Справа № 2517/6956/2012 Провадження № 22-ц/795/925/2013 Головуючий у I інстанції -Кантур А.М. Доповідач - Ішутко В. М.
Категорія -цивільна
02 квітня 2013 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіІШУТКО В.М.,
суддів:ЗІНЧЕНКО С.П., ХАРЕЧКО Л.К.,
при секретарі:Шкарупі Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 серпня 2012 року у справі за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Ромашко О.О. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України,
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 22 серпня 2012 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1 обмежено у праві виїзду за межі України до повного виконання ним своїх зобов'язань по рішенню Прилуцького міськрайсуду Чернігівської області по справі 2-699/2007 р. від 25.05.2007 р.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Зазначає, що на даний час він не має заборгованості по виконанню періодичних аліментних платежів за рішенням суду, що підтверджується розрахунком заборгованості по виконавчому листу № 2-699 від 25.05.2007 р. станом на березень 2013 року. На думку апелянта судом першої інстанції порушено норми сімейного права щодо способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину, оскільки встановлення такого обмеження у праві виїзду за межі України є невиправданим. Він за характером праці змушений періодично виїжджати до Російської Федерації, тому дане обмеження лише унеможливить виконання періодичних платежів за рішенням суду.
Апелянт зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням порушено положення ч. 2 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції «Про захист прав людини і основних свобод» згідно якої, кожен вільний залишати будь яку країну, включаючи свою власну, та не враховано його доводи, щодо необхідності тимчасового виїзду за межі України за характером роботи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючи подання та обмежуючи ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до повного виконання ним своїх зобов'язань по рішенню Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області по справі 2-699/2007 р. від 25.05.2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 не сплачував аліменти, утворилася заборгованість, яка за розрахунками державного виконавця станом на 06.08.2012року за період з 01.11.2011р. по 01.07.2012 р. становить 4547,89 грн.. На попередження боржника щодо погашення наявної у нього заборгованості, останній не реагував, заборгованість не погашав.
Проте, з таким висновком суду не може погодитись апеляційний суд з наступних підстав.
Дійсно, на виконанні у державного виконавця відділу ДВС Прилуцького МРУЮ знаходиться виконавче провадження з виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду від 25 травня 2007 року, згідно якого з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ? частини усіх видів його заробітку і до повноліття дитини, тобто, до 2019 року.
Відповідно до приписів ст. 377-1 ЦПК України обмеження у праві виїзду за межі України носить тимчасовий характер, проте, суд обмежив боржника у праві виїзду за межі України до повного виконання зазначеного вище рішення суду, що є недопустимим.
Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України державний виконавець зобов'язаний довести ухилення боржника від виконання рішення суду та неможливості виконання такого рішення без обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду 30.11.2011 року(а.с.6). На аркуші справи 5 міститься розрахунок заборгованості по аліментах, але відсутні данні про те, що цей розрахунок надсилався боржнику, що він його отримав, що державний виконавець викликав боржника, а останній ухилявся від явки до державного виконавця. Відсутні у справі і докази про те, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та що не має можливості виконати рішення суду без застосування до боржника заходів обмеження у праві виїзду. В той час, як відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За таких підстав, ухвала суду підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Ромашко О.О. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника.
Крім того, апеляційний суд враховує, що станом на лютий 2013 року за боржником відсутня заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319, 377-1 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 серпня 2012 року скасувати.
В задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Ромашко О.О. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України відмовити.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:Судді: