Постанова від 13.03.2013 по справі 2а-5063/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Миколаїв.

13 березня 2013 року Справа № 2а-5063/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний у складі головуючого судді Брагар В.С., при секретарі судового засідання Тимошевській О. І. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017

провизнання незаконною консультацію від 29.03.2012р.,

За участю представників:

від позивача: Кузьміна І.С., довіреність № 14/9/10-021, від 30.03.12;

від відповідача: Моторний О.С., довіреність № 14/9/10-021, від 30.03.12;

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання податкової консультації наданої позивачем від 29.03.12 №17/10/06-079 незаконною.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач у податковій консультації вказав лише норми ПК України, при цьому не зазначивши порядок їх застосування, тому фактично консультацію не надав чим порушив вимоги Закону.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що консультація посилається на норми ПК України, а тому незаконною її вважати неможна. За таких обставин відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Миколаївобленерго" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

29.02.12 позивач звернувся до відповідача листом №01/15-1238 про надання консультації застосування ПК України, а саме враховуючи, що позивач є ліцензіат з передачі та постачання електричної енергії, яким чином він має застосовувати ст.188 ПК України, з урахуванням особливостей його діяльності відповідно до приписів Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.97 №575/97-ВР та ГК України, у випадку споживання електроенергії чи потужності понад договірної величини, споживачі сплачують вартість всієї спожитої в розрахунковому періоді електроенергії, а також додаткового несуть відповідальність у вигляді сплати вартості різниці фактично спожитої і договірної величин електроспоживання, що не враховує спожиту величину та її вартість, за яку сплачені кошти за тарифом та договором.

29.02.12 листом №17/10/06-079 відповідач надав позивачу податкову консультацію, у якої послідовно перелічив та переписав норми ПК України та Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до ст.52 ПК України встановлений порядок надання податкової консультації, а саме:

За зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Статтею 53 ПК України передбачені наслідки застосування податкових консультацій:

Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Суд вважає, що податкова консультація - це допомога органа державної податкової служби конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів та іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, як це передбачає п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України.

Суд зазначає, що індивідуальна податкова консультація не може складатись лише з послідовного цитування нормативних актів і не містити остаточних та чітких висновків. Тобто, індивідуальна податкова консультація не повинна сама по собі давати привід для подвійного тлумачення зазначеного в тексті консультації.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 01.06.10 №781/11/13-10 (п.1.1) стосовно індивідуальних правових актів зазначив, "Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами".

Отже, рекомендація стосовно конкретної ситуації, що виникла у певному податковому періоді у платника податків має чітко зазначатись в тексті індивідуальної податкової консультації.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсною податкову консультацію Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, надану листом від 29.03.12 №17/10/06-079

3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства " Миколаївобленерго" судові витрати у розмірі 32,19грн. з Державного бюджету України.

5. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 18.03.2013 р.

Попередній документ
30346772
Наступний документ
30346774
Інформація про рішення:
№ рішення: 30346773
№ справи: 2а-5063/12/1470
Дата рішення: 13.03.2013
Дата публікації: 03.04.2013
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; реалізації загальних засад оподаткування; погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, у тому числі: