Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-12922/12/0170/2
28.03.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дудкіної Т.М.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Іщенко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-12922/12/0170/2 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 20.12.12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,95007)
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 28.08.2012 р. № 0017011702 та № 0017001702.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 10.10.2012 р. № 0018541702.
Також судом вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.
У судове засідання 28.03.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Працівниками відповідача на виконання наказу № 1470 від 27.07.2012 р. проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Укртогпартнер", ПП "Габарит-Групп", ПП "Комманд" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011р., за результатами якої 09.08.2012 р. був складений акт №4376/17-1/НОМЕР_4.
У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.2.1 п.7.2. , п.п.7.4.5. п. 7.4. , ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст.198 , п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України ,в наслідок чого ним завищено податковий кредит на загальну суму 2124 грн., занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 126740 грн.
За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 28.08.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0017011702, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1296 грн. грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 324 грн., та № 0017001702 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 39287 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9821,75 грн.
Працівниками відповідача на виконання наказу № 1687 від 16.08.2012 р. проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Укртогпартнер", ПП "Габарит-Групп", ПП "Комманд" за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012р., за результатами якої 23.08.2012 р. був складений акт №5053/17-1/НОМЕР_4.
За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 10.10.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0018541702, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по о податку на додану вартість у сумі 2124 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 531 грн.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що факт отримання позивачем від ПП "Укртогпартнер", ПП "Габарит-Групп", ПП "Комманд" товару , проведення оплати його вартості ( в тому числі сплату ПДВ), використання цього товару в його господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У п.1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.
Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.
У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.
Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
На час проведення позивачем господарської діяльності у січні 2009 р.- грудні 2010 р. діяв Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб".
У ст. 1 Закону було встановлено, що доходами вважалась сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мали вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування резидента були , зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягали кінцевому оподаткуванню при їх виплати.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону загальний річний оподатковуваний дохід складався з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Ставки податку були визначені у ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
У ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" був вказаний порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
На час проведення позивачем господарської діяльності у січні2011 р. - червні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.
У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).
Розділ IV ПК України регулює питання сплати податку на доходи фізичних осіб .
Відповідно до п.п.162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платникам податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохі , доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п.163.1 ст.163 ПК України).
У ст.167 визначені ставки податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п.177.1 ст.177 України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
У п. 177.2, п. 177.3, п.177.4 ст.177 ПК України визначено,що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). на доходи фізичних осіб. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідач в актах перевірки №4376/17-1/НОМЕР_4 від 09.08.2012 р. та №5053/17-1/НОМЕР_4 від 23.08.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ПП "Укртогпартнер", ПП "Габарит-Групп", ПП "Комманд" під час проведення розрахунків за товари , які були отримані від цих суб'єктів господарювання на виконання укладених сторонами договорів. На думку податкового органу діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та не мала реального товарного характеру. За твердженнями податкового органу позивачем на мав правових підстав для зменшення податку з доходів на суми коштів , витрачених на оплату вартості товарів , нібито отриманих від ПП "Укртогпартнер", ПП "Габарит-Групп", ПП "Комманд".
Позивачем до матеріалів справи залучені копії оформлених ПП "Габарит- Групп" податкових накладних № 402 від 10.07.2009 р. № 647 від 09.10.2009 р., № 700 від 09.11.2009 р., №803 від 25.12.2009 р., №185 від 13.04.2010 р., №395 від 04.05.2010р., №1154 від 27.07.2010р., № 1327 від 10.08.2010р., яки свідчать про отримання ним в період часу,що перевірявся, продуктів харчування ( крупи кукурудзяної, ріс-січки), одягу ( брюк, піджаків, плащів, галстуків сорочок) на загальну суму 215852 ,76 грн. ( в тому числі ПДВ 35975,46 грн.).
До матеріалів справи залучені докази того, що позивач, оплативши вартість придбаного у ПП "Габарит- Групп" товару, здійснив подальшу його реалізацію іншим суб'єктам господарювання за 220818,54 грн. ( в тому числі ПДВ 36803 грн.).
Матеріали справи свідчать про те , що на підставі податкової накладної №2101 від 24.11.2010 р. позивач придбав у ПП "Укрторгпартнер" крупу кукурудзяну у кількості 1,95 т вартістю 9865,44 грн. ( в тому числі ПДВ 1644,24 грн.) , яку в подальшому реалізував ПАТ ПБК "Крим" за 11278,80 грн. ( в тому числі ПДВ 1879,80грн.).
В матеріалах справи відсутні докази , яки спростовували б наведені вище твердження позивача.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки знайшов підтвердження факт отримання позивачем від ПП "Укртогпартнер", ПП "Габарит-Групп", ПП "Комманд" товару , проведення оплати його вартості ( в тому числі сплату ПДВ), використання цього товару в його господарській діяльності , в наслідок чого висновки податкового органу , викладені в актах перевірки №4376/17-1/НОМЕР_4 від 09.08.2012 р. та №5053/17-1/НОМЕР_4 від 23.08.2012 р., не відповідають дійсним обставинам справи, у платника податків були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зменшення розмір своїх доходів на сплачену вартість товару.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. 195; ст. 196; 197, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.12 у справі № 2а-12922/12/0170/2 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.М. Дудкіна