79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.03.13 Справа№ 914/567/13-г
Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів;
до відповідача: Військової частини А-3913, м. Новий Калинів Самбірського району Львівської області;
про: стягнення 6 448 грн. 24 коп.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Матвієнко С.М. - представник на підставі довіреності № 578 від 20.12.12 р.;
відповідача: Невиданчук С.А. - представник на підставі довіреності № 36 від 24.01.2013 року.
Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 08.02.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» до Військової частини А-3913 про стягнення 6 448 грн. 24 коп. Розгляд справи призначено на 25.02.2013 року.
У судовому засіданні 25.02.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 08.02.2013 року виконав. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений. Подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Військова частина А-3913 фінансується Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство Оборони України». На час подання відзиву у військової частини по КПКВ 2101020 КЕКВ 2240 відсутні кошти на погашення заборгованості, тому відповідач просить суд призупинити провадження по справі та залучити у якості співвідповідача Міністерство оборони України. Судом відмовлено в задоволенні даного клопотання. Розгляд справи відкладено на 25.03.2013 року.
У судовому засіданні 25.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач факт заборгованості не заперечив, пояснив, зволікання в оплаті відсутністю коштів, що, на його думку, є підставою для припинення провадження у справі.
Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.
25.03.2013 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань по оплаті орендної плати. Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі по тексту рішення - позивач, орендодавець) звернулося з позовом до Військової частини А-3913 (надалі по тексту рішення - відповідач, орендар) про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 6 448 грн. 24 коп., з яких 6 138 грн. 91 коп. заборгованість по сплаті орендної плати, 252 грн. 06 коп. пеня, 8 грн. 20 коп. інфляційні втрати та 49 грн. 07 коп. 3% річних. Позивач вказує, що згідно з договором оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) надало відповідачу в строкове платне користування частину приміщення, розташованого в м. Самбір на проспекті Конюшкевича, на 2-му поверсі двоповерхового будинку № 1, загальною площею 2 кв. м. технологічних приміщень для розміщення обладнання орендаря. Відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату на умовах, узгоджених сторонами в договорі.
Позивач вказує, що порушуючи умови договору відповідач заборгував 6138 грн. 91 коп. Заборгованість відповідачем визнано.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 01.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» та Військовою частиною А-3913 було укладено договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) № 468107-494.183.
Договір укладено на період з 01.11.2011 року по 30.09.2014 року, відповідно до п. 12.1 договору.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування технологічне приміщення, розташоване в м. Самборі на 2-му поверсі двоповерхового будинку № 1 по проспекту Конюшкевича, загальною площею 2 кв. м., для розміщення обладнання.
Як зазначено в п. 2.1. договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна, що є додатком № 1 до договору. Згідно з Актом приймання-передачі від 01.11.2011 року приміщення передано в оренду орендарю.
Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 475 грн. 00 коп. з ПДВ за 1 кв. м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 2 кв.м. всієї орендованої площі становить 950 грн. з ПДВ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди. У п. 3.7 договору вказано, що щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач заборгував позивачу за період з липня 2012 року по грудень 2012 року 6138 грн. 91 коп.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.
Як встановлено судом, між сторонами виникли зобов'язання на підставі укладеного договору оренди. Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном із наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У договорі зазначено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.
Як вбачається з матеріалів справи, за період із липня 2012 року по грудень 2012 року відповідачем орендна плата не вносилась. На спростування даного факту відповідач не подав жодних доказів.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Зважаючи на наведене та на докази, які містяться в матеріалах справи, наявність боргу не спростовується, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 138 грн. 91 коп. основного боргу за визначений період є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стосовно відповідальності орендаря, передбаченої договором, то відповідно до п. 8.2 у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Відповідачем не представлено доказів оплати орендної плати за спірний період з липня 2012 по грудень 2012 року. За прострочення виконання зобов'язань по внесенню орендної плати позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості пеню в розмірі 252 грн. 06 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 грн. 20 коп. та 3% річних у розмірі 49 грн. 07 коп.
Відповідно до здійсненого судом перерахунку стягненню підлягає 249 грн. 56 коп. пені, 49 грн. 07 коп. 3% річних та 8 грн. 20 коп. втрат від інфляції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Військової частини А-3913 (81464, Львівська область, Самбірський район, м. Новий Калинів, пл. Авіаторів, 14, код ЄДРПОУ 07699476) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» (79000, м. Львів, вул. Дорошенка,43, код ЄДРПОУ 01186030) 6 138 грн. 91 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 249 грн. 56 коп. пені, 8 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 49 грн. 07 коп. 3 % річних та 1703 грн. 29 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 грн. 50 коп. пені відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане 25.03.2013 року.
Суддя Р.Матвіїв