14 березня 2013 року Справа № 176860/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1, 09.08.2012 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано- Франківської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську в зарахуванні до сум, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок призначеної пенсії з включенням з 21.02.2012 року (часу виходу на пенсію) до заробітку, з якого визначалась пенсія, сум допомог на оздоровлення, так і на соціально-побутові потреби, а також неврахованої індексації, яка виплачена на протязі 2007-2012 роки та надбавки за вислугу років в розмірі 25% з яких утримувався і сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позовна заява мотивована тим, що для обчислення пенсії не включено всі види оплати праці (допомога на оздоровлення та соціально-побутові потреби, індексація, виплачена на протязі 2007-2012 років і надбавка за вислугу років в розмірі 25%), на які згідно Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове пенсійне страхування в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці, при цьому враховується основна та додаткова заробітна плата, визначена Законом України «Про оплату праці».
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2012 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії по перерахунку призначеної пенсії.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні адміністративного позову до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, про зобов'язання вчинити дії по перерахунку призначеної пенсії, визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську у зарахуванні до сум та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести порахунок призначеної пенсії з включенням з 21.02.2012 року (часу виходу на пенсію) до заробітку, з якого визначалась пенсія, сум допомог на оздоровлення, та на соціально-побутові потреби, а також нарахованої індексації, яка виплачена на протязі 2007-2012 років та надбавку за вислугу років в розмірі25% з утримувалося і сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є не правомірним та не відповідає нормам Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про оплату праці». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонер по інвалідності (2 група, загальне захворювання), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 25 липня 2012 року. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 11 серпня 1998 року працював на Івано-Франківській митниці та був звільнений з 01 березня 2012 року за власним бажанням у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності та виходом на пенсію, відповідно до ст.38 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч.ч.2, 7 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як визначено ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії» визначено заробіток для обчислення пенсій державним службовцям при визначенні та у разі проведення перерахунку пенсії зазначених категорій осіб. При цьому, цією постановою матеріальна допомога (на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань тощо), як складова заробітної плати не передбачається, а тому не враховується при призначенні пенсій державним службовцям.
Отже, що стосується перерахунку пенсії з урахуванням виплачених сум на оздоровлення, соціально-побутові потреби, індексації, яка була виплачена у 2007-2012 роках, то такі не являються складовою заробітної плати, оскільки не носять системного характеру та являються одноразовими виплатами.
Відповідно до п.9 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049 «Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів», дія якої поширюється на службових осіб митних органів, передбачено, що надбавка за вислугу років враховується під час обчислення середнього заробітку, отже, винагорода за вислугу років є частиною заробітної плати, враховується при обчисленні середнього заробітку, на неї нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, та повинна враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця в тому розмірі, який державний службовець отримував під час перебування на державній службі.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до довідки про складові заробітної плати від 01.03.2012 року №16 поданої позивачем для призначення пенсії, надбавка за вислугу років за стаж державної служби складає 20 %, що враховано відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачу, а тому, підстав для перерахунку пенсії з урахуванням 25% надбавки немає.
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2012 року у справі № 0907/12409/12 - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик