"25" березня 2013 р.Справа № 921/138/13-г
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
Розглянув справу:
за позовом Приватного підприємства "Магніт", пров. 3-й Транзитний, 54, м. Житомир
до відповідача Комунального підприємства "Тернопільбудінвестзамовник", вул. Опільського, 6, м. Тернопіль
про cтягнення 17 195,90 грн. заборгованості, з яких: 15 348 грн. - основний борг, 850,28 грн. - інфляційні нарахування, 997,62 грн. - три відсотки річних.
За участю представників сторін:
Позивач: не прибув.
Відповідача: не прибув.
В судовому засіданні 18.02.2013 р. учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Приватне підприємство "Магніт" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - комунального підприємства "Тернопільбудінвестзамовник" про cтягнення 17 195,90 грн. заборгованості, з яких: 15 348 грн. - основний борг, 850,28 грн. - інфляційні нарахування, 997,62 грн. - три відсотки річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання з оплати наданих позивачем пусконалагоджувальних робіт пасажирського ліфта в/п 400 кг на 9 зупинок в м. Тернополі, що виникли у нього на підставі договору №100809 від 09.08.2010 р., внаслідок чого допустив заборгованість в розмірі 15 348 грн., на яку нараховані відсотки річні та інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду від 08.02.2013 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 18.02.2013 р., який, у зв'язку із клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, відкладався до 05.03.2013 р.
У судове засідання 05.03.2013 р. представник позивача не прибув, проте 26.02.2013 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання №39 від 21.02.2013 р. про розгляд даної справи без участі представника позивача за представленими позивачем документами та долучено до матеріалів справи копії банківських виписок в підтвердження розрахунків за виконані роботи по монтажу ліфту.
У судове засідання 05.03.2013 р. представник відповідача не прибув, втім 04.03.2013 р. на адресу суду від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання по причині від'їзду за межі міста для участі в іншому судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду від 05.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 25.03.2013 р.
21.03.2013 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі представника позивача, який у зв'язку з ускладненням погодних умов не матиме змоги прибути в судове засідання.
25.03.2013 р. від відповідача надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи по причині зміни фахівця у сфері права та необхідністю залучення нового представника до участі у справі.
Своїм правом на захист відповідач не скористався та не подав суду відзиву на позов, будь-яких заперечень чи спростувань позовних вимог.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відхиляє його з огляду на таке.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, зокрема відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Втім, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважних представників сторін відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши докази, подані позивачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
09.08.2010 р. між комунальним підприємством "Тернопільбудінвестзамовник" Тернопільської міської ради (надалі замовник) та приватним підприємством "Магніт" (надалі виконавець) укладений Договір на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт №100809 (надалі договір), за яким замовник доручає і зобов'язується оплатити, а виконавець зобов'язується виконати монтаж та пусконалагоджувальні роботи пасажирського ліфта в/п 400 кг на 9 зупинок в м. Тернополі (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт по договору за твердою договірною ціною становить 36 666 грн. за монтажні роботи та 15 348 грн. за пусконалагоджувальні роботи, а разом 52 014 грн., в т.ч. 8 669 грн. ПДВ.
Замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 20 000 грн. не пізніше як за три дні до передачі будівельної готовності, а остаточну вартість виконаних робіт сплачує на протязі 15-ти банківських днів після підписання акту прийому виконаних робіт (п.п. 3.2., 3.3. договору).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З змісту вищенаведеного слідує, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду, за яким у відповідності ст. 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст.ст. 843, 846 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, а також строки виконання роботи або її окремих етапів.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За наслідками виконання позивачем пусконалагоджувальних робіт пасажирського ліфта в/п 400 кг на 9 зупинок в м. Тернополі, сторонами підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт №100809-2 за вересень 2010 року на суму 15 348 грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, якою погоджено ціну - 15 348 грн.
Оплата за наведеним вище актом відповідачем не проведена. Позивачем представлено лише докази оплати монтажних робіт, здійснених згідно договору №100809 від 09.08.2010 р., а саме копії банківських виписок за 13.10.2010 р. в розмірі 10 650,40 грн., 31.08.2010 р. в розмірі 20 000 грн. та 25.10.2010 р. в розмірі 6 000 грн.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Таким чином, всупереч умов договору та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості виконаних пусконалагоджувальних робіт пасажирського ліфта в/п 400 кг на 9 зупинок в м. Тернополі відповідач не виконав, а відтак, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 15 348 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на суму боргу - 15 348 грн. за період з листопада 2010 року по грудень 2012 рік нараховано інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 850,28 грн. та за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2012 р. 997,62 грн. 3 % річних.
Розглянувши представлені розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині їх стягнення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними і допустимими доказами відповідачем.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 - 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з комунального підприємства "Тернопільбудінвестзамовник" (вул. Опільського, 6, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14055223) на користь приватного підприємства "Магніт" (пров. 3-й Транзитний, 54, м. Житомир, ідентифікаційний код 13553404):
- 15 348 (п'ятнадцять тисяч триста сорок вісім) грн. боргу;
- 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 62 коп. 3% річних;
- 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 28 коп. інфляційних втрат;
- 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання "26" березня 2013 року через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька