"17" травня 2011 р. справа № 2а-1293/2010
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська та ОСОБА_2
на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року у справі № 2а-1293/10 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська
про зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за 2007-2010 роки. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни ".
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 18.04.2010 року по 01.10.2010 року; зобов'язано відповідача провести перерахунок та здійснити виплати пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 18.04.2010 року по 30.09.2010 року, з урахуванням виплаченої за цей період надбавки та провести перерахунок і здійснювати в подальшому виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком до внесення відповідних змін у діючому законодавстві. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та винести рішення яким позивачу в позові відмовити повністю.
Вказана постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку позивачем з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просив постанову суду змінити та задовольнити позовні вимоги повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився 1944 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення (а.с.7).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.
На час розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не призупинено дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст..6 названого Закону.
Проте, управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська будь-яких дій з цього приводу не здійснювало.
Таким чином, з урахуванням строку звернення до суду з позовом, який визначено ст.. 99 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 18.04.2010 року по 30.09.2010 року включно (заявлені позовні вимоги).
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалось.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
В апеляційній скарзі позивач виходив з того, що встановлений ст..99 КАС України строк, не застосовується до спірних правовідносин. Такі висновки позивач обґрунтував посиланням на ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч.2 ст..87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, строк давності звернення до суду не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. В спірних правовідносинах підвищення до пенсії не було нараховане пенсійним органом, а відтак доводи позивача щодо застосування вимог ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є помилковими.
Відповідно ст.. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії»рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980р.).
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007-2010 роки подано до суду 18.10.2010р., тобто з порушенням строків, які визначено ст..99 КАС України.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушених прав позивач посилався на те, що про факт порушення його прав йому стало відомо в липні 2010 року від інших пенсіонерів.
Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано не задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправними дії відповідача по невиконанню вимог ст..6 Закону України «Паро соціальний захист дітей війни», та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 року по 17.04.2010 року.
В той же час, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволені іншої частини позовних вимог.
Так, відмовляючи у задоволені позовних вимоги суд першої інстанції не звернув уваги на ст.. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Вказані обставини є підставою для зміни постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч.1 ст. 198, ст. ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року у справі № 2а-1293/10 в частині відмови в задоволені позовних вимог змінити та викласти в наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01.01.2007 року по 17.04.2010 року -залишити без розгляду»
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
(Повний текст постанови виготовлено 18.05.2011р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська