"25" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/50009/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.
за участю секретаряГончар Н.О.
та представників сторін: від позивача Козачков В.Л., Гинайло В.І.
від відповідачаЗайцев В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київській області Державної податкової служби
на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012
у справі № 2а-3990/11/1070
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віола»
доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції
проскасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віола» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 33/15-3 від 11.08.2011.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 скасовано; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 11.08.2011 року № 33/15-3 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола» (30683883).
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Білоцерківська Державна податкова інспекція Київській області Державної податкової служби (правонаступник відповідача) подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що оскаржуване судове рішення було прийнято з порушенням норм матеріального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Віола», як юридична особа, зареєстроване 27.12.1999 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області та взяте на облік у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області;
- рішенням Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 11.08.2011 за № 33/15-3 анульовано реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола» як платника податку на додану вартість;
- підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість вказано пп.«ж» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, а саме - у зв'язку з внесенням відносно ТОВ «Віола» до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запису за № 13531440020003695 від 09.08.2011 про внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з правомірності прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки позивачем не спростовано факт наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «Віола» у період з 09.08.2011 (дата внесення відомостей) до 11.08.2011 (дата прийняття відповідачем оспорюваного рішення).
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що оспорюване рішення відповідача є протиправним, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.08.2011 наявний запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (а не про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням), та згідно відомостей з ЄДР станом на 19.05.2011 та 21.07.2011 позивачем в повному обсязі виконано обов'язок про підтвердження статусу юридичної особи, встановлений ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Однак, такі висновки попередніх судових інстанцій є передчасними, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до підпункту «ж» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу визначено статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Згідно з нормами цієї статті зазначені записи вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за ініціативою державного реєстратора або за ініціативою органу державної податкової служби.
Відповідно до ч.11 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.
У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки (ч.12 ст.19 названого Закону).
У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч.14 ст.19 названого Закону).
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що податковий орган може анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість у випадку наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, який здійснюється державним реєстратором у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору картки про підтвердження відомостей у зв'язку з надходженням від органу державної податкової служби повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Отже, можливість анулювання свідоцтва платника ПДВ податковим органом законодавець ставить у залежність від настання наступних подій:
або наявність в ЄДР запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи-підприємця за її місцезнаходженням;
або наявність в ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Як вбачається з матеріалів справи, спірним рішенням № 33/15-3 від 11.08.2011 податковим органом встановлено, що відносно платника ТОВ «Віола» внесена інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, що підтверджено відомостями із ЄДР від 09.08.2011 за № 13531440020003695 (п.1 рішення).
Крім того, у спірному рішенні також зазначено, що комісією встановлено факт відсутності чи неможливість установити місцезнаходження позивача підтверджено відомостями з ЄДР щодо юридичної особи від 09.08.2011 (п.3 рішення).
Разом з тим, комісією зроблено висновок, що перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у зв'язку з внесенням інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу згідно п.«ж» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
За змістом ч.4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Враховуючи вищевикладене, з метою встановлення факту правомірності прийняття відповідачем рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ судам належить з'ясувати, зокрема, правомірність дій державного реєстратора по внесенню до Єдиного державного реєстру запису від 09.08.2011 за № 13531440020003695 (у разі необхідності, - залучити державного реєстратора до участі у справі), а також на підставі належних та допустимих доказів встановити, чи була отримана державним реєстратором реєстраційна картка позивача за направленим позивачу нагадуванням від 30.06.2011 (або цей лист був повернутий державному реєстратору).
Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог і предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київській області Державної податкової служби задовольнити частково.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний