Справа № 206/4964/2012
Провадження № 2/127/57/13
27.03.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Сичук М. М.,
при секретарі Гороховій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення часток в натурі, перерахунок часток у домоволодінні та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, -
ОСОБА_1 в липні 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення часток в натурі, перерахунок часток у домоволодінні та визнання права власності. Позовні вимоги були мотивовані тим, що йому на праві власності належить 3/5 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, розташованого в АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0,0253 га.
Іншим співвласником будинку 2/5 частки та земельної ділянки 0,0257 га є його донька ОСОБА_2
ОСОБА_1 на належній йому частині будинку та земельній ділянці самовільно побудував гараж «Ж» з оглядовою ямою «ОЖ», убиральню «Г» та добудував на другому поверсі приміщення: 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, належним чином затвердив проект та здав в експлуатацію.
На даний час між сторонами установлений фактичний порядок користування
У зв'язку з побудовою та добудовою і прийняття їх в експлуатацію змінились частки спільної сумісної власності. Позивач не може розпорядитися належним чином належною йому частки, оскільки часткова власність співвласників не розділена в натурі.
Визначення часток у домоволодінні та поділ необхідний позивачу для відповідної реєстрацій частки по фактичному користуванні в бюро технічної інвентаризації, а добровільно розділити часткову власність відповідач не бажає. Тому позивач був змушений звернутися із даним позовом до суду, в ході судового розгляду збільшив та уточнив позовні вимоги.
ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи надала суду зустрічну позовну заяву, мотивовану тим, що 15 листопада 1999 року вона придбала у своєї матері ОСОБА_3 2/5 частини жилого будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Інша частина домоволодіння належить батькові ОСОБА_1 У 1998 році почала самовільну надбудову другого поверху, який будувала за власні кошти, в тому числі і над половиною будинку, яка належить ОСОБА_1 Останній 27 вересня 2005 року надав свій дозвіл на проведення будівництва, включно і над тією частиною будинку, яка належить йому, який було оформлено відповідною розпискою.
У 2005 році ОСОБА_2 отримала дозвіл на вже проведену надбудову другого поверху. Однак в січні 2012 року дізналась, що ОСОБА_1 почав оформляти на своє ім'я самовільне будівництво, в тому числі і ту частину другого поверху, що знаходиться над його частиною будинку.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник підтримали заявлений позов, просили суд постановити рішення, яким розподілити спірне домоволодіння, виділивши позивачу у власність згідно технічного паспорту наступні приміщення, 1 поверх: 1-6 коридор, площею 8,1, кв. м.; 1-7 кухня, площею 7,2 кв.м.; 1-8 санвузел, площею 2,2 кв.м.; 1-9 кімната, площею 14,6 кв.м.; 1-10 кімната, площею 19,7 кв.м.;
2 поверх: 1-6 коридор, площею 7,2 кв.м.; 1-7 коридор, площею 6,7 кв.м.; 1-8 санвузел, площею 3,8 кв.м.; 1-9 кімната, площею 12,1 кв.м.; 1-10 кімната, площею 17-4 кв.м. Всього загальною площею 99,0 кв.м. та добудови гараж «Ж» з оглядовою ямою «ОЖ», убиральню «Г».
Виділити у власність ОСОБА_2, згідно технічного паспорту від 05.01.2012 року, наступні приміщення, 1 поверх: 2-1 коридор, площею 7,6 кв.м.; 2-2 кухня, площею 6,4 кв.м.; 2-3 санвузел, площею 3,2 кв.м.; 2-4 кімната, площею 10,6 кв.м.; 2-5 кімната, площею 17,7 кв.м.;
2 поверх: 2-6 коридор, площею 14,8 кв.м.; 2-7 санвузел, площею 3,4 кв.м.; 2-8 кімната, площею 14,0 кв.м.; 2-9 кімната, площею 20,6 кв.м. Всього загальною площею 98,3 кв.м.
При цьому просили відмовити в задоволенні зустрічного позову в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Представники позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечили, підтримали зустрічну позовну заяву згідно зменшених позовних вимог, просили визнати за ОСОБА_2 право власності на 2 поверх (добудова н/А): 1-6 коридор, площею 7,2 кв.м.; 1-7 коридор, площею 6,7 кв.м.; 1-8 санвузол, площею 3,8 кв.м.; 1-9 кімната, площею 12,1 кв.м.; 1-10 кімната, площею 17,4 кв.м.; 2-6 коридор, площею 14,8 кв.м.; 2-7 санвузол, площею 3,4 кв.м.; 2-8 кімната, площею 14,0 кв.м.; 2-9 кімната, площею 20,6 кв.м. Господарські будівлі: балкон - 6,8 кв.м.; З-гараж - 26,7 кв. м.; К-альтанка - 16,8 кв.м.; в/я-вигрібна яма - 1 кв.м.; №1-огорожа - 32,4 кв. м.; №2-огорожа - 27,2 кв.м.; №3-ворота з хвірткою - 11,6 кв.м., та судові витрати.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, КП «ВМБТІ» в ході судового розгляду заперечив проти задоволення зустрічного позову в повному обсязі. При цьому при вирішенні первісного позову заперечив проти виділення часток в натурі та визнання права власності, оскільки позивачем не дотримано відводі дну процедуру та не обґрунтовано порушення прав, при вирішенні спору в частині перерахунку часток у домоволодінні поклався на думку суду.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Вінницької міської ради при вирішенні спору поклався на думку суду.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, Реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області до судового засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення судового засідання до суду не надійшло, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, в зв'язку з чим суд розглянув справу у їх відсутність.
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердили, що позивач ОСОБА_8 над власною частиною будинку здійснював надбудову другого поверху. При цьому свідки брали участь в будівництві, а ОСОБА_1 здійснював оплату виконаних робіт.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, представників третіх осіб та свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 08.03.1973 року № 916 ОСОБА_1 належить домоволодіння по АДРЕСА_3 (а.с. 7).
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.06.1986 року ОСОБА_1 на праві власності належить 3/5 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель розташованого в АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,0253 га, згідно державного акту від 21.10.2011 року, серія ЯЛ № 790061 (а.с.8, 10).
Іншим співвласником будинку 2/5 частки та земельної ділянки площею 0,0257 га є ОСОБА_2, відповідно до державного акту серії ЯЛ № 790060 (а.с.9).
Вищезазначене відображено і в Технічному паспорті № 148 від 05.01.2012 року (а.с.11-15).
Судом встановлено, що було здійснено добудову житлових приміщень 1-1, 1-3, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10 в прибудові «а» та «а3» до житлового будинку «А» та в надбудові «н/А», гараж «Ж» з оглядовою ямою «о/Ж», убиральня «Г» АДРЕСА_1, та відповідно видано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 30.01.2012 року № ВН 19112014446, на ім'я ОСОБА_1, згідно якого добудови є закінченим будівництвом та готові до експлуатації (а.с.16-18).
Позивачу ОСОБА_1 КП «ВМБТІ» від 13.06.12 року надало відповідь на його замовлення, щодо проведення розрахунку часток, відповідно до якого проведення розрахунку часток на житловий будинок не представляється за можливе через відсутність заяв усіх співвласників (а.с.19).
Відповідно до довідки Квартального комітету мікрорайону «Тяжилів» від 25 червня 2012 року, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані співвласники: ОСОБА_1 3/5 частки, ОСОБА_2 2/5 частки, згідно до технічного паспорту виданого 06.07.1987 року (а.с.21).
Маючи намір на здійснення добудови, ОСОБА_2 отримала відповідний дозвіл у ОСОБА_1 від 27.09.2005 року, на добудову другого поверху, забудівля здійснювалась на все домоволодіння, як над частиною будинку, що належить ОСОБА_1, так і на те, що належить ОСОБА_2 (а.с. 51-52).
Також наявний дозвіл ОСОБА_1 від 22.03.2012 року про відсутність будь-яких матеріальних претензій до ОСОБА_2 на оформлення та узаконення самовільних добудов (а.с.52).
Згодом ОСОБА_2 подала відповідну заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта: житлові приміщення: коридор 2-1; санвузол 2-3; коридор 2-6; санвузол 2-7; кімната 2-8; кімната 2-9 в прибудові «а1» та «а2» до житлового будинку «А» та в надбудові «н/А», гараж «З», альтанка «К» АДРЕСА_2 (а.с.53) та отримала відповідну декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 54).
В свою чергу ОСОБА_1 23.01.2012 року звернувся із відповідною заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта - житлових приміщень: 1-1, 1-3, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10 в прибудові «а» та «а3» до житлового будинку «А», гараж «Ж» з оглядовою ямою «о/Ж», убиральня «Г» АДРЕСА_1 (а.с.60). Також в матеріалах справи наявний Акт від 11.08.1987 року про прийняття в експлуатацію пристройки кухні 1-1, переобладна в жилу кімнату 1-2, побудованого сараю 1/2 ВІ В, погрібу П/В, літньої кухні 2/3 В, вбиральні Д (а.с.137)
Відповідно до здійсненого на підставі ухвали суду від 05.02.2013 року (а.с. 142) розрахунку КП «ВМБТІ» від 26.02.2013 року № 822 ідеальні частки співвласників будинковолодіння розподіляються наступним чином:
- приміщення: коридору 1-1, кухні 1-2, санвузла 1-3, кімнати 1-4, кімнати 1-5, коридору 1-6, коридору 1-7, санвузла 1-8, кімнати 1-9, кімнати 1-10 - загальною площею 99,0 кв.м., в тому числі житлового 63,8 кв.м., гараж літ «Ж», оглядова яма літ «о/Ж», убиральня літ. «Г», літня кухня літ. «В», сараї літ. «В1», літ. «в», погріб літ. «п/В» - складає 43/100 частки житлового будинку;
- приміщення: коридор 2-1, кухні 2-2, санвузлу 2-3, кімнати 2-4, кімнати 2-5, коридору 2-6, санвузла 2-7, кімнати 2-8, кімнати 2-9 - загальною площею 98,3 кв.м., в тому числі житловою 62,9 кв.м., гараж літ. «З», альтанка літ. «К» - складає 57/100 частки житлового будинку (а.с.175).
Ухвалою суду від 20.03.2013 року по справі було поновлено судовий розгляд для з'ясування обставин звернення сторін до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації та результати розгляду відповідних звернень та вирішення спору щодо суєтного складу, проте сторони таким правом не скористались, хоча і ставлять у вимогу визнання за ними права власності на об'єкт самочинного будівництва.
Суд вважає, що позивачі не заявили позов до належних відповідачів, як того вимагає п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», а тому в задоволенні позовів в частині визнання права власності та виділу частки слід відмовити.
Також дана Постанова говорить про те що, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
У пункті 12 зазначеної Постанови йдеться, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).
Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).
Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин суд вважає, що доводи, викладені позивачами в частині вимог про визнання права власності на спірну частину нерухомого майна та виділу частки, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно відповіді КП «ВМБТІ» вих. № 2441 від 13 червня 2012 року ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні розрахунку частком на житловий будинок з наступних міркувань. Бюро технічної інвентаризації проводять розрахунки часток на підставі Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за №774/14041. У відповідності до п. 3.1 вищезазначеної інструкції розрахунок часток у спільній власності виконується за заявами всіх співвласників.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення первісних вимог та перерахування часток домоволодіння між співвласниками. При цьому суд відхиляє заперечення представників ОСОБА_2 про неправильно обраховані розміри часток згідно листа КП «ВМБТІ» № 822 від 26 лютого 2013 року, оскільки інших обрахунків не надано, як і не було заявлено клопотань про витребування чи забезпечення доказів, призначення експертизи тощо.
Також не може бути підставою для відмови в задоволенні позову посилання на підробку підпису ОСОБА_2 на бланку декларації, оскільки сама декларація не є предметом судового розгляду, а жодних об'єктивних доказів щодо підробки підпису, крім пояснень представників суду не надано. Суд вважає, що порушені права ОСОБА_1 в цій частині підлягають судовому захисту. При цьому після проведення відповідного перерахунку позивач ОСОБА_1 вправі здійснювати реєстрацію самочинного будівництва (визнання права власності, виділ частки тощо).
В зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід частково стягнути судовий збір в сумі 114 гривень 70 копійок.
Керуючись ст.ст. 364, 365, 370, 372, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, Постановою Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення часток в натурі, перерахунок часток у домоволодінні та визнання права власності задовольнити частково.
Перерахувати розмір часток у домоволодінні між співвласниками будинку АДРЕСА_1 наступним чином: частка співвласника ОСОБА_1 становить 43/100, частка співвласника ОСОБА_2 становить 57/100.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 114 гривень 70 копійок.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя :