"27" березня 2013 р. м. Київ К/9991/53155/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Мироненка О.В., Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 08 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим про зобов'язання до певних дій, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов'язання до певних дій.
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 08 грудня 2011 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_4 строк для звернення до суду із адміністративним позовом.
Визнано неправомірним рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим № 7/438 від 28.02.2011 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_4 пільгової пенсії за віком.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі
м. Сімферополя АР Крим зарахувати ОСОБА_4 до стажу його роботи, який надає право на пільгову пенсію за Списком №2, період роботи на комбінаті «Кримнерудпром», з 29.11.1976 року по 03.03.1980 року, на обласному виробничому об'єднанні «Кримнерудпром» з 03.03.1980 року по 01.07.1990 року, на Сімферопольському каменеобробному заводі ВО «Кримнерудпром» з 01.07.1990 року по 14.09.1994 року,
на ВАТ «Сімферопольський каменеобробний завод» з 17.04.2000 року по 03.01.2001 року і
з 17.09.2001 року по 11.12.2001 року, за трудовим договором № 5107, зареєстрованим 23.08.2002 року в Сімферопольському міському центрі зайнятості, з 19.08.2002 року по 31.08.2004 року, а також у ВАТ «Сімферопольський каменеобробний завод» з 01.09.2004 року по 08.12.2011 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі
м. Сімферополя АР Крим призначити ОСОБА_4 пільгову пенсію за Списком №2 у відповідності до п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
№ 1788 з 18.10.2010 року, визнавши за ним це право.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 08 грудня 2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення судів скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що позивач працював фрезерувальником та шліфувальником-полірувальником каменя на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України та має стаж роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 вищенаведеної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Задовольняючи позов, суди дійшли до висновку, що на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України заявник набув права на призначення пільгової пенсії за віком згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим № 7/438 від 28.02.2011 року є необґрунтованим.
З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Виходячи з зазначеного, оскаржувані рішення судів є законними та обґрунтованими і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі
м. Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 08 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим про зобов'язання до певних дій - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: