Справа: № 2а-16919/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
Іменем України
26 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.
при секретарі - Синициній К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0017951741 від 28.04.2012 р.,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення - рішення № 0017951741 від 28.04.2012р.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення її адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0017951741 від 28.04.2012 р.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2012 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення № 0017951741 від 28.04.2012р.
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби було встановлено порушення позивачем п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 ПК України , та відповідно визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельного податку у розмірі 82122,17 грн.
Не погоджуючись з оскаржувальним податковим повідомленням-рішенням, позивач відповідно до вимог ст.56 Податкового Кодексу України подав скарги від 06.07.2012 року та від 20.09.2012 року про скасування податкового повідомлення-рішення № 0017951741 від 28.04.2012р., проте ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС залишила скарги без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0017951741 від 28.04.2012р. без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 8002,28 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, згідно витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.03.2006 р. № Н-00618/2006 і базова вартість 1 кв.м. земельної ділянки відповідно до рішення Київради №43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» від 26.07.2007р. та даними Державного земельного кадастру складає 389,66 грн., а з врахуванням узагальнюючого локального коефіцієнту- 0,84 та коефіцієнту на функціонувальне використання землі- 2,5 нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 82122,17 грн.
На момент складання податкового повідомлення- рішення, діяла нормативно грошовою оцінкою землі, відповідно до Витягу технічної документації № Н-00618/2006 від 16.03.2006р.(а.с.20)
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив, що, оскільки позивач фактично користується земельною ділянкою, у зв'язку з придбанням майнового комплексу на даній ділянці, а отже повинен сплачувати земельний податок за базовою вартістю земельної ділянки визначеної Рішенням №43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та порядку її визначення», яка скаладала 389,66 грн., та даних Державного земельного кадастру.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним Кодексом України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ, а справляння плати за землю-Податковим кодексом України від 02.12.10р. №2755-VI.
Згідно ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Ст. 269 ПК України встановлено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно пункту 287.1 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.271.1 ст.271 ПКУ).
Згідно з п.274.1 ст.274 ПКУ ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.
Згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.286.1 ст.286 ПКУ).
Згідно із п.286.2 ст.286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 287.1 ст.287 ПКУ передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з п.287.6 ст.287 ПКУ при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з рахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до вищезгаданого рішення Київради та згідно з даними Державного земельного кадастру, які використовувались ДПІ, базова вартість 1 кв.м. земельної ділянки по 271 економіко-планувальній зоні складає 389,66 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з витягом з технічної документації, коефіцієнт на функціональне використання землі-2,5; узагальнюючий локальний коефіцієнт-0,84. Коефіцієнт індексації грошової оцінки за 2007 рік-1,028, за 2008 рік-1,152, за 2009 рік-1,059, за 2010 рік-1,0 та за 2011 рік-1,0.
Відтак, ДПІ було розраховано суму земельного податку за формулою, що складала: 82122,17 грн., та відповідає наведеним вище вимогам законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Окружного адміністративного суду м.Києва про обґрунтованість тверджень відповідача щодо наявності у позивача податкового боргу зі сплати земельного податку з фізичних осіб в розмірі 82122,17 грн., оскільки позивачем не було враховано зміну базової вартості земель, а тому й не при обчисленні земельного податку не було використано нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок у місті Києві.
За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.