"12" грудня 2012 р.справа № 2а-5273/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Шлай А.В. Туркіної Л.П.
при секретарі судового засідання: Кязимовій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертекст»
на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 року у справі №2а-5273/10/0470
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертекст», м.Дніпропетровськ
до: Дніпропетровської митниці
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив суд:
- визнати протиправною відмову Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в Картці відмови №110000011/0/000385 від 12.02.2010р.;
- скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №110000011/2010/100287/2 від 11.02.2010р.;
- зобов'язати Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом у ВМД №110000011/2010/102596;
- зобов'язати Дніпропетровську митницю внести зміни до ВМД №1100000/2010/102596 та її електронної копії в частині визначення митної вартості та нарахування обов'язкових платежів на користь держави.
Позов обґрунтовано тим, що рішення митного органу №110000011/2010/100287/2 від 11.02.2010р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №110000011/0/000385 від 12.02.2010р. є необґрунтованими з урахуванням того, що позивачем як декларантом були надані усі необхідні документи для ідентифікації визначення вартісних показників товару та підтвердження розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення митної оцінки товару саме за методом №1.
Постановою суду першої інстанції в задоволені позову відмовлено. При цьому суд керувався нормами ст.88,259,262, 265-267 Митного Кодексу України (далі по тексту - МКУ) та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. №1766 (далі по тексту - Порядок №1766), та визначився, що рішення №110000011/2010/100287/2 від 11.02.2010р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №110000011/0/000385 від 12.02.2010р. правомірні, підстави для задоволення позову відсутні.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову від 14.10.2010 року в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при винесенні постанови суд неповно з'ясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття рішення, яке суперечить чинному законодавству та матеріалам справи.
На думку позивача, судом не враховано те, що митному органу був наданий повний перелік необхідних документів на підтвердження визначення вартісних показників товару та розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення митної оцінки товару саме за методом №1; окрім того, судом не з'ясовано, чому для в автоматизованій базі відсутня інформація щодо останньої поставки препарату «Мікохем», що був поставлений за контрактом №041109 від 04.11.2009р. (що передував спірній поставці) та розмитнений на підставі ВМД №110000001/9/13695 за ціною, визначеною контрактом. Тобто, за твердженням апелянта, відповідачем не доведено необхідності в підтвердженні заявленої позивачем митної вартості поставленого товару. Позивач також вказував, що оспорюваними діями митний орган здійснив митну оцінку вартості не кожного препарату в окремості («Вігорполу» та «Мікохему»), а проведено коригування всієї строки ВМД обох препаратів, у зв'язку з чим збільшена ціна обох препаратів одночасно, без визначення ціни кожного препарату окремо. З урахуванням наданих пояснень до апеляційної скарги апелянт вважає, що пакет документів, що був доданий ним як декларантом до ВМД, належно підтверджує заявлену ціну товару, і наполягає на скасуванні постанови від 14.10.2010р. та прийнятті нового рішення, яким просить задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертекст» (далі - ТОВ) подано до митного органу митну декларацію №110000011/2010/102150 форми МД-2 з вантажем «Ветеринарні препарати, що не містять алкалоїдів, пеніцилінів, антибіотиків, гармонів та вітамінів, розфасовані для роздрібної торгівлі: «Вігорпол», «Мікохем» (виробник POLICHEM, S.L., країна виробництва: ES, торгівельна марка - POLICHEM, S.L.). Декларантом у поданій ДМВ визначена митна вартість за ціною контракту.
Товар імпортовано відповідно до контракту №110110, укладеного 11.01.2010р. між позивачем (покупець) та фірмою «POLICHEM, S.L.», Іспанія (продавець).
За вказаним контрактом продавець (фірма «POLICHEM, S.L.», Іспанія) продає та зобов'язується поставити ТОВ «Інтертекст» товар (ветеринарні препарати «Вігорпол» та «Мікохем») на умовах FCA РЕУС з комплектом супровідних документів, необхідних для митного оформлення товару, а покупець (ТОВ «Інтертекст») прийняти товар та сплатити за нього на умовах контракту та специфікації №1. Так, відповідно до специфікації №1 до контракту №110110 від 11.01.2010р. сторонами по договору визначено вартість товару: 23,40Євро за 20-25кг «Мікохему» та 19,36Євро за 5л. «Вігорполу» (а.с.18). Також, за умовами специфікації №1 загальна вартість поставляємого товару становить:
- ветеринарного препарату «Мікохем» 240мішків по 20-25кг., тобто 5616,00Євро;
- ветеринарного препарату «Вігорпол» 100кан. по 5л. (всього 500л.), тобто 1936,00Євро (а.с.18).
Позивачем було заявлено митну вартість товару за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (метод №1). Внаслідок виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення митної вар тості Дніпропетровською митницею було здійснено митну оцінку товару.
За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято спірне рішення №110000011/2010/100287/2 від 11.02.2010р. про визначення митної вартості товарів, в якому зазначено, загальна вартість товару («Вігорполу» та «Мікохему») становить 33260,50EUR, тобто за 5,1170EUR за одиницю товару (а.с.37). У спірному рішенні також зазначено, що при коригуванні суми вартості товару митним органом застосований 6 (резервний) метод митної оцінки товару.
Отже, спірним у даній справі є розмір митних платежів, які підлягали сплаті при розмитненні товару (ветеринарних препаратів «Вігорполу» та «Мікохему»), оскільки, на думку позивача, розмір платежів при розмитненні вищевказаної продукції повинен складати ціну угоди з урахуванням витрат на доставку, розвантаження та завантаження; що стосується позиції митного органу, то, за твердженням відповідача, розмір митних платежів має становити 33260,50EUR, що визначено за шостим, резервним методом.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
Згідно зі ст.313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відно сять товари до класифікаційних групувань, зазначених у УКТЗЕД. Рішення митних органів що до класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ім портуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з ме тою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійс нити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіде нційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відпо відно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оціню вані ідентичні, або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продав цем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цьо го Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосову ватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначаєть ся за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Так, за нормами ст.273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не су перечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). При цьому митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті і повинна ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 -6 митній вартості, однак при визначенні мит ної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість визначається на під ставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартос тей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подіб них (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Якщо ця норма застосовується митним органом на вимогу декларанта, митний орган зобо в'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декла ранту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.
Статтею 267 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі по треби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені поку пцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосеред ковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або під лягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Дода вання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчис ленню.
Відповідно до ст.265 Митного кодексу України у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґру нтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може само стійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно, застосовуючи методи ви значення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з користуван ням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Визначаючи митну вартість за товарами, які поставляються на митну територію України, не обхідно враховувати умови поставки за зовнішньоекономічними контрактами, тривалість зв'язків контрагентів, а також інші умови, які виступають підставами для формування ціни на продукцію.
Згідно п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 (далі - Порядок), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. При цьому, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договорам (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Як встановлено матеріалами справи, та що не заперечується позивачем, подавши декларацію митною вартості за формою ДМВ-1, позивач визначив митну вартість товару методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1).
На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару підприємством було надано наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 24.12.2008 № 11000/1/2008/111750; повідомлення про намір увезення (ПНУ) від 03.02.2010 № 110000005.2010.100786.001; накладна CMR від 02.02.2010 № 017034; книжка МДП (Carnet TIR) від 03.02.2010р. № YX.63863283; довідка про транспортні витрати від 08.02.2010р. №121; калькуляція від 08.02.2010р. № 0802/1; рахунок-фактура (інвойс) від 21.01.2010р. № 184000395F; пакувальний лист від 21.01.2010р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.01.2010р. №110110 із додатком (специфікація) від 11.01.2010р. №1; договір (контракт) про перевезення від 20.01.2000р. №01/010; договір (контракт) про перевезення від 27.01.2000р. №UA006/01/10; ветеринарні свідоцтва форми № 1, 2, 3 (для країн СНД) від 08.02.2010р. № 032371; довідка про проведення декларування ватних цінностей від 12.01.2010р.; реєстраційне посвідчення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів від 18.02.2009 №АА-00034-04-09; № АА-00035-01-09; № АА-00036-01-09 від 17.04.2009 № АА-00152-01-09; сертифікат якості виробника від 01.09.2009; 01.10.2009; 01.11.2009; сертифікат походження товару від 22.01.2010р. №5456630; експортна ВМД від 29.01.2010р.
Як вбачається з матеріалів справи, в графі 33 «Джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» рішення про визначення митної вартості вбачається, що в графі 33 зазначено, що підставою для прийняття Рішення є цінова інформація ДМСУ (а.с. 38).
Апелянт не ставить під сумнів право митниці на здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, пп. 2 п.2, пп.1 п.3 «Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008 року № 339.
При цьому, відповідно до згаданого Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, що затверджений наказом ДМСУ від 24.06.2009 року № 602, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється, зокрема, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (п.п.1.9. п.1 розділу 2).
Відповідно до п. 3 Розділу 3 вищеназваного Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державної митної служби України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Оскільки під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі - у митного органу виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні.
Під час перевірки було встановлено, що позивачем надано не повний пакет документів на підтвердження оплати транспортно-експедиційних послуг, окрім того, сертифікати якості не містять перекладу, не містить перекладу і комерційна пропозиція Price List, остання також не містить умов поставки товару та не носить знеособленого характеру. Вказане унеможливило застосування 1 методу визначення митної вартості.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача були об'єктивні обставини та обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
Позивач був ознайомлений з пропозицією митного органу 09.02.2010р. про надання додатково переліку підтверджуючих документів, про що свідчить підпис декларанта позивача на ДМВ та запис: «Ознайомлений. Консультацію із ВКМВ проведено. З терміном надання документів ознайомлений» (а.с.35).
Відповідач запропоновував надати: документацію щодо взаємозалежності сторін зовнішньоекономічної угоди (бухгалтерська документація); прайс-листи фірми-виробника товару; калькуляція фірми виробника; висновки експертних організацій щодо вартісних характеристик товару, підготовлених спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
На вказану вимогу митного органу позивачем надано комерційну пропозицію від 20.01.2010р., угоду про дистрибуцію від 25.10.2006р. та вчинено запис щодо неможливості надання додаткових документів у десятиденний термін (а.с.35-36).
Слід зауважити на тому, що на підставі заяви позивача від 11.02.2010р. №1102/3 про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України, відповідачем прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані зобов'язання, позивача також повідомлено про те, що строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Додаткових документів у зазначений термін для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митного органу надано не було.
Листом Дніпропетровської митниці від 05.05.2010р. №17-18-2/2/3118 підприємство позивача повідомлено, що у зв'язку з ненаданням у встановлений термін додаткових документів та інших відомостей для підтвердження заявленої митної вартості, у митного органу відсутні підстави для перегляду рішення №110000011/2010/100287/2 від 11.02.2010р. (а.с.113). Позивач не використав надане йому право на підтвердження заявленої їм митної вартості та не надав до митного органу необхідних і достатніх документів у встановлений строк.
За наслідками перевірки вантажної митної декларації відповідач відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення та видав Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/0/000385, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини недостатності документів для визначення митної вартості товару та рекомендовано застосувати шостий метод для визначення митної вартості (а.с.39-40).
Факти, встановлені матеріалами справи, апелянтом не спростовані.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції; суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198. ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
УXВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертекст» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 року у справі №2а-5273/10/0470 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 року у справі №2а-5273/10/0470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена протягом місяця згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: А.В. Шлай
Суддя: Л.П. Туркіна