Справа: № 2а-15175/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
Іменем України
26 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Твердохліб В.А.,Бужак Н.П.
при секретарі - Синициній К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» у листопаді 2012 року звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року №0003812250 та №0003802250.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Киева від 24 січня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин справи.
Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекціє у Святошинському районі міста Києва у період із 25 вересня 2012 року по 08 жовтня 2012 року проведено перевірку TOB «Бімаркет», за результатами якої складено акт від 15 жовтня 2012 року №314/22-50/31814050 про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Бімаркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «Укртехномас-Сервіс» код ЄДРПОУ 31814050 за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 589 357,00 гривень, п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5., 7.5.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 271 485,00 гривень.
Перевірку проведено згідно з підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст.ст. 81, 82 ПК України на підставі направлення від 24 вересня 2012 року №1967/22-50П, наказу від 24 вересня 2012 року №1365 та постанови від 17 липня 2012 року по кримінальній справі №70-556 старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Демченко О.Б., копії яких вручено позивачу під розписку 25 вересня 2012 року.
В акті перевірки від 15 жовтня 2012 року державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва зазначає, що підставою донарахування податкових зобов'язань є нікчемність договору поставки №316 укладеного 17 вересня 2010 року між TOB «Бімаркет» та TOB «Укртехномас-Сервіс», оскільки директора TOB «Укртехномас-Сервіс» ОСОБА_3 вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, внаслідок чого цей правочини не відповідає вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003812250 від 25.10.2012 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 1 271 485,00 гривень та штраф у розмірі 317 871,25 гривень та податкове повідомлення-рішення №0003802250 від 25.10.2012 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 1 589 357,00 гривень та штраф у розмірі 397 339,25 гривень.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу TOB «Бімаркет» звернулося до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог TOB «Бімаркет» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується матеріалами справи, а відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини справи.
За правилами пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.4 п. 7.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Відповідно до п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).
Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та валових витрат підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що між TOB «Бімаркет» та TOB «Укртехномас-Сервіс» було укладено договір поставки №316 від 17 вересня 2010 року. За цим договором TOB «Укртехномас-Сервіс» зобов'язується доставляти і передавати на умовах, та у встановлені цим договором строки продовольчу та(або) непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.
Зобов'язання за вказаним вище договором було виконано в повному обсязі постачальником -TOB «Укртехномас-Сервіс» та покупцем TOB «Бімаркет», на підтвердження чого позивач залучив до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності, а саме: договір поставки №316 від 17 вересня 2010 року, податкові та видаткові накладні згідно наявного в додатках до матеріалів справи реєстру.
Платіжні доручення згідно реєстру, що міститься в матеріалах справи, підтверджують здійснену позивачем оплату товару, який був поставлений TOB «Укртехномас-Сервіс» (а.с.71-145т1).
Крім того, на підтвердження товарності господарських операцій між TOB «Бімаркет» і TOB «Укртехномас-Сервіс» позивач надав суду відомості щодо обліку на власних магазинах товару, придбаного за договором поставки у TOB «Укртехномас-Сервіс», а саме акти поточної інвентаризації, зокрема інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей №1, №2, №8 від 24 січня 2011 року згідно яких зазначені товари дійсно були на реалізації у магазинах TOB «БІМАРКЕТ».
В подальшому, придбаний за договором поставки у TOB «Укртехномас-Сервіс» товар було реалізовано TOB «Бімаркет» в мережі супермаркетів «Бімаркет». Зазначене підтверджує, що TOB «Бімаркет» використало придбаний у TOB «Укртехномас-Сервіс» товар в своїй в господарській діяльності.
Зазначені обставини підтверджуються наступними доказами, що містяться в матеріалах справи: показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - директорів магазинів «Бімаркет», які підтверджують факт поставки товарів від TOB «Укртехномас-Сервіс» та їх подальшу реалізацію в мережі магазинів «Бімаркет»; фотографіями торгівельних полиць в мережі супермаркетів «Бімаркет» із відображенням наявності в продажу товарів TOB «Укртехномас-Сервіс»; рекламними бюлетенями TOB «Бімаркет» за жовтень - грудень 2010 року та січень 2011 року, згідно яких в мережі магазинів TOB «Бімаркет» проводилися регулярні акції на товар TOB «Укртехномас-Сервіс» (а.с.158-1876, 191-198 т.1).
Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що товариство з обмеженою відповідальністю «Бімаркет», відповідно до даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) займається наступними основними видами діяльності за КВЕД: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування напоями та тютюновими виробами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, що відповідає його господарській діяльності, яка проводилась товариством в перевіряємих періодах.
TOB «Укртехномас-Сервіс» в період виконання умов договору поставки №316 від 17 вересня 2010 року мало статус платника податку на додану вартість, було діючим підприємством, відомості про яке були наявні у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (146-149 т.1).
За правилами статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
З огляду на зазначені докази, колегія суддів дійшла висновку, що взаємовідносини TOB «Бімаркет» з TOB «Укртехномас-Сервіс», яке на момент здійснення господарських операцій було належним чином зареєстроване, як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не було визнано в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом видатковими та податковими накладними, а отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.
Колегія суддів вважає, що посилання відповідача в акті перевірки на ст. 203, ст. 215 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Що стосується посилання відповідача у акті перевірки на ст. 228 ЦК України, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем саме договору поставки №316 від 17 вересня 2010 року.
В матеріалах справи міститься копія постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2012 по справі № 1-167/12, в якій директора TOB «Укртехномас-Сервіс» визнав себе винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, однак колегія суддів зазначає, що в межах даної справи не розглядалося питання про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалене це рішення, у зв'язку з чим судом на підставі ст. 70 КАС України не береться до уваги доказ, який не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.
Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Визнання винни директором TOB «Укртехномас-Сервіс» ОСОБА_3 у вчиненні злочину, не виключає можливості здійснення TOB «Бімаркет» реальних господарських операцій при взаємостосунках з TOB «Укртехномас-Сервіс», оскільки дані взаємовідносини в ході досудового та судового слідства не досліджувалися. Крім цього,колегія суддів звертає увагу на ті обставини,що згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 року по кримінальній справі №1-167/12 вбачається, що судом взагалі не досліджувалися взаємовідносини TOB «Бімаркет» з TOB «Укртехномас-Сервіс» (а.с.245-248т.1).
Судом апеляційної інстанції також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.І ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа №21-47а10. На думку Верховного Суду України, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Так, у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10 судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Проте, відповідачем не надано суду доказів наявності вини посадових осіб TOB «Бімаркет» у вигляді вироку суду в ухиленні від сплати податків шляхом укладення договору поставки №316 від 17 вересня 2010 року із TOB «Укртехномас-Сервіс».
Також, на вимогу ч. 2 ст. 72 КАС України, відповідачем не надано будь-яких доказів щодо відсутності реальної, господарської діяльності між позивачем та TOB «Укртехномас-Сервіс», не надано суду доказів щодо завдання державі збитків по господарським операціям TOB «Бімаркет» та TOB «Укртехномас-Сервіс». Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що договір поставки №316 від 17 вересня 2010 року порушує публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямований на заволодіння майном держави. Вказані висновки підтверджуються і правилами статті 20 ПК України, відповідно до якої особисто органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.
Крім цього, колегія судів звертає увагу на те, що перевірка позивача була проведена відповідачем згідно з підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст.ст. 81, 82 ПК України на підставі постанови від 17 липня 2012 року по кримінальній справі №70-556 старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Демченко О.Б., тобто в рамках кримінально-процесуального закону.
Згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Відповідно до п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Відповідно до п. 54.3.4 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.
Приймаючи до уваги викладене, а також аналізуючи вищенаведені норми Податкового кодексу України, практику Верховного Суду України, суд приходе до висновку,що після прийняття постанови 19.03.2012 року Печерським районним судом м. Києва стосовно керівника контрагента позивача по кримінальній справі №1-167 /12 ДПІ була зобов»язана прийняти податкове повідомлення рішення відносно ТОВ «Укртехномас - Сервіс»,оскільки у вказаній постанові досліджувались винні дії керівника цього товариства.
Таким чином, матеріали перевірки та висновки відповідача щодо безтоварності угод, викладені в акті перевірки від 15 жовтня 2012 року №314/22-50/31814050, що призначена на виконання постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0003812250 та №0003802250 від 25 жовтня 2012 року.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок податкового органу та суду першої інстанції про заниження позивачем своїх зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є передчасним, необгрунтованим та таким, що суперечить зібраним доказам, що містяться в матеріалах даної справи. Натомість, позовні вимоги TOB «Бімаркет» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби №0003812250 та №0003802250 від 25 жовтня 2012 року, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги TOB «Бімаркет» спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 24 січня 2013 року, та є підставами для її скасування.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, надано неналежну оцінку дослідженим доказам та прийнято рішення з порушенням вимог матеріального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Бімаркет» - задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 208, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року скасувати,
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби №0003802250 від 25.10.2012 року.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби №0003812250 від 25.10.2012 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Троян Н.М.
Судді: Твердохліб В.А.
Бужак Н.П.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Твердохліб В.А.
Бужак Н.П.