Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.
Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.
іменем України
"20" березня 2013 р. Справа № 2а/1770/3429/2012
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Одемчука Є.В.
суддів: Бучик А.Ю.
Майора Г.І.,
при секретарі Соморовій В.А. ,
за участю представників позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" жовтня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови ,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови.
Не погоджуючись з даною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників у справі та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області винесена правомірно, оскільки в реалізації виявлено продукцію (алкогольні напої) без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію: дати виготовлення, найменування та місце знаходження виробника, підтвердження позначки про наявність чи відсутність у її складі генетично модифікованих компонентів. Інформація доводиться до відома споживачів у відповідності до законодавства про мови. Чим порушено ряд нормативно - правових актів: ч.1(пп.7,12,5), ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів".
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Відповідно до п. 8 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець не звільняється від відповідальності у разі неотримання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.
Відповідно до п. 1 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки і з питань Європейської інтеграції України 11.07.2003 р. N 185, ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.
Відповідно до п. 11 вказаних Правил усі харчові продукти і продовольча сировина в суб'єкта господарської діяльності повинні бути з документами, наявність яких передбачена чинними нормативно-правовими актами. Харчові продукти і продовольча сировина, які надходять у торговельну мережу, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, чинних нормативно-правових актів і нормативних документів щодо показників якості та безпеки харчових продуктів, упаковки, маркування, транспортування, приймання і зберігання.
Відповідно до п. 15 вказаних Правил працівники суб'єкта господарської діяльності зобов'язані надати покупцю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також на вимогу покупця - документи, якими підтверджуються їх якість і безпека, а також ціна товарів.
Відповідно до п. 17 Порядку проведення торгової діяльності і правил торгового обслуговування, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006 р. N 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.
Таким чином, надання вищевказаної інформації для споживачів є обов'язковим, а її ненадання є порушенням чинного законодавства України та суттєво обмежує законне право споживача на усвідомлений і компетентний вибір товарів.
Суд вказує на доведеність факту порушень зафіксованих в Акті перевірки № 000243 від 03.08.2012 року (надалі - Акт перевірки) з огляду на притягнення начальника бази ТОВ «Баядера Логістик» у м. Рівне ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 170.00 грн. за порушення правил торгівлі.
Вказане спростовується наступним. Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення №253 від 21.08.2012 р. начальника бази ТОВ «Баядера Логістик» у м. Рівне ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.І ст.155 Кодексу про адміністративні правопорушення - «Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі».
Зазначена постанова оскаржена ОСОБА_6 до Рівненського міського суду, оскільки він не погодився з висновками, на підставі яких його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Як випливає з ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 винесена не судом (у цьому випадку суд мав би зважати лише на те, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою), а державним органом.
Таким чином, висновок суду про підтвердження порушень зафіксованих в Акті перевірки фактом притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності є безпідставним, оскільки, обставини наведені у постанові не є преюдиціальними, вказані в ній порушення не є аналогічними тим, які інкримінуються ТОВ «Баядера Логістик», а сама постанова оскаржена до суду.
Судом встановлено, що ряд продукції (згідно переліку у додатку №7 до Акта) всупереч Закону України «Про мови в УРСР». містить назви товарів зазначені іноземними мовами (при маркуванні)».
Даний висновок суду є безпідставним та повністю спростовується матеріалами справи. Так, кожна одиниця продукції містить назву зазначену на державній мові (наприклад, «віскі», «ром», «джин»). З огляду на це, ТОВ «Баядера Логістик» не було порушено Закон України «Про мови в УРСР», оскільки назва товарів була зазначена на українській мові, що підтверджується матеріалами фото фіксації, які є у справі.
Крім того, відповідно до ст.36 ЗУ «Про мови в УРСР», дія цього закону поширюється лише на товари, вироблені в Україні, а продукція, що стала предметом перевірки - це алкогольні напої імпортного виробництва, виготовлені за межами нашої держави.
Таким чином, назва продукції виконана українською мовою, а судом встановлено факт порушення в цій частині, хоча відповідачем таке порушення зафіксоване не було.
Судом встановлено, що на вимогу спеціалістів Інспекції, які проводили перевірку надати документи, що підтверджують наявну на продукції позначку «Без ГМО» на день проведення перевірки представниками позивача надано не було.
Відповідно до п.5 ч.І ст.15 Закону, інформація про продукцію повинна містити, зокрема позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів.
Посилання ж суду на п.7 ст. 38 Закону України «Про якість та безпечність харчових продуктів», відповідно до якого, написи на етикетці харчового продукту, що представляють інтерес для споживачів та призначені запобігати шахрайству або відрізняти один харчовий продукт від іншого, такі як "повністю натуральний", "органічний", "оригінальний", "без ГМО" (генетично модифікованих організмів) тощо, та інша інформація, на додаток до тієї, що зазначена у цій статті, підлягає перевірці у порядку, встановленому відповідними нормативно-правовими актами, виданими на виконання цього Закону, лише підтверджує позицію заявлену Апелянтом. Оскільки, згадана норма визначає лише повноваження відповідного органу перевіряти у встановленому нормативно-правовим актом порядку написи на етикетці, в т.ч. ті, що стосуються: генетично модифікованих організмів.
Вимоги перевіряючих надати документи, що підтверджують наявну на продукції позначок; «Без ГМО» не ґрунтуються на законі. Суд не навів жодних посилань на норми законодавства, які би зобов'язували Апелянта отримувати «підтвердження», так само як не зазначив, у формі якого документа воно вимагається та який орган чи установа видають зазначений документ.
Суд посилається на те, що наявність на продукції «L-коду» свідчить про порушення законодавства в частині надання споживачеві інформації щодо дати виготовлення. Зазначення дати саме у такому форматі не є порушенням та відповідає вимогам п.7 ч.І ст.15 Закону, оскільки законодавство України не вимагає, зазначення дати виготовлення продукції лише у форматі день, місяць, рік. При цьому, розшифровка цього коду, за допомогою якої споживач може визначити дату виготовлення, наведена на етикетці продукції.
ДП «Укрметртестстандарт» у своєму листі №17-08/1321 від 18.08.2009 р. зазначає, що заборони щодо представлення дати виготовлення алкогольних напоїв у вигляді L- коду, з наведенням його розшифровки на споживчому маркуванні, чинним в Україні законодавством не встановлено.
Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» передбачає можливість альтернативно зазначати на продукції кінцевий термін споживання або дату виробництва - харчові продукти повинні містити, зокрема інформацію про: кінцеву дату споживання "Вжити до" або дату виробництва та строк придатності. Тобто, при наявності на продукції інформації про кінцеву дату споживання «Вжити до» дату виготовлення зазначати не обов'язково.
Таким чином, висновки суду щодо порушення апелянтом вимог п.7 ч.І ст.15 Закону про захист прав споживачів щодо не зазначення дати виготовлення є недоведеними.
Суд не надав правової оцінки та залишив поза увагою надані апелянтом доводи та докази, які повністю спростовують претензії Відповідача стосовно відсутності на продукції інформації про найменування та місцезнаходження виробника.
На етикетках продукції, що була предметом перевірки на державній мові вказано найменування та місцезнаходження імпортера (дистриб'ютора), а саме: «Офіційний імпортер та дистриб'ютор: ТОВ «Баядера Імпорт», Україна, 02160, м. Київ, вул. Регенераторна, 4, т. (044) 206-60-10» .
З огляду на те, що Закон про захист прав споживачів прирівнює імпортера до виробника, то порушення у цій частині об'єктивно відсутні, оскільки на етикетках указано повну назву та місцезнаходження імпортера.
Відповідно до ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати їх та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" жовтня 2012 р. - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Визнати дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області неправомірними та скасувати постанову №193 від 21 серпня 2012 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук
судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Є.В.Одемчук
Повний текст cудового рішення виготовлено "21" березня 2013 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" вул.Озерянівська,2,м.Горлівка,Донецька область,84601 (рекомендоване з повідомленням)
3- відповідачу Інспекція з питань захисту прав споживачів у Рівненській області вул.С. Петлюри, 5,м.Рівне,33000 (рекомендоване з повідомленням)