27 березня 2013 р. Справа № 876/2009/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Шавеля Р.М., Довгої О.І.,
за участю секретаря Губач Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.12.2012 р. у справі № 2а-0770/2370/12 за позовом іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2012 р. № 0003882340, №0003892340, №0003882340,
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.12.2012 р. у справі № 2а-0770/2370/12 за позовом іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2012 р. № 0003882340, №0003892340 повністю, а №0003882340 - частково в сумі 1393475,86 грн., позов було задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 р. №0003882340 в частині суми збільшення об'єкту оподаткування на 49019,75 грн., №0003902340 - в частині 1393475,86 грн., а №0003892340 - повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево» судові витрати у сумі 2204 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду скасувати та відмовити позивачу у позові.
Апеляційна скарга повторює мотиви заперечень відповідача та ґрунтується на висновках акту перевірки позивача, акту Кіровоградської ОДПІ від 25.01.2012 р. №23/23-6/37384076, відповідно до якого контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, створений з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків, у зв'язку із чим було порушено кримінальну справу №90-0035. Посилається на включення позивачем до податкового кредиту витрат по рекламно-інформаційних послугах, не пов'язаних з господарською діяльністю, відсутність документального підтвердження руху товару.
В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю з мотивів, наведених у письмовому запереченні на апеляційну скаргу. Наголосив, зокрема, на тому, що послуги, надані позивачем по перевалці скрапленого вуглеводного газу використовуються в межах митної території України і не надаються в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення. агентських угод, а тому вони згідно зі ст. 186 п.186.2 пп.186.2.1 пп. «а» та ст. 185 п.185.1 пп. «б» Податкового кодексу України підлягають оподаткуванню ПДВ як надані послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу. До того, ж правомірність нарахування позивачем податкового кредиту та податку на додану вартість підтверджується матеріалами попередніх податкових перевірок, які охопили і спірний період, зокрема і актами та довідками про результати документальних позапланових перевірок.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як було підставно встановлено судом першої інстанції, відповідно до акту від 31.05.2012 р. №879/22-00/30503387 позивачем порушено, зокрема, п. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. п. 198.3., 199.1, 199.4 ПК України і з цієї підстави були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 р. № 0003882340 про збільшення зобов'язань з податку на прибуток на 68314 грн., №0003892340 про збільшення зобов'язань з податку на додану вартість на 1255827,50 грн., №0003902340 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість1659249. Останнє податкове повідомлення - рішення позивач оскаржував лише в частині 1393475,86 грн.
За січень - лютий 2011 р. позивач провів списання паливно-мастильних матеріалів на 64387,06 грн., підставою чого були дані бортових журналів тепловозів, а не показники лічильника мотогодин, оскільки, як визнав позивач, лічильники були зіпсовані.
Згідно із п. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. З урахуванням наведеного, з посиланням на п. п. 1.4., 1.11, 1.12 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №244 "Про затвердження норм витрат паливно-мастильних матеріалів для спеціального рухомого складу" суд першої інстанції дійшов підставного висновку про можливість підтвердження затрат на списання пального для тепловозів лише з урахуванням даних лічильників мотогодин та відмовив у позові в цій частині.
Зазначену обставину не врахував скаржник, оскільки в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду в цілому, тобто, формально не погоджуючись із таким висновком.
Позивачем також були понесені витрати по здійсненню рекламних та PR-заходів на користь ТзОВ "Консалтингова група "А-95". Факт укладення та виконання договору підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечувався у судових засіданнях. Водночас, визначаючи правомірність включення таких витрат до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про відмову у позові в цій частині.
Так, згідно із п. п. 138.2., 129.1.1. ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).
Зазначена обставина, знову ж таки, не була врахована скаржником в апеляційній скарзі.
Позивачем також були понесені витрати на придбання шпал хвойних просочених на користь ТзОВ "Бранга", витрати за послуги з перевезення скрапленого вуглеводного газу, транспортно-експедиційного обслуговування на користь компанії "Майстел Сервіс Лімітед".
Так, між позивачем та ТзОВ « Бранга» був укладений договір від 25.11.2011 року про постачання шпал хвойних просочених та брусу хвойного для переводів просоченого. Видатковими та податковими накладними, які є в матеріалах справи, підтверджується факт виконання вказаного договору та оплата.
14.04.2010 року позивачем був укладений договір по наданню послуг по перевантаженню скрапленого вуглеводного газу на терміналі з компанією «Майстел Сервісез Лімітед» по перевалці скрапленого вуглеводного газу із залізно дорожніх цистерн широкої колії в залізно дорожні цистерни європейського стандарту. Із вказаним контрагентом укладався також договір, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати або організувати виконання послуг по транспортно-екпедиторському обслуговуванню внутрішніх, експортно-імпортих та транзитних перевезень вантажів залізничним транспортом, надавати додаткові послуги, пов'язані з вказаними перевезеннями по території України, країн СНД та інших держав.
Судом першої інстанції підставно зроблено висновок про недоведеність твердження відповідача щодо недійсності правочинів із вказаними суб'єктами. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення і зі сторони позивача, не ґрунтується на законодавстві. Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Підставно не прийнято до уваги і факт порушення кримінальної справи відносно керівника контрагента позивача в світлі презумпції невинуватості. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях. Окрім вказаного, така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Факт укладення та виконання правочинів із зазначеними суб'єктами підтверджується доказами, поданими суду першої інстанції. Суд першої інстанції дійшов до підставного висновку про відповідність цих первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року №168/704, належних доказів протилежного відповідач суду не надавав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до п. п. 198.1. - 198.3. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду та відмови у позові, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.
Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.12.2012 р. у справі № 2а-0770/2370/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 01.04.2013 року.
Головуючий суддя : Костів М.В.
Судді: Шавель Р.М.
Довга О.І.