання. Про те, що виконавцем фактично не перевірявся майновий стан боржника їй не було відомо, жодних вказівок, окрім вимог про необхідність закінчення виконавчих проваджень у встановленому законом порядку, вона не давала.
У зв»язку з відсутністю у її діях злочинів, що інкриміновані органом досудового слідства, просила її виправдати, на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Не зважаючи на невизнання своєї вини підсудною, її винність у вчиненні службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх посадових обов»язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до примітки 1 ст.364 КК України службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
Згідно наказу начальника головного управління юстиції у Волинській області від 27.03.2007 року №56-к ОСОБА_3 призначено за переведенням на посаду головного державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції із збереженням 13 рангу державного службовця (Т.2 а.с.173-174).
Згідно посадової інструкції ОСОБА_3, як головний державний виконавець, зобов»язана вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. У своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, посадовою інструкцією та іншими нормативно-правовими документами (Т.1 а.с.118-121).
Згідно наказу начальника головного управління юстиції у Волинській області №65-к від 05.03.2008 року ОСОБА_3 переведено на посаду заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника першого відділу 06.03.2008 року, із присвоєнням 12 рангу державного службовця (Т.2 а.с.185).
Згідно посадової інструкції ОСОБА_3, як заступник начальника Луцького міського управління юстиції - начальник першого відділу державної виконавчої служби, здійснює загальне керівництво роботою підпорядкованого відділу, безпосередньо контролює роботу канцелярії, стан діловодства, зберігання і використання документів, вживає заходів до усунення недоліків в роботі. Окрім безпосереднього виконання судових рішень, покладаються і інші організаційні обов»язки, для забезпечення роботи відділу. У своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, наказами Головного управління юстиції у Волинській області, посадовою інструкцією та іншими нормативно-правовими документами (Т.1 а.с.115-117).
Статтею 4 ч.2 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що державними виконавцями є начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що підсудна ОСОБА_3, на час вчинення злочину була службовою особою органу державної влади, здійснюючи функції представника влади. Тобто, вона є суб»єктом службового злочину.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду дав показання, що він працює в Волинському головному регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк», спочатку працював на посаді юриста, а з жовтня 2011 року - начальником юридичного департаменту. У 2001 році між ВОДП ДАК «Хліб України» та Волинським ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір. В зв»язку з невиконанням умов даного договору у 2002 році банк звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою про стягнення боргу. 27.08.2002 року було винесено рішення, яким задоволено позовні вимоги банку. В зв»язку з невиконання даного рішення у добровільному порядку ВГРУ КБ «Приватбанк» звернулось до державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження, надавши виконавчий документ - судовий наказ. В 2005 році поступила вказівка від директора ВГРУ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6 щодо відкликання виконавчого документа, 28.03.2005 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа. Однак у 2007 році за вказівкою ОСОБА_6, було повторно підготовлено заяву про відкриття виконавчого провадження та примусове стягнення боргу з ВОДП ДАК «Хліб України». Державним виконавцем ОСОБА_3 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, і як наслідок, - постанову про накладення арешту на майно боржника - ВОДП ДАК «Хліб України». Внаслідок проведення виконавчих дій з ВОДП ДАК «Хліб України» було стягнуто 525 тис. грн. У 2008 році ВОДП ДАК «Хліб України» оскаржило дії державного виконавця.
Аналогічні показання щодо обставин повернення виконавчого документу та повторної його подачі до державної виконавчої служби дали і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8
З досліджених в судовому засіданні, шляхом їх оголошення, показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що з лютого 1993 р. по 17.11.2007 р. він працював на посаді директора філії ВГРУ КБ «Приватбанк». Ствердив, що заяву від 14.05.2005 року про повернення виконавчого документа по боржнику - ВОДП ДАК «Хліб України» підписував, в зв»язку з домовленістю з генеральним директором ОСОБА_9 про погашення боргу в добровільному порядку, в стислі строки. Через невиконання останнім цієї домовленості, банком повторно було подано заяву про відкриття виконавчого провадження. Чи заборонено повторне відкриття виконавчого провадження за тим же виконавчим документом у випадку попереднього відкликання його за заявою стягувача, йому не відомо. Жодних особистих прохань про повторне відкриття виконавчого провадження у 2007 році не висловлював, оскільки вважав, що діє в межах закону, окрім того, державний виконавець є процесуально незалежною особою і несе відповідальність за прийняте ним рішення. Як відбувались виконавчі дії по стягненню з ВОДП ДАК «Хліб України» боргу не знає, оскільки 17.11.2007 року звільнився з посади директора ВГРУ КБ «Приватбанк» у зв'язку з призначенням його на посаду губернатора Волинської області (Т.3 а.с.183-185).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дав показання, що на посаді начальника Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції перебуває з лютого 2009 року. З квітня 2004 року по листопад 2008 року працював на посаді старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Волинського обласного управління юстиції. В травні 2004 року з ВДВС Луцького міського управління юстиції на виконання було передано виконавче провадження про стягнення з ВОДП ДАК «Хліб України» на користь КБ «Приватбанк» в особі Волинського головного регіонального управління 1070000 грн. несплаченого кредиту, 124585 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В ході виконання наказу господарського суду Волинської області №4/119-50 від 07.09.2002 року на адресу начальника підрозділу примусового виконання рішень надійшла заява директора КБ «Приватбанк» ОСОБА_6 від 14.03.2005 року про повернення виконавчого документу. 28.03.2005 року ним було винесено постанову, якою повернуто виконавчий документ стягувачу, знято арешт з рахунків в установах банків та майна боржника. Ствердив, що на виконавчому документі - наказі господарського суду, ним було зроблено відмітку про його повернення на підставі ст.40 п.1 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено постанова була затверджена начальником підрозділу ВДВС Волинського обласного управління юстиції - ОСОБА_11
Ствердив, що виконавчий документ, який попередньо був повернутий на підставі заяви стягувача, відповідно до п.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 1999 року) повторно пред'являтись до виконання не може, так як у Законі України «Про виконавче провадження» відсутня пряма вказівка на можливість повторного пред»явлення до виконання після його повернення за заявою стягувача.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дав показання, що з 01.01.1999 р. по 2004 р. він працював на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції. 20.09.2002 року на виконання наказу господарського суду Волинської області №4/119-50 від 07.09.2002 року ним було відкрито виконавче провадження по стягненню з ВОДП ДАК «Хліб України» на користь КБ «Приватбанк» грошових коштів. В 2004 році його було переведено на посаду начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС головного управління юстиції у Волинській області. З серпня 2007 року по січень 2008 року він працював на посаді начальника Першого відділу ДВС Луцького МУЮ. В листопаді 2007 року в ПВ ДВС Луцького МУЮ надійшла заява про повторне відкриття виконавчого провадження на виконання наказу господарського суду Волинської області №4/119-50 від 07.09.2002 року. Оскільки всіма стягненнями на користь КБ «Приватбанк» займалась ОСОБА_3 (так було визначено по внутрішньому розподілу), ним було визначено її як державного виконавця для прийняття рішення про можливість відкриття (або відмови) виконавчого провадження. Жодних конкретних вказівок щодо розгляду заяви та прийняття відповідного рішення по виконавчому документу ОСОБА_3 не надавались, оскільки остання несла повну відповідальність за прийняте рішення.
Допитаний в судовому засіданні якості свідка ОСОБА_9 дав показання, що на посаді генерального директора ВОДП ДАК «Хліб України» перебуває з 1998 року. 27.02.2001 року між ВОДП ДАК «Хліб України» та Волинською філією КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №2460 на отримання кредитних коштів в сумі 1495000 грн. Дані кошти відразу ж були повернуті банку на погашення позики по попередньо укладеному кредитному договорі №2181. В той же час суму близько 1,5 млн. грн. КБ «Приватбанк» було виставлено як борг за кредитним договором №2460, борг було повернуто частково - в сумі близько 900 тис. грн. Тому КБ «Приватбанк» звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ДАК «Хліб України» зазначеного боргу. У 2002 році господарський суд Волинської області виніс відповідний наказ про стягнення коштів на загальну суму 1206403,47 грн. На підставі даного наказу КБ «Приватбанк» звернувся до державної виконавчої служби, 20.09.2002 року було відкрите виконавче провадження. Однак в 2005 році, з невідомих йому причин, за заявою директора Волинського регіонального відділення ОСОБА_6 виконавчий документ був повернутий стягувачеві. В листопаді 2007 КБ «Приватбанк» повторно було подано заяву про відкриття виконавчого провадження та примусове стягнення боргу по тому ж виконавчому документу. Головним державним виконавцем ПВ ДВС Луцького МУЮ ОСОБА_3 16.11.2007 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Однак про його відкриття він дізнався лише в березні 2008 року, оскільки розрахункові рахунки ВОДП ДАК «Хліб України» були арештовані, що практично зупиняло роботу. Ним було запропоновано погасити борг перед банком та суму виконавчого збору, шляхом передачі нерухомого майна, яке перебувало на балансі ВОДП ДАК «Хліб України», для реалізації. При цьому, він кілька разів звертався зі скаргами до начальника Головного управління юстиції у Волинській області з приводу дій державного виконавця ОСОБА_3, однак отримував відповіді про відсутність порушень у вчинених нею діях. В зв»язку з цим, ним було подано позовну заяву до Першого відділу ДВС Луцького МУЮ про визнання незаконними постанов ВДВС Луцького МУЮ від 16.11.2007 року, 13.03.2008 року. 13.10.2008 року винесено ухвалу, якою постанови першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції «Про відкриття виконавчого провадження» від 16.11.2007 року та «Про арешт коштів боржника» від 13.08.2008 року скасовані. Дана ухвала набрала законної сили.
Ствердив, що під час виконання даного провадження з рахунків підприємства було стягнуто грошові кошти на загальну суму 525 тис.грн. 04.10.2011 року господарським судом Волинської області прийнято ухвалу, згідно якої було задоволено позов до Першого відділу ДВС Луцького МУЮ та головного управління Державного казначейства України у Волинській області про стягнення 525005,45 грн. шкоди, заподіяної діями державного виконавця ОСОБА_3 Вказана ухвала набрала законної сили, а тому дані кошти в безспірному порядку були перераховані з державного бюджету на рахунок підприємства.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дав аналогічні показання щодо обставин відкриття виконавчого провадження та винесення судових рішень по ньому у подальшому, однак ствердив, що не вбачає умислу на вчинення незаконних дій саме державним виконавцем ОСОБА_3
З досліджених в судовому засіданні, шляхом їх оголошення, показань свідка ОСОБА_12 - головного спеціаліста юридичного сектору Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області вбачається, що в органах державної казначейської служби працює з 2010 року. В серпні 2011 року на адресу ГУДКУ у Волинській області надійшла ухвала про порушення провадження у справі за позовом ВОДП ДАК «Хліб України» до ПВ ДВС Луцького МУЮ та ГУДКУ у Волинській області. Оскільки дана позовна заява стосувалась стягнення коштів з державного бюджету, при цьому участь представників казначейської служби є обов'язковою, тому ним було подано письмове пояснення щодо процедури стягнення коштів. 04.10.2011 року господарським судом Волинської області було винесено ухвалу про задоволення позову та стягнення з державного бюджету шляхом безспірного списання коштів на користь ВОДП ДАК «Хліб України» 525 тис. грн. матеріальної шкоди, заподіяної незаконними діями ПВ ДВС Луцько МУЮ під час здійснення ним своїх службових повноважень при виконанні наказу господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року №4/119-1. Ним, як представником ГУДКУ у Волинській області, було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Волинської області. 14.12.2011 року Рівненським апеляційним господарським судом було винесено постанову про залишення рішення суду першої інстанції без змін. ГУДКУ у Волинській області відразу ж після отримання постанови Рівненського апеляційного господарського суду було подано касаційну скаргу, однак 13.12.2012 року Вищим господарським судом України її було повернуто без розгляду. Щодо процедури стягнення з державного бюджету матеріальної шкоди в сумі 525 тис.грн. на користь ВОДП ДАК «Хліб України» то зазначив, що дане рішення перебуває на виконанні в центральному апараті Державної казначейської служби України. Рішення судів про стягнення коштів з державного бюджету виконується в порядку черговості їх надходження відповідно до бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань (Т.3 а.с.177-182).
Про наявність вказаних судових рішень, а також її безпосередню участь при розгляді судових справ за позовами до Першого відділу ДВС Луцького МУЮ ствердила і допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14
Рішенням господарського суду Волинської області від 04.10.2011 року за позовом ВОДП ДАК «Хліб України» до Першого відділу ДВС ЛМУЮ, ГУ Державного казначейства України у Волинській області про стягнення 525005,45 грн. - позов задоволено, стягнуто з державного бюджету, шляхом безспірного списання Державним Казначейством України коштів державного бюджету на користь Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» 525005, 45 грн. матеріальної шкоди, заподіяної незаконними діями Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції під час здійснення ним своїх повноважень при виконанні наказу господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року №4/119-1 про стягнення на користь КБ «Приватбанк» 1204585,47 грн. Крім цього, стягнуто з державного бюджету України на користь Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» 525005 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (Т.2 а.с.21-23).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2011 року за позовом за позовом ВОДП ДАК «Хліб України» до Першого відділу ДВС ЛМУЮ, ГУ Державного казначейства України у Волинській області про стягнення 525005, 45 грн. залишено без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Волинській області - без задоволення (Т.2 а.с.27-33).
Згідно акту службового розслідування від 19.03.2012 року, проведеного по фактах, викладених у доповідній записці заступника начальника управління ДВС ГУЮ у Волинській області ОСОБА_15 від 18.01.2012 року, встановлено, що Рівненським апеляційним господарським судом 14.12.2011 року винесено постанову та задоволено позов ДАК «Хліб України» до Першого відділу ДВС ЛМУЮ, ГУ ДКУ у Волинській області та стягнуто з державного бюджету, шляхом безспірного списання Державним Казначейством України коштів державного бюджету на користь Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» 525005, 45 грн. матеріальної шкоди, заподіяної незаконними діями Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції під час здійснення ним своїх повноважень при виконанні наказу господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року №4/119-1 про стягнення на користь КБ «Приватбанк» 1204585,47 грн., а тому внесено пропозицію, визнати дії заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 такими, що не відповідають вимогам, передбаченим ч.5 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. від 21.04.99 р.) та вирішити питання про перебування останньої на займаній посаді, після проведення відповідної перевірки прокуратурою Волинської області.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 дав показання, що на даний час працює на посаді начальника управління ДВС головного управління юстиції у Волинській області. На підставі доповідної записки його заступника - ОСОБА_15, зокрема щодо прийняття рішення Рівненським апеляційним господарським судом 14.12.2011 року, ним було подано подання про проведення засідання, на підставі якого начальником ГУЮ у Волинській області ОСОБА_17 було підписано наказ №20 від 20.01.2012 року про проведення службового розслідування відносно начальника першого відділу ДВС Луцького МУЮ ОСОБА_3 Службове розслідування було проведено за його участі, як голови комісії, та її членів - заступник начальника управління ДВС ГУЮ у Волинській області - ОСОБА_15, начальник відділу кадрової роботи та державної служби ГУЮ у Волинській області ОСОБА_18, в.о. начальника відділу організаційного забезпечення, документування, контролю та звернень громадян ГУЮ у Волинській області ОСОБА_19, головний спеціаліст відділу організації та контролю за виконанням рішень УДВС ГУЮ у Волинській області ОСОБА_20 В ході проведення службового розслідування ними було встановлено, що дії заступника начальника Луцького міського управління юстиції - начальника Першого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 при виконанні рішення господарського суду, не відповідали вимогам ч.5 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", про що детально було описано у акті службового розслідування та внесені відповідні пропозиції.
Аналогічні показання щодо проведення службового розслідування і складення акту від 19.03.2012 року дали в судовому засіданні і свідки ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_18
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням захисту свідок ОСОБА_23 дав показання, що з 2008 року він був призначений на посаду начальника Головного управління юстиції у Волинській області, а на даний час є заступником начальника управління. На момент першого відкриття виконавчого провадження по наказу господарського суду він працював у КБ «Приватбанк», ствердив, що відкликано було виконавчий документ в зв»язку з тим, що ОСОБА_9 зобов»язався повернути заборгованість по кредиту. Однак оскільки він цього не виконав було прийнято рішення про повторне подання виконавчого документу. Вважає, що ОСОБА_3 діяла виключно у межах наданих їй повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, в тому числі і ЗУ «Про виконавче провадження». Її дії по відкриттю виконавчого провадження були предметом розгляду в управлінні, оскільки надходили скарги з ДАК «Хліб України». Після проведеної перевірки не було знайдено жодних підстав для відповідного реагування, а тому скаржнику - ДАК «Хліб України» було рекомендовано звертатись до суду для оскарження дій виконавця. При цьому ствердив, що його було викликано на допит в якості свідка до прокуратури, де він давав аналогічні свідчення, однак з яких причин протокол його допиту відсутній у матеріалах кримінальної справи йому не відомо.
З копій відповідей, наданих ВОДП ДАК «Хліб України» №3-8/2491 від 18.04.2008 року, №3-8/7969 від 11.11.2008 року, №3-8/5629 від 02.11.2009 року на запит суду, зокрема, щодо результатів розгляду скарг ДАК «Хліб України», вбачається, що при проведенні перевірок, в діях начальника Першого відділу ДВС ЛМУЮ ОСОБА_3 при виконанні рішення суду про стягнення коштів з Волинського ОДП ДАК «Хліб України» на користь ВГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», порушень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, не виявлено. Одночасно, в Головному управлінні юстиції подані скарги та відповіді по них не збереглись, оскільки журнали вхідної кореспонденції та номенклатурні справи щодо листування за 2006-2008 р.р. знищені відповідно до акту від 05.06.2012 року №2, що стверджується відповіддю на запит №11657-03-19/03 від 22.11.2012 року.
Згідно ч.5 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документу стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
З огляду на вищенаведене Законом прямо не передбачено права повторного пред»явлення стягувачем виконавчого документа після його повернення на підставі п.1 ч.1 ст.40 цього Закону.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
П.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження. Саме у цьому випадку, на думку суду, іншою обставиною, передбаченою законом є та, що встановлена п.1 ч.1 та ч.5 ст.40 вказаного Закону, так як законодавством не передбачено можливості повторного пред»явлення стягувачем виконавчого документа після його повернення за письмовою заявою стягувача.
Саме такі обставини встановлені і рішеннями судів, які набрали законної сили - ухвалою господарського суду Волинської області від 13.10.2008 року, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року, постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2009 року (Т.1 а.с.240-241; 135-138; 167-169).
Відповідно до вимог ст.323 ч.1 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.
Органом досудового слідства дії підсудної ОСОБА_3 по відкриттю виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області №4/119-1 від 07.09.2002 року, а також щодо винесення постанов про арешт коштів боржника та стягнення виконавчого збору кваліфіковані за ч.3 ст.365 КК України, як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходили за межі наданих їй повноважень, що спричинили тяжкі наслідки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 26 грудня 2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
У відповідності до ст.ст. 2, 5 Закону України «Про виконаче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу. Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби, державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах (далі - державні виконавці).
Статтею 4 ч.2 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що державними виконавцями є начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.
Таким чином, ОСОБА_3 з 27.03.2007 року по 05.03.2008 року обіймала посаду головного державного виконавця Першого відділу ДВС ЛМУЮ, а з 05.03.2008 року - посаду заступника начальника ЛМУЮ - начальника Першого відділу ДВС, а тому отримавши виконавчий документ, який відповідав вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі ст.18, 24 даного Закону, в межах наданих їй повноважень, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника та постанову про стягнення виконавчого збору.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у діях підсудної відсутня об»єктивна і суб»єктивна сторона злочину, передбаченого ст.365 КК України, оскільки фактично вчинені нею дії не лише входили до її компетенції, а були безпосереднім її обов»язком.
Підсудна ОСОБА_3 заперечила свою вину у перевищенні наданих їй службових повноважень, ствердивши, що вона діяла у межах Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про державну виконавчу службу» та згідно посадових інструкцій. Виконавчий документ відповідав вимогам, встановленим законом, строк пред»явлення його до виконання не минув, нею фактично було відкрите нове виконавче провадження, а не знову розпочате нове провадження по раніше поданому документу, а тому явного виходу за межі наданих їй повноважень не було. Можливість з»ясувати, чи дійсно можна було повторно відкривати виконавче провадження у неї була, однак вона вирішила, що діє законно. Реальну можливість виконати свої обов»язки належним чином вона мала. Відкривала провадження і здійснювала виконавчі дії, будучи впевненою у законності своїх дій. Про те що вчинені нею дії не відповідали вимогам закону їй стало відомо, лише після винесених судових рішень, тоді як на момент вчинення виконавчих дій жодного сумніву щодо їх правильності у неї не було.
Винність особи виражається у формі умислу або ж необережності. Згідно ч.3 ст.25 КК України необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
Судом встановлено, що підсудна ОСОБА_3 фактично безвідповідально поставилася до своїх службових обов»язків. Службовці зобов»язані діяти у межах та у спосіб, що визначені законом, тобто їм дозволено лише те, що прямо передбачено Законом. Її дії характеризуються злочинною недбалістю, оскільки вона, зважаючи на значний досвід роботи та відсутності прямої вказівки у Законі України «Про виконавче провадження» на можливість відкриття провадження у випадку попереднього повернення виконавчого документу за заявою стягувача, зважаючи на практику, що склалась у такій ситуації, повинна була і могла передбачити, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обов»язків може бути завдано шкоди інтересам держави або ж можуть настати інші тяжкі наслідки, зокрема і у виді матеріальної шкоди, але легковажно розраховувала на те, що оскільки прямої заборони немає, тому вона діє правомірно.
Зважаючи на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що дії підсудної ОСОБА_3 підпадають під ознаки злочину, що передбачає відповідальність за службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов»язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжких наслідків.
При цьому, тяжкі наслідки виразились у спричиненні збитків державі - в особі ВОДП ДАК «Хліб України», на загальну суму 525005,45 грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Таким чином, винність підсудної ОСОБА_3, саме в цій частині, на думку суду, є повністю доведеною, а тому дії підсудної ОСОБА_3, з врахуванням їх перекваліфікації у бік пом»якшення, слід перекваліфікувати з ч.3 ст.365 КК України на ч.2 ст.367 КК України.
Органами досудового слідства підсудна ОСОБА_3 обвинувачується і в тому, що вона з 06.03.2008 року будучи службовою особою - заступником начальника Луцького міського управління юстиції - начальником Першого відділу державної виконавчої служби (наказ начальника Головного управління юстиції у Волинській області №65-к від 05.03.2008 р.), постійно здійснювала функції представника влади. На початку грудня 2011 року, умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, з метою створення фіктивного статистичного благополуччя та завищення показників у роботі, створення штучного авторитету ввіреної їй державної організації - Першого ВДВС Луцького МУЮ, хибного кар'єризму, діючи всупереч інтересам служби, зловживаючи службовим становищем, всупереч вимогам ст.ст. 11, 52, 83 Закону України «Про виконавче провадження», достовірно знаючи, що згідно ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", вона, як начальник, затверджує постанову про повернення виконавчого документа стягувачу тільки після перевірки, перебуваючи в своєму службовому кабінеті за адресою м. Луцьк вул. Винниченка, 27 а, дала своїй підлеглій - державному виконавцю Першого ВДВС Луцького МУЮ ОСОБА_4, яка перебувала в службовій залежності від неї, явно злочинний наказ - скласти завідомо неправдиві офіційні документи: 307 фіктивних актів державного виконавця про відсутність майна боржників, без фактичної перевірки їх майнового стану та 307 постанов про повернення виконавчого документа стягувачу, в які внести неправдиві відомості про майновий стан боржника та відсутність можливості проведення стягнення.
ОСОБА_4 (кримінальна справа відносно якої надійшла разом з постановою про звільнення від кримінальної відповідальності у зв»язку із зміною обстановки та яку постановою суду від 28.11.2012 року звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України), будучи службовою особою - державним виконавцем Першого ВДВС Луцького МУЮ, перебуваючи в службовій залежності від ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи на виконання явно злочинного наказу ОСОБА_3, в період грудня 2011 року, в приміщенні службового кабінету - м.Луцьк, вул.Винниченка, 27а, виготовила за допомогою офісно-копіювальної техніки 307 світлокопій актів державного виконавця про відсутність майна боржника, в які внесла завідомо неправдиві дані про майновий стан боржника - відсутність майна, на підставі яких виготовила та склала 307 постанов про повернення виконавчих документів стягувачам - МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області, вказавши у цих документах, за вказівкою ОСОБА_3, завідомо неправдиві дані про відсутність майна у боржників в межах суми боргу. Після складання завідомо неправдивих актів державного виконавця про відсутність майна та постанов про повернення виконавчого документа стягувачу, та їх підписання, ОСОБА_4 передала зазначені документи на затвердження ОСОБА_3
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, з метою створення фіктивної видимості своєї роботи та особистої значимості як керівника державної установи, зловживаючи службовим становищем, всупереч вимогам ст.ст. 11, 52, 83 Закону України "Про виконавче провадження", усвідомлюючи, що ОСОБА_4 склала завідомо підроблені документа, перебуваючи в своєму службовому кабінеті - м. Луцьк вул. Винниченка, 27а, в грудні 2011 року, затвердила своїм підписом та відтиском печатки "Першого ВДВС Луцького МУЮ" 307 постанов про повернення виконавчого документа стягувану та видала їх. При цьому, самі виконавчі документи фактично стягувачам повернуті не були, чим останні були позбавленні можливості повторного їх пред'явлення до виконання.
В результаті таких дій підсудної ОСОБА_3 307 громадян уникнули встановленої законом адміністративної відповідальності, а до Державного бюджету не надійшли кошти в сумі 168 656 грн., окрім того, допущено викривлення державної статистичної звітності, внесено недостовірні дані до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та державного статистичного звіту про роботу органів державної виконавчої служби форми №1 за 2011 рік.
Внаслідок таких дій підсудної спричинено тяжких наслідків, що виразилось у заподіянні майнової шкоди державі в сумі 168 656 грн., що більше, ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а також підриві престижу та авторитету державного органу в особі Першого ВДВС Луцького МУЮ, що виразилось у втраті довіри зі сторони громадськості до діяльності вказаного органу державної влади, породило у боржників і порушників адміністративних норм почуття безкарності та вседозволеності і фактично нівелювало роботу органів ДАІ УМВС України у Волинській області та судів по виявленню адміністративних правопорушень та призначення стягнень за їх вчинення.
Вона ж, обіймаючи посаду начальника Першого ВДВС Луцького МУЮ, постійно здійснюючи функції представника влади, будучи службовою особою, в особистих інтересах, з метою штучного створення статистичного благополуччя та завищення показників у роботі, створення фіктивного авторитету ввіреної їй державної організації - Першого ВДВС Луцького МУЮ, хибного кар'єризму, діючи всупереч інтересам служби, зловживаючи службовим становищем, плануючи в подальшому вчинити службове підроблення - затвердити завідомо неправдиві офіційні документи, на початку січня 2012 року, для фіктивного покращення статистичних показників у роботі, діючи умисно, перебуваючи в приміщенні Першого ВДВС Луцького МУЮ, за адресою м. Луцьк, вул. Винниченка, 27а, дала явно незаконний наказ державному виконавцю ОСОБА_4 закінчити 617 виконавчих проваджень, груднем 2011 року, без проведення виконавчих дій, перевірки майнового стану боржника та внести дані про їх закінчення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
ОСОБА_4 (справа відносно якої надійшла до суду з постановою для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв»язку із зміною обстановки та яку постановою суду від 28.11.2012 року звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України), усвідомлюючи злочинність дій ОСОБА_3, відмовилась виконувати явно незаконний наказ.
Підсудна ОСОБА_3, будучи впевненою, що шляхом погроз переконає державного виконавця ОСОБА_4 виконати її незаконний наказ, вчинила активні дії безпосередньо спрямовані на вчинення злочину - перебуваючи в приміщенні Першого ВДВС Луцького МУЮ, за адресою м. Луцьк, вул. Винниченка, 27а, в січні 2012 року, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, дала вказівку державному виконавцю Першого ВДВС Луцького МУЮ ОСОБА_25 виготовити від імені державного виконавця ОСОБА_4 617 актів державного виконавця про відсутність майна боржника та 617 проектів постанов про повернення виконавчого документа стягувачу, датовані груднем 2011 року, а також внести неправдиві відомості про їх закінчення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
На виконання злочинної вказівки підсудної ОСОБА_3, державний виконавець ОСОБА_25, з залученням державного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ ОСОБА_26 та практиканта ОСОБА_27, в січні 2012 року, перебуваючи в приміщенні Першого ВДВС Луцького МУЮ, що за адресою м. Луцьк, вул. Винниченка, 27 а, виготовили завідомо неправдиві проекти офіційних документів: 487 актів державного виконавця про відсутність майна боржника від імені ОСОБА_4, датовані груднем 2011 року, та 612 проектів постанов про повернення виконавчого документа стягувачу від імені ОСОБА_4, датовані груднем 2011 року, в які внесли за наказом ОСОБА_3, неправдиві відомості про майновий стан боржника - відсутність майна боржника за місцем проживання в межах суми боргу, а відомості про закінчення 612 виконавчих проваджень груднем 2011 року внесли до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Підсудна ОСОБА_3 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, однак ОСОБА_4 категорично відмовилась підписати вищевказані 612 проектів підроблених постанов про повернення виконавчого документа стягувану. Таким чином ОСОБА_3 вчинила незакінчений замах на зловживання службовим становищем та службове підроблення, що могло спричинити тяжкі наслідки: заподіяти майнову шкоду державі в сумі 339582 грн., що більше, ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
На думку суду, вказане обвинувачення підсудної ОСОБА_3 не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.
Так, допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 категорично заперечила свою винність у вчиненні вказаних злочинів, ствердивши, що жодного разу не давала вказівок працівникам Першого відділу ДВС ЛМУЮ, в тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_25, ОСОБА_26, де вона працювала начальником, виконувати покладені на них обов»язки неналежним чином або ж всупереч інтересам служби. Натомість вона вимагала лише виконання покладених на виконавців обов»язків - виконувати рішення судів, при цьому жодного разу нікому з них не давала вказівки про закінчення проваджень у будь-який спосіб.
Жоден із допитаних в судовому засіданні свідків - працівників Першого відділу ДВС ЛМУЮ, в тому числі державні виконавці ОСОБА_4, ОСОБА_25, ОСОБА_26, не підтвердили обвинувачення підсудної щодо надання нею конкретних незаконних вказівок щодо закінчення виконавчих проваджень без перевірки майнового стану боржників. Кожен із них ствердили, що остання вимагала просто завершення виконавчих проваджень у найкоротші терміни, так як потрібно було подавати звіти. Однак у який конкретно спосіб вони мали бути закінченими не повідомляла. Таким чином, обвинувачення підсудної у цій частині фактично ґрунтується на припущеннях і домислах.
З дослідженого безпосередньо в судовому засіданні диску - CD-R 80 min/700 MB, Silver Blue, Ridata olways right, на якому знаходиться 2 файли (VOICE001, WS_30028), який визнаний та приєднаний до матеріалів справи в якості речового доказу, не вбачається наявності у розмові конкретних вказівок на закінчення виконавчих проваджень без перевірки майнового стану боржників (т.7 а.с.144-147, т.23 а.с.21).
Свідки ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48 безпосередньо в судовому засіданні ствердили, що притягувалися до адміністративної відповідальності в період 2010-2012 р.р. Штраф за порушення правил дорожнього руху частково оплачувався ними самостійно, частково після викликів до виконавчої служби. Чи перевірявся їх майновий стан працівниками Першого ВДВС Луцького МУЮ їм не відомо, однак майно на яке б можливо було накласти стягнення у них є.
Фактично аналогічні показання щодо обставин притягнення до адміністративної відповідальності та слати штрафів містяться і у протоколах допиту свідків ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_24, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_47, ОСОБА_123, ОСОБА_66, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, протоколи допиту яких досліджувались, шляхом їх оголошення, за наявності відповідних для цього підстав (т.7 а.с.202-213, 217-225, 232-237, 244-246; т.21 а.с.6-16, 23-25, 29-34, 38-58, 62-73, 77-82, 89-111, 117-119, 123-128, 132-191, 195-206, 210-243; т.22 а.с.1-28, 32-34, 38-52).
Однак, ні з показань свідків - працівників Першого відділу ДВС ЛМУЮ, так показань свідків - осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, ні з інших досліджених доказів безпосередньо в судовому засіданні - журналу обліку вихідної кореспонденції, інформації Державної податкової служби у Волинській області та УДАІ УМВС України у Волинській області, не вбачається, що підсудна ОСОБА_3 давала наказ підлеглим працівникам, в тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_25, ОСОБА_26, про складення актів про відсутність майна боржника та постанов про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника. Тобто, беззаперечні докази, які б стверджували винність підсудної у вчиненні таких дій - ні органом досудового слідства, ні судом здобуті не були.
Окрім того, вказане обвинувачення не сформульоване, не зазначено та не розкрито об»єктивної сторони кожного із інкримінованих злочинів. Обов»язковою ознакою об»єктивної сторони зловживання владою або службовим становищем є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Визначаючи розмір заподіяних матеріальних збитків, завданих незаконними діями підсудної, орган досудового слідства взяв до уваги лише матеріали виконавчих проваджень, однак не встановив чи сплачені по них кошти на даний час, не врахував ту обставину, що повернуті провадження можуть пред»являтись до виконання повторно і усі кошти можуть бути стягнені, не встановлено, чи мали можливість боржники сплатити кошти, тобто не перевірено їх майнового стану, а тому вказана в обвинувачення сума матеріальної шкоди є припущенням. Не розкрита в обвинуваченні і суб»єктивна сторона інкримінованих злочинів, оскільки в обвинуваченні лише перераховано усі можливі ознаки (мотиви) суб»єктивної сторони службового зловживання і службового підроблення, без їх мотивування, не вказано в чому виражається особистий інтерес та корисливі мотиви. Оскільки фактично органом досудового слідства майновий стан боржників не перевірявся, тому вказувати про те, що у офіційному документі перекручена істина (тобто вносились неправдиві відомості чи іншим чином вони підроблялись), враховуючи і те, що вони скасовані, немає підстав.
Згідно ст.67 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" лише при винесенні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, які необхідні для постановлення вироку.
Статтею ст.62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, зважаючи на досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, про недоведеність винності підсудної ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.364 ч.2, 366 ч.2, 15 ч.3, 364 ч.2, 15 ч.3, 366 ч.2 КК України, що інкриміновані органом досудового слідства, а тому її слід виправдати, за недоведеністю вини, на підставі ст.327 КПК України.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, на основі повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, приходить до висновку, про вчинення підсудною ОСОБА_3 службової недбалості, яка виразилась у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов»язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, тобто скоїла злочин, передбачений ст.367 ч.2 КК України.
При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого підсудною злочину, всі обставини справи та дані про особу винної.
Обставин, що пом»якшують чи обтяжують покарання, суд не вбачає.
Підсудна ОСОБА_3 не судима, має постійне місце проживання, по місцю попередньої роботи, де працювала тривалий час, характеризувалась позитивно, одружена, на її утриманні перебуває мати - особа похилого віку, з моменту вчинення злочину пройшов тривалий строк, протягом цього часу вона інших незаконних дій не вчиняла, фактично вчинений нею злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, однак раніше вона притягувалась до кримінальної відповідальності, вину у вчиненні злочину, визнаному судом доведеним, не визнала та не розкаялась, зважаючи на наслідки, що настали внаслідок вчинених нею дій, тому суд призначає покарання у межах санкції ст.367 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання, у виді позбавлення права обіймати певні посади на певний строк, з позбавленням 12 рангу державного службовця та зі штрафом.
На думку суду, обране покарання є необхідним та достатнім для виправлення підсудної та попередження вчинення нею нових злочинів.
Згідно ст.49 ч.1 п.3 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло 5 років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Відповідно до вимог ст.12 КК України, злочин, передбачений ст.367 ч.2 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, однак оскільки постанова про стягнення виконавчого збору винесена 07.10.2008 року, сума, що була стягнута внаслідок її винесення є також спричиненою шкодою, внаслідок відкриття виконавчого провадження, тому положення ст.49 КК України судом не застосовується, так як не минули визначені законом строки.
Речові докази, згідно ст.81 КПК України, відповідно, - залишити при матеріалах справи та залишити за належністю.
Арешт, накладений на майно підсудної ОСОБА_3 (Т.3 а.с.199-200, Т.18 а.с.170) - зняти.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.367 ч.2 КК України, призначивши покарання - 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах державної служби строком на 3 (три) роки, з позбавленням 12 рангу державного службовця та зі штрафом в сумі 4250 (чотири тисячі двісті п»ятдесят) грн.
За ст.ст.364 ч.2, 366 ч.2, 15 ч.3, 364 ч.2, 15 ч.3, 366 ч.2 КК України ОСОБА_3 виправдати, за недоведеністю вини, на підставі ст.327 КПК України.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
Речові докази - документи, згідно постанови старшого слідчого прокуратури м.Луцька ОСОБА_99 від 10.04.2012 року (Т.5 а.с.1-9); журнал обліку вихідної кореспонденції за 30.12.2011 року, 26.12.2011 року, 22.12.2011 троку, 09.12.2011 року (Т.6 а.с.1-235); 612 не підписаних постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві та 487 актів державного виконавця ОСОБА_4 про відсутність майна боржника (Т.7 а.с.1-250, Т.8 а.с.1-250, Т.9 а.с.1-249, Т.10 а.с.1-250, Т.11 а.с.1-172), 307 підписаних та затверджених постанов про повернення виконавчого документа стягувану, 307 актів державного виконавця ОСОБА_4 про відсутність майна боржника, 307 супровідних листів в ВДАІ (Т.12 а.с.1-251, Т.13 а.с.1-250, Т.14 а.с.1-252, Т.15 а.с.1-222), диск - CD-R 80 min/700 MB, Silver Blue, Ridata olways right, на якому знаходиться 2 файли (VOICE001, WS_30028) (Т.2 а.с.147, Т.18 а.с.21) - залишити при матеріалах кримінальної справи; 325 постанов в справах про адміністративні правопорушення, 6 постанов суду про застосування адміністративного стягнення у виді штрафу, 5 постанов адміністративної комісії при виконкомі Луцької міської ради, що були вилучені 21.05.2012 року у Першому відділі ДВС ЛМУЮ та передані на зберігання у Перший відділ ДВС ЛМУЮ (Т.4 а.с.30) - залишити за належністю Першому відділу ДВС ЛМУЮ.
Арешт, накладений на рухоме та нерухоме майно засудженої ОСОБА_3, згідно постанови старшого слідчого прокуратури м.Луцька ОСОБА_99 від 05.06.2012 року, згідно протоколу накладення арешту на рухоме майно від 05.06.2012 року та згідно постанови старшого слідчого СВ прокуратури Волинської області Гирижука Я.Л від 01.10.2012 року - зняти.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.