Справа № 2514/3371/2012 Провадження № 22-ц/795/415/2013 Головуючий у I інстанції: Скалозуб О.М.
Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.
22 березня 2013 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Харечко Л.К.,
суддів: Позігуна М.І., Зінченко С.П.,
при секретарі - Шкарупі Ю.В.,
за участю: представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення понесених витрат,
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення понесених витрат відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, зокрема не враховано те, що відповідно до умов договору про спільну діяльність, він як учасник 1, в якості вкладу у спільну діяльність передав будівельні матеріали, на підтвердження чого надав копії товарних чеків.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що період про який свідчили свідки, а також період часу притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, приписи Державного архітектурно - будівельного контролю у Чернігівській області, матеріали цивільної справи № 2-1289/09, не входять до періоду договірних відносин, оскільки договір про спільну діяльність був укладений пізніше, а тому не мають значення для справи.
Також ОСОБА_5 не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що він відповідно до ст. 1281 ЦК України втратив право вимоги внаслідок не пред'явлення вимоги спадкоємцям, оскільки вказане спростовується фактом його звернення до суду за захистом своїх прав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 22.06.2009 року між ОСОБА_5 (Учасник 1) та ОСОБА_6 (Учасник 2), в особі повіреної ОСОБА_7 укладено договір про спільну діяльність на основі об'єднання вкладів.
Згідно п.1.1. вказаного договору учасники беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення мети: отримання прибутку у результаті побудови на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 будівлі крамниці та продажу її разом із земельною ділянкою третім особам.
Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що Учасник 1 - ОСОБА_5, в якості вкладу у спільну діяльність за цим договором передає: будівельні матеріали, у кількості та асортименті, необхідних для побудови будівлі, зазначеної у п.1.1. цього договору; відшкодовує за власний рахунок всі витрати, які необхідні для побудови будівлі, зазначеної у п.1.1. цього договору, в тому числі: оплачує проектні та будівельні роботи, несе витрати пов'язані із введенням в експлуатацію та оформлення права власності на зазначену будівлю, тощо, а Учасник 2, згідно п. 2.2.1 зазначеного договору, в якості вкладу у спільну діяльність за цим договором передає: земельну ділянку 0,0199 га у межах згідно з планом (кадастровий номер земельної ділянки 7410400000:002:0154, загальна площа земель: 199 кв.м., цільове призначення (використання) земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, комерційне використання), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності.
В п.2.1.2. та п. 2.2.3 договору вказано, що Учасники за домовленістю між собою погодили: що факт передачі Учасником 1 будівельних матеріалів, зазначених у п.п. 1) п.2.1.1. цього договору у спільну діяльність за цим договором простого товариства, посвідчується фактом укладення цього договору і не потребує додаткового складання учасниками окремого акту приймання-передачі та що факт передачі Учасником 2 земельної ділянки, зазначеної у п. 2.2.1. цього договору у спільну діяльність за цим договором простого товариства, посвідчується фактом укладення цього договору і не потребує додаткового складання учасниками окремого акту приймання-передачі.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що за домовленістю учасників між собою цим договором встановлено, що майно, яким учасники цього договору простого товариства володіли на праві власності і яке передане ними в якості внеску за цим договором, є власністю Учасника 1 з моменту укладення цього договору. Учасник 1 має право зареєструвати за собою право власності на земельну ділянку, яка передана Учасником 2 у спільну діяльність за цим договором з моменту укладення цього договору ( п.3.1.1.).
Відповідно до п.3.2. незавершена будівництвом будівля крамниці, яка зазначена у п.1.1. цього договору належить на праві власності Учаснику 1 до моменту введення її в експлуатацію. Учасник 1 набуває право власності на будівлю крамниці, яка зазначена у п.1.1. цього договору і буде побудована у результаті спільних дій учасників за цим договором, з моменту введення її в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства України (п.3.3.).
У пункті 3.4. договору вказано, що протягом одного року, з моменту введення зазначеної у п.1.1. цього договору будівлі в експлуатацію та реєстрації права власності Учасника 1 на неї та зазначену земельну ділянку, Учасник 1 зобов'язаний продати третім особам будівлю крамниці разом із земельною ділянкою на якій вона буде розташована.
Згідно п. 8.1. договір простого товариства припиняється у разі смерті учасника.
В п. 8.2. договору зазначено, що у разі припинення цього договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, за умови, що у цьому договорі відсутня умова, про перехід права власності на такі речі до іншого учасника цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Після його смерті заяви до приватного нотаріуса подали його спадкоємці: дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення понесених витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив право вимоги до спадкоємців, оскільки пропустив встановлені законом строки, а також, що останнім не надано жодного належного та переконливого доказу про те, що крамниця на ділянці ОСОБА_6 будувалася за придбані ним будівельні матеріали.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає вимогам матеріального закону та обставинам даної справи.
Відповідно до положень ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_5 підтвердив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 йому було відомо про смерть ОСОБА_6 До суду позивач звернувся лише 22.06.2012 року, тобто після спливу строку встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_5 не втратив право вимоги, є необґрунтованими.
Крім того, позивачем ОСОБА_5 надано копії товарних чеків від 27.04.2009 року на суму 8208,00 грн.; від 27.04.2009 року - 8208,00 грн.; від 28.04.2009 року - 8208,00 грн.; від 28.04.2009 року - 8208,00 грн.; від 29.04.2009 року - 8208,00 грн.; від 25.05.2009 року - 2500,00 грн.; 14.05.2009 року - 10800,00 грн. та копії видаткових накладних від 25.06.2009 року на суму 11250,00 грн.; від 31.07.2009 року - 14650,00 грн.; від 10.07.2009 року - 51300,00 грн.; від 23.06.2009 року - 31500,00 грн.; від 24.06.2009 року - 9800,00 грн.; від 17.07.2009 року - 7500,00 грн., згідно яких він придбавав будівельні матеріали.
Однак ОСОБА_5 не надав жодного доказу про те, що саме вказані будівельні матеріали по найменуванню та у відповідній кількості були передані на будівництво магазину при підписанні ним договору про спільну діяльність від 22.06.2009 року з ОСОБА_6, в особі повіреної ОСОБА_7
Більше того, судом першої інстанції були дослідженні матеріали справи № 2-1289/09 за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради до ОСОБА_6 про зобов'язання останнього знести самочинно збудоване майно по АДРЕСА_1, з яких вбачається, що інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області було проведено позапланову перевірку будівництва магазину промтоварів по АДРЕСА_1, в ході якої було встановлено що замовником будівництва був саме ОСОБА_6 З копії припису виданного ОСОБА_6 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області від 01.06.2009 року, вбачається, що будівельні роботи велись самовільно, ОСОБА_6 запропоновано припинити будівельні роботи до одержання дозволу на їх проведення, а також його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП.
З копії акту № 49 від 03.06.2009 року позапланової перевірки виконання вимог, встановлених законодавством, стандартами, нормами, правилами будівництва магазину промтоварів по вул. Московська, 3, м. Ніжин, складеного інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області вбачається, що замовником вказаного будівництва є ОСОБА_6 Об'єкт будується на власній земельній ділянці. При обстеженні виявлено, що на об'єкті вже збудовано цокольний поверх (залізобетонні блоки) та основні конструктивні елементи 1-го поверху (стіни, колони-цегла, над пройомами з/б перемички). На пішохідному проході складовані будматеріали цегла, пісок. В ході перевірки було виявлено проведення самовільного будівництва.
Таким чином, у справі було встановлено, що будівництво вищевказаного магазину здійснювалось саме ОСОБА_6 Надані ОСОБА_5 копії видаткових накладних від 25.06.2009 року на суму 11250,00 грн.; від 31.07.2009 року - 14650,00 грн.; від 10.07.2009 року - 51300,00 грн.; від 23.06.2009 року - 31500,00; від 24.06.2009 року - 9800,00 грн.; від 17.07.2009 року - 7500,00 грн., судом не можуть братися до уваги, оскільки ОСОБА_5 не було доведено, що будівництво магазину велося після видачі ОСОБА_6 припису про припинення будівництва від 03.06.2009 року за № 49, або ж після укладення договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. 22.06.2009 року.
Зважаючи, на те, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, апеляційний суд повністю погоджується з висновком оскаржуваного рішення про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_5, оскільки позивачем, всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надано достовірних доказів надання будівельних матеріалів на будівництво магазину, розташованого на земельній ділянці померлого ОСОБА_6
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Судді: