Справа № 1570/6833/2012
18 березня 2013 року
15год.15хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
За участю секретаря - Парій І.
За участю сторін:
Від позивача: Погорелов І.С. - за довіреністю
Від відповідача: Краснощок О.О. - за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ» до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними вимог, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ» (далі - позивач, Підприємство), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - відповідач, Інспекція) під час розгляду РТК №001 «Контейнери великотоннажні», РТК №002 «Хімічні, мінерально-будівельні вантажі в м'яких контейнерах, в тому числі небезпечні класу 4, 5, 8, 9 МОПОГ», РТК №003 «Завантаження - розвантаження великотоннажних контейнерів з вантажами: у мішках, кипах, бочках, барабанах, рулонах, ящиках, пакетах на разових піддонах, автопокришками, обладнанням тощо» Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ»; 2) визнати протиправними вимоги Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря до Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ» про надання даних про виконання Приватним підприємством «Контейнерний термінал Іллічівськ» вимог ст. 39 Закону України «Про екологічну експертизу»; 3) зобов'язати Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря розглянути по суті проекти РТК №001 «Контейнери великотоннажні», РТК №002 «Хімічні, мінерально-будівельні вантажі в м'яких контейнерах, в тому числі небезпечні класу 4, 5, 8, 9 МОПОГ», РТК №003 «Завантаження - розвантаження великотоннажних контейнерів з вантажами: у мішках, кипах, бочках, барабанах, рулонах, ящиках, пакетах на разових піддонах, автопокришками, обладнанням тощо» Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою здійснення безпечної діяльності в Іллічівському морському торговельному порту Підприємством були розроблені проекти РТК № 001 «Контейнери великотоннажні», РТК № 002 «Хімічні, мінерально-будівельні вантажі в м'яких контейнерах, в тому числі небезпечні класу 4, 5, В, 9 МОПОГ», РТК №003 «Завантаження - розвантаження великотоннажних контейнерів з вантажами: у мішках, кипах, бочках, барабанах, рулонах, ящиках, пакетах на разових піддонах, автопокришками, обладнанням тощо». На виконання вимог п.27 Правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 269 від 19.02.1996 року, та п. 4.4 Положення про морські екологічні інспекції, затвердженого наказом Міністерства екології і природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011 року, оригінали зазначених РТК були направлені відповідачу із супровідним листом 532/ОБ-12 від 06.07.2012 року для погодження. У відповідь Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря (правонаступник відповідача) повідомила позивача про необхідність надання відомостей, якими підтверджуються виконання вимог ст.51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також про дотримання вимог низки ДСТУ, ГОСТ. Позивач зауважує, що в листі відповідача не містилось вказівок на те, якими документами та відомостями це може бути підтверджено, а лист не містив посилань на законодавчі акти, що передбачали б обов'язковість надання такої інформації при погодженні РТК, у зв'язку із чим дана відповідь не визначає в повній мірі обсяг необхідних відомостей, оскільки відсутні чіткі критерії щодо типу, змісту необхідних документів. 28.09.2012 року позивач повторно звернувся до відповідача за погодженням РТК, додавши експертні висновки ЦСЕС на ВТ, матеріали т. З (ОВНС) ТЕО реконструкції перевантажувального комплексу причалів 3, 4 ІМТП, висновок № 1511/05 державної екологічної експертизи щодо даного ТЕО реконструкції, наданий Відповідачем 20.07.2006 року, висновок №170 державної санітарно-епідеміологічної експертизи проекту ТЕО реконструкції, виданий ЦСЕС на ВТ 14.07.2006 року. Однак у відповідь позивач отримав аналогічний першому лист, в якому відповідач вимагає попереднього підтвердження відповідності вимогам різних державних стандартів, умов, положень ГОСТ (ДСТУ). З метою врегулювання спірної ситуації позивач звернувся до відповідача із листом № 967/ОБ-12 від 23.10.2012 року, в якому просив погодити РТК або надати перелік необхідних для погодження документів із нормативним обґрунтуванням. У відповідь на даний лист відповідачем направлено лист від 30.10.2012 року № 4404/04, в якому Підприємству запропоновано надати дані про виконання ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу». Позивач вважає такі вимоги необґрунтованими, зважаючи на те, що Підприємство наразі не є об'єктом обов'язкового проведення екологічної експертизи, у зв'язку із чим проведення екологічної експертизи для погодження РТК законодавством не вимагається. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непогодженні РТК, з огляду на неправомірні вимоги з боку відповідача для проведення такого погодження, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на обґрунтованість вимог, викладених у листах від 27.07.2012 року № 9082/1/04 та від 30.10.2012 року № 4404/04, щодо необхідності підтвердження виконання вимог ст.51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п.27 Постанови Кабінету Міністрів України № 431 від 29.03.2002 року, додержання вимог ДСТУ, ГОСТів по діючим на підприємстві РТК. Також відповідач вважає обґрунтованою вимогу, зазначену в листі від 30.10.2012 року № 4404/04 про надання позивачем даних щодо виконання вимог ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу», оскільки позивачем для погодження РТК не були надані до Інспекції будь-які матеріали щодо створення або відсутності створення потенційної небезпеки навколишньому природному середовищу під час впровадження планової діяльності. Відповідач вважає, що оскільки на території ПП «Контейнерний термінал Іллічівськ» планується перевантаження небезпечних вантажів класу 4,5,8,9 (МОПОГ), а Інспекція не є суб'єктом державної екологічної експертизи, беручи до уваги, що достатність передбачених природоохоронних заходів щодо РТК включає дані по впливу на навколишнє середовище, відповідач не повинен був погоджувати надані позивачем РТК без витребуваної інформації.
Зважаючи на правомірність своїх дій, при недостатності даних для погодження РТК, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що Приватне підприємство «Контейнерний термінал Іллічівськ», яке є правонаступником ПП «Укртрансконтейнер», з 16.02.2012 року поновило свою діяльність в ролі оператора контейнерного терміналу в Іллічівському морському торговельному порту на підставі укладеного з ДП «ІМТП» договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року (а.с.8-21) та рішення господарського суду Одеської області від 28.12.2011 року № 20-4-34/36-09-910 (а.с.32-41).
Сторони договору № 435-О від 22.06.2005 року домовились виконувати комплекс заходів, направлений на організацію, забезпечення та розвиток вантажної та матеріально-технічної бази контейнерного терміналу Іллічівського морського торговельного порту в межах території згідно з Додатком 4 з послідовним збільшенням проектної потужності та розширення площин Контейнерного Терміналу; оброблення контейнерних вантажопотоків в Порту з використанням виробничого устаткування та інших об'єктів Контейнерного Терміналу; створення всіх необхідних умов для збереження існуючих та залучення додаткових контейнерних вантажопотоків, а також для оброблення зазначених вантажопотоків у відповідності з міжнародними стандартами такого сервісу, з дотриманням встановлених норм охорони праці, екологічних, санітарних та інших нормативів.
На виконання вимог галузевих нормативно-правових актів та з метою здійснення безпечної діяльності в ІМТП, Підприємством були розроблені проекти РТК № 001 «Контейнери великотоннажні» (а.с.195-214), РТК № 002 «Хімічні, мінерально-будівельні вантажі в м'яких контейнерах, в тому числі небезпечні класу 4, 5, В, 9 МОПОГ» (а.с.215- 225), РТК № 003 «Завантаження - розвантаження великотоннажних контейнерів з вантажами: у мішках, кипах, бочках, барабанах, рулонах, ящиках, пакетах на разових піддонах, автопокришками, обладнанням тощо» у відповідності до основних типів вантажів, що обробляються на контейнерному терміналі (226-231).
У відповідності до п.27 Правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 269 від 19.02.1996 року, та п. 4.4 Положення про морські екологічні інспекції, затвердженого наказом Міністерства екології і природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011 року, така робоча технологічна документація з перевантаження повинна бути погоджена Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (правонаступником якої є Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря).
На виконання вимог вищезазначених нормативно-правових актів, позивач супровідним листом № 532/ОБ-12 від 06.07.2012 року (а.с.56) направив до Інспекції оригінали РТК № 001, 002 і 003 для їх погодження.
Листом від 27.07.2012 року № 3080/1/04 (а.с.57) Інспекція повідомила позивачу, що з метою попередження виникання порушень вимог чинного законодавства України, технологічні операції з перевантаження вантажів, у т.ч. небезпечних, які у визначені у робочій документів, дозволяється за наявності повного пакету документів, яким, з огляду на вимоги діючого законодавства, яким регулюється процес здійснення небезпечної діяльності та якими підтверджується виконання вимог ст.51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п.27 постанови Кабінету Міністрів України № 431 від 29.03.2002 року. Зазначивши при цьому про необхідність попередньо надати інформацію щодо додержання вимог відповідних ДСТУ, ГОСТів тощо по діючим на підприємстві РТК (ВТІП) щодо перевантаження вантажів різних типів.
Листом від 28.09.2012 рок № 889/ОБ-12 (а.с.58) позивач повторно направив на погодження до Інспекції оригінали РТК 001, 002 і 003, надавши для огляду експертні висновки ЦСЕС на ВТ, матеріали т. З (ОВНС) ТЕО реконструкції перевантажувального комплексу причалів 3, 4 ІМТП, висновок № 1511/05 державної екологічної експертизи щодо даного ТЕО реконструкції, виданий Відповідачем 20.07.2006 року, висновок № 170 державної санітарно-епідеміологічної експертизи проекту ТЕО реконструкції, виданий ЦСЕС на ВТ 14.07.2006 року.
У відповідь Інспекція листом від 15.10.2012 року № 4172/04 (а.с.59) повернула надані на погодження РТК, з аналогічних підстав, викладених в листі від 27.07.2012 року № 3080/1/04.
Для врегулювання спірної ситуації позивач звернувся до Інспекції листом від 23.10.2012 року № 967/ОБ-12 (а.с.60), в якому просив уточнити якими саме документами та відомостями може бути підтверджено виконання вимог низки ДСТУ, ГОСТ, виконання вимог Закону України «Про охорону навколишнього середовища», на що Інспекція послалась в листах від 27.07.2012 року № 3080/1/04 та від 15.10.2012 року № 4172/04, відмовивши в погодженні РТК.
За результатами розгляду вищевказаного звернення позивача Інспекція направила Підприємству лист від 30.10.2012 року № 4404/04, в якому витребувала у строк до 30.11.2012 року дані щодо виконання вимог ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу», пославшись на те, що матеріали щодо створення або відсутності створення потенційної небезпеки навколишньому середовищу під час впровадження планової діяльності надані до цього часу не були.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржені дії та вимоги Інспекції обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що на території ПП «Контейнерний термінал Іллічівськ», серед іншого, планується здійснення перевантаження небезпечних вантажів класу 4,5,8,9 (МОПОГ).
З огляду на визначені Правилами морського перевезення небезпечних вантажів види небезпеки, у тому числі в залежності від визначеного класу, підкласу та категорії вантажу, законодавством визначається необхідність вжиття відповідного обсягу запобіжних заходів, спрямованих на недопущення виникнення аварійних ситуацій та дотримання умов зберігання і перевантаження відповідного вантажу.
Територіальні органі Державної екологічної інспекції, у тому числі й Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, утворені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 995.
Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 12.12.2012 року № 13-6 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря (а.с.85).
Згідно з п.1 вказаного Положення Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та діє у складі Держеконіспекції України і їй підпорядковується. Завданням Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території (п.3).
Відповідно до п.4.4 ст.4 Положення, Інспекція здійснює узгодження технології перевантаження вантажів підприємствами морської галузі у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, у тому числі у водах гирлових ділянок річок, які впадають у море, прибережених захисних смугах морів та островах у внутрішніх морських водах.
Отже саме до компетенції Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря належить погодження технологічних схем перевантаження.
Судом встановлено, що позивач, звернувшись до Інспекції за погодженням відповідних РТК, не надав належного стосовно розроблення РТК висновку екологічної експертизи щодо створення або відсутності створення потенційної небезпеки навколишньому середовищу під час провадження планової діяльності щодо введення РТК, дані щодо виконання вимог ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу», тому останні були витребувані Інспекцією.
Судом встановлено, що до запропонованих до затвердження РТК були надані документи, зокрема, висновок державної екологічної експертизи №1511/05 по ТЕР «ПП «Укртрансконтейнер», затверджений ще 20.07.2006р. начальником ДЕІ з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, та інші позитивні висновки компетентних органі, складені ще в 2006р.
Таким чином, надавши РТК 001, 002, 003, розроблені пізніше - протягом 2007-2009р.р., позивач використав погодження компетентних органів, які не розглядали та не могли з огляду на дату їх складання розглянути нові РТК, розроблені вже ПП «Контейнерний термінал Іллічівськ», при цьому посилання позивача на те, що вони є аналогічними розробленим раніше, суд вважає недоведеними та взагалі таким, що не може бути враховано при вирішенні даного спору.
Згідно з абз.9 та абз.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» перевезення небезпечних вантажів - це діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення; місця зберігання небезпечних вантажів - це спеціально облаштовані місця, майданчики, складські приміщення та споруди, де зберігаються прийняті до/після перевезення небезпечні вантажі.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.5 цього ж Закону основними напрямами державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів, серед інших, є виконання вимог екологічної, радіаційної і пожежної безпеки, фізичного захисту, захисту здоров'я людей, охорони праці, санітарно-епідемічного благополуччя населення та безпеки руху.
Статтею 23 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачено, що ліквідацію наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів, здійснюють, залежно від категорії аварії та відповідно до плану ліквідації її наслідків, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, та суб'єкти перевезення небезпечних вантажів, інші підприємства, установи та організації, які залучаються до ліквідації наслідків таких аварій, або перевізник самостійно чи із залученням відповідних підприємств, установ та організацій.
Одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища, які запроваджені ст.3 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.
Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» екологічній експертизі підлягають: а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей економіки, генеральних планів населених пунктів, схем районної планіровки; в) проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище; г) документація по створенню нової техніки, технології, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном; д) матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище; е) документація щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються для використання у відкритій системі.
Завданнями державної екологічної експертизи є: а) визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або посередньо негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища; в) оцінка повноти й обгрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров'я населення, яка здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, разом з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (ч.2 ст.28 Закону України «Про охорону навколишнього середовища»).
Відповідно до ст.51 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.
Згідно з ст.66 цього ж Закону при проектуванні й експлуатації господарських та інших об'єктів, діяльність яких може шкідливо впливати на навколишнє природне середовище, розробляються і здійснюються заходи щодо запобігання аваріям, а також ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків.
За змістом статті 14 Закону України «Про екологічну експертизу» державній екологічній експертизі підлягають: 1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей економіки; 2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування; 3) документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення; 4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища; 5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу; 6) документація щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються для використання у відкритій системі.
Екологічна експертиза в Україні - це вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу»).
Висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об'єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки. Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється (ч.1 та ч.3 ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу»).
З наведених норм законодавства випливає висновок, що достатність передбачених природоохоронних заходів щодо технологічних схем перевантаження (РТК) встановлюється на підставі оцінки матеріалів впливу на навколишнє природне середовище, у т.ч. з обов'язковим вмістом даних щодо розгляду з точки зору впливу на стан навколишнього природного середовища, аварійних ситуацій та соціального навантаження.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про екологічну експертизу» державна екологічна експертиза проводиться шляхом: 1) аналізу і оцінки об'єктів екологічної експертизи - групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів чи спеціалізованих установ і організацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади; 2) еколого-експертних досліджень і оцінки об'єктів екологічної експертизи - спеціально створюваними комісіями із залученням фахівців-практиків та науковців інших підприємств, установ і організацій; 4) залучення на договірних засадах інших спеціалізованих організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій.
З урахуванням вищевикладеного, суд критично оцінює посилання позивача на том 3 «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» Технічко-економічного обґрунтування інвестицій, складеного ДП «Державний проектно-вишикуваний та науково-дослідницький інститут морського транспорту» (а.с.149-177), висновок № 1511/05 державної екологічної експертизи від 20.07.2006 року, висновок № 170 держаної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.07.2006 року.
Так, з наявних в матеріалах справи копій РТК №№ 001, 002, 003 вбачається, що останні розроблені протягом 2008-2009 рр., отже за хронологією висновки, на які посилається позивач, не можуть бути застосовані для погодження вказаних РТК, адже складені значно раніше. При цьому, з наданих позивачем матеріалів неможливо встановити вихідні матеріали, які покладені в основу наданих ним експертних висновків, тому для ствердження, що останні характеризують саме РТК №№ 001, 002, 003 будь-які підстави відсутні.
Крім того, відповідно ст.40 Закону України «Про екологічну експертизу» позитивний висновок державної екологічної експертизи є дійсним протягом трьох років від дня його видачі. Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об'єкта державної екологічної експертизи, то він підлягає новій державній екологічній експертизі.
Таким чином, надані позивачем документи, які датовані 2006 роком, не могли бути взяті відповідачем до уваги при погодженні РТК при реалізації відповідачем владних управлінських функцій у спірних правовідносинах, тому дій Інспекції з відмови у погодженні РТК та кореспондуючі цьому вимоги суд вважає законними та обґрунтованими.
Разом із цим, позивач не обґрунтував свою думку, що наразі його діяльність в ДП «ІМТП» з планування перевантажувальних робіт за РТК не потребує проведення державної екологічної експертизи згідно із ст.13 Закону України «Про державну екологічну експертизу», та не довів суду правомірність та можливість врахування раніше оформлених позитивних висновків до технічної документації, наданої на затвердження Інспекції у 2012р.
Подані позивачем разом із РТК висновки не відповідають встановленим спеціальним законодавством вимогам до таких документів, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано витребувано у відповідача матеріали щодо створення або відсутності створення потенційної небезпеки навколишньому середовищу під час провадження планової діяльності щодо введення РТК, дані щодо виконання вимог ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу» для їх подальшого погодження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Судом не встановлено допущення з боку відповідача бездіяльності та прийняття неправомірних рішень.
Отже, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши всі доводи і заперечення сторін, надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ» до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними вимог, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 25 березня 2013 року.
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
З оригіналом згідно:
Суддя М.М. Аракелян
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ» до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними вимог, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Повний текст постанови складено 25 березня 2013 року.