Справа № 124/757/13- ц
11.03.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді - Федоренко Е.Р.,
при секретарі - Чинові К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном, визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, треті особи - Центральний районний відділ у м. Сімферополі Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя»,
29 січня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, який мотивовано тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, у якій з 2001 року зареєстрована відповідач, яка вселилася в квартиру як член її сім'ї, оскільки перебувала у шлюбі з її сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася дочка - ОСОБА_5, яка також була внесена в особовий рахунок. У 2007 році сім'я сина розпалася і відповідач разом з дочкою ОСОБА_5, зібравши свої речі і речі дитини, покинула спірну квартиру і стала проживати окремо. Як стало відомо, відповідач знов зареєструвала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_2. Де вона на даний час проживає з дочкою, невідомо, оскільки вони припинили будь-яке спілкування з ними і приховують адресу свого місця проживання. Позивач просила усунути їй перешкоди у здійсненні права користування її власністю, визнати відповідача та її неповнолітню дочку такими, що втратили право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, та зняти їх з реєстрації у цьому приміщенні.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, повідомлена належно, причин неявки не повідомила.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, повідомлені належно, причин неявки у судове засідання не повідомили.
Вислухав позивача та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
У сенсі вимог частини 4 статті 311 ЦК фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Таким чином вимоги позивача про усунення їй перешкод у здійсненні права користування власністю, прямо пов'язана із з'ясуванням наявності у відповідача права користування житлом - квартирою, що належить позивачу на праві власності.
Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Суд вважає, що позивач, як власник житлового будинку, вправі вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні своєю власністю, у тому числі, шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловою площею.
Відповідно до ст. 156 ЖК України та з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується: свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02 квітня 2011 року, виданого Першою сімферопольською державною нотаріальною конторою АР Крим, зареєстровано в реєстрі за № 3-890; витягом КРП «Сімферопольське МБРТІ» від 27.04.2011 року (а.с.13,15).
Відповідач ОСОБА_2 є колишнім членом сім'ї позивача: шлюб між нею та сином позивача ОСОБА_4 розірваний, що вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданого 07 серпня 2007 року Центральним Відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (а.с.8).
Відповідач ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані в спірній квартирі, що вбачається з особового рахунку, а також довідки КП «ЖЕО Центрального району м. Сімферополя» (а.с.9,10).
Згідно пояснень позивача та його представника, відповідач з дочкою не проживають в спірній квартирі з 2007 року. Будь-яких конфліктів з приводу неможливості проживання відповідача у її квартирі, не було, відповідача ніхто не виганяв, вона добровільно залишила квартиру.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є сусідами позивача, показали, що відповідач не проживає в спірній квартирі приблизно з 2007-2008 року, покинули квартиру добровільно, також відомо, що відповідач вийшла заміж і проживає з іншою сім'єю. В 2008 році та в 2009 році бачили онучку ОСОБА_5, яка появлялася в квартирі, а відповідача зовсім не бачили, як вона покинула квартиру. На даний час в квартирі проживає лише позивач та її син.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 без поважних причин понад один рік не користується житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, і обставин, що свідчать про наявність домовленості між сторонами справи щодо права користування цим приміщенням або закріплення за відповідачем такого права законом, не встановлено.
Зі змісту частини 3 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років, є місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками.
Оскільки відповідач не користується спірним житловим приміщенням понад 1 рік, що було доведено у ході розгляду справи, а її неповнолітня дитина ОСОБА_5 проживає разом з нею, підстав для залишення за дитиною, яка проживає разом зі своєю матір'ю, права користування в квартирі позивача суд не знаходить.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення.
На підставі статей 386, 391, ч.2 ст. 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном - квартирою АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, та зняти їх з реєстрації в цій квартирі.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії рішення.
Суддя: Е. Р. Федоренко