Іменем України
"14" червня 2011 р.справа № 13/774/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі
на постанову Господарського суду Запорізької області від 11 лютого 2009 року у справі №13/774/08-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,-
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі, яка полягає у ненаданні до органу Державного казначейства України висновку про відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з ПДВ за липень 2008 року у сумі 17 710 144,00грн.
Постановою господарського суду Запорізької області від 11 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивач має право на бюджетне відшкодування у вказаній сумі, а бездіяльність СДПІ, яка полягала у ненаданню висновку про бюджетне відшкодування, є протиправною та перешкоджає позивачу у реалізації його прав.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що по-перше: СДПІ не може бути відповідачем у справі, оскільки чинним законодавством СДПІ не надано право на розпорядження бюджетними коштами, по-друге: господарський суд не мав повноважень на розгляд вказаної справи, з огляду на ст..12 Господарського кодексу України, якою визначена підвідомчість справ господарським судам.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень 2008 року, що виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в червні 2008р., СДПІ складено Довідку №54/08-08/00186542 від 17.10.2008р.
В зазначеній Довідці СДПІ зроблено висновок про те, що остаточний висновок щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року буде складено за результатами отримання зустрічних перевірок.
Таким чином, за результатами проведеної перевірки СДПІ фактично не підтверджено заявленої до відшкодування суми ПДВ, а право платника на бюджетне відшкодування поставлено в залежність від проведення зустрічних перевірок його контрагентів.
Не підтвердження податковим органом заявленої суми до бюджетного відшкодування за липень 2008 року, що фактично позбавило підприємство право на бюджетне відшкодування, стало підставою для звернення позивачем з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування за липень 2008 року на суму 17 710 144,00грн., яке не може бути реалізовано позивачем з огляду на неправомірну бездіяльність СДПІ щодо ненадання висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування, не дивлячись на те, що за результатами перевірки складено довідку, яка свідчить про відсутність порушень при формуванні податкового кредиту та визначення від'ємного значення з ПДВ. Враховуючи суть спірних правовідносин, визначив спосіб захисту порушеного права, як стягнення цих сум з Державного бюджету України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначалося, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Отже, вказаними нормами права визначено як право підприємства на бюджетне відшкодування, порядок визначення сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню так і обов'язок податкового органу, у визначені Законом, строки здійснити перевірку заявлених даних податкової декларації та прийняти відповідне рішення.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно з поданою ВАТ «Запорізький завод феросплавів»до СДПІ податковою декларацією з ПДВ за липень 2008 року (вх.№10205 від 20.08.2008р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування (вх.№10207 від 20.08.2008р.) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 17 710 144,00грн.
У зв'язку з поданням позивачем декларації, з заявленими сумами податку до бюджетного відшкодування, податковим органом здійснено позапланову виїзну перевірку, за наслідками якої складено Довідку від 17.10.2008р.
У Довідці відображено результати перевірки правильності визначення податкових зобов'язань, податкового кредиту та визначення від'ємного (позитивного) значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2010 року, і будь-яких порушень з цього приводу СДПІ не встановлено.
Отже, проведеною перевіркою встановлено господарські операції, які вплинули на визначення від'ємного (позитивного) значення, встановлена наявність належним чином оформлених податкових накладних, на підставі яких позивачем визначався податковий кредит, тобто встановлені законодавчо визначені підстави, які надають платнику право на бюджетне відшкодування. Натомість, у розділі Довідки «Висновки», податковий орган зазначив, що остаточний висновок щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року буде складено за результатами отримання зустрічних перевірок.
Тобто, право платника на бюджетне відшкодування поставлено СДПІ в залежність від проведення зустрічних перевірок його контрагентів.
Натомість, такі висновки податкового органу не відповідають вимогам законодавства, яка було чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, оскільки право платника на бюджетне відшкодування, за умови дотримання ним усіх законодавчо визначених підстав, що надають право на бюджетне відшкодування, не може залежати від дотримання його контрагентами фінансової дисципліни та вимог податкового законодавства. Якщо податковим органом, за наслідками зустрічних перевірок, і будуть встановлені зловживання контрагентами позивача у сфері оподаткування, то відповідні заходи мають бути застосовані саме до цих контрагентів, і ці негативні наслідки не повинні розповсюджуватися на позивача, у зв'язку з відсутності зловживань з його боку, що було встановлено проведеною перевіркою.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування, яке не може бути реалізоване останнім, у зв'язку з неправомірними діями податкового органу. Вказані обставини, на думку колегії суддів, є достатніми підставами для стягнення сум податку на додану вартість з Державного бюджету України.
Доводами апеляційної скарги вказані висновки суду першої інстанції, як про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування так і про встановлення факту допущення СДПІ неправомірної бездіяльності, не спростовуються. Як вище вказано, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, СДПІ посилалось на те, що по-перше: СДПІ не може бути відповідачем у справі, оскільки чинним законодавством СДПІ не надано право на розпорядження бюджетними коштами, по-друге: господарський суд не мав повноважень на розгляд вказаної справи, з огляду на ст..12 Господарського кодексу України, якою визначена підвідомчість справ господарським судам. Натомість, і ці доводи СДПІ є необґрунтованими, оскільки, по-перше: позивачем було заявлено вимогу про визнання неправомірною бездіяльністю СДПІ, а отже саме СДПІ і є належним відповідачем за цими вимогами, по-друге: господарський суд розглядав справу з огляду на вимоги п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, оскільки на час звернення з позовом до суду (07.11.2008р.) не було створено Запорізького окружного адміністративного суду до компетенції якого, враховуючи вимоги КАС України, віднесено справу вказаної категорії.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивачем зроблено заяву про відмову від позову в частині стягнення з бюджету податку на додану вартість у сумі 1 210 368,00грн. Таку заяву обґрунтовано тим, що у вказаній сумі позивачу погашено бюджетну заборгованість з ПДВ, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в червні 2008р., шляхом оформлення облігацій внутрішньої позики. Вказані доводи підтверджуються листом СДПІ від 17.01.2011р. №321/10/0808, згідно з яким ВАТ «Запорізький завод феросплавів»відшкодовано податку на додану вартість шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики, в тому числі 1210368,44грн. за липень 2008р.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, - позивач має право відмовитись від адміністративного позову в суді апеляційної інстанції до закінчення апеляційного розгляду. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.
Частиною 1 ст. 194 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-якій час до закінчення апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.
Відповідно до ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги, що відмова позивача від адміністративного позову не суперечить вимогам закону, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, позивачу відомі наслідки прийняття судом відмови від адміністративного позову та закриття у зв'язку з цим провадження у справі, колегія суддів вважає можливим прийняти відмову від позову ВАТ «Запорізький завод феросплавів», у частині заявлених вимог, та у зв'язку з прийняттям відмови, постанову суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України сум податку на додану вартість у розмірі 1210368,00грн визнати нечинною, а провадження у справі, в цій частині заявлених вимог, закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст..157, 194, п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 11 лютого 2009 року у справі 13/774/08-АП, в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України сум податку на додану вартість у розмірі 1210368,00грн. - визнати нечинною, а провадження у справі, в цій частині заявлених вимог, закрити.
В іншій частині постанову господарського суду Запорізької області від 11 лютого 2009 року у справі 13/774/08-АП -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська