"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/56662/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 28 вересня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2012 року
у справі № 2а-1492/11/2701
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі м. Севастополя
про стягнення недоплаченої суми допомоги
У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Балаклавського районного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі м. Севастополя про визнання неправомірною відмову щодо проведення перерахунку та здійснення виплати основної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.04.2008 по 30.09.2010.
Ухвалою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 28.09.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2012, вказаний адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення судами норм матеріального права та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.09.2011 ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі м. Севастополя про стягнення недоотриманої суми основної і додаткової пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.04.2008 по 30.09.2010 з посиланням на статті 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання про поновлення строку та докази поважності причин його пропуску до суду не надав.
Крім того, у своєму рішенні суд апеляційної інстанції обгрунтовано зазначив таке.
Посилання позивача про те, що він дізнався про відмову в перерахунку пенсій за період з 01.04.2008 по 30.09.2010 з листа відповідача № 176-Б від 12.09.2011, не може бути прийнято до уваги, як доказ того, що позивач дізнався про порушення своїх прав тільки після його отримання, так як отримуючи кожного місяця призначену йому пенсію мав змогу співвіднести її з сумою, яку він повинен отримувати, та своєчасно звернутись до Пенсійного органу або суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України, в чинній на момент прийняття судом першої інстанції рішення редакції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 КАС України було визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Зважаючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом лише у вересні 2011 року щодо перерахунку та виплати пенсії за період з 01.04.2008 по 30.09.2010, не заявляючи при цьому клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказівкою на поважність причин такого пропуску, колегія суддів погоджується із обгрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування положень статті 100 КАС України та залишення даного позову без розгляду.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються переліченими вище нормами права, у зв'язку з чим підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій..
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 28 вересня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2012 року в даній справі залишити без мін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.
Головуючий
(підпис)
К.В. Конюшко
Судді
(підпис)
Л.Я. Гончар
(підпис)
М.П. Гордійчук
З оригіналом згідно помічник судді М.Р. Мергель