вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
26 березня 2013 р. Справа №801/239/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Зазулинсько А.П. довіреність №05 від 15.01.13, представника відповідача- Крекотинь Г.М. довіреність №85 від 24.10.12, адміністративну справу
за позовом Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 № 0000662203 та №0000672203,
Обставини справи: Навчально-спортивна база "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 № 0000662203 та №0000672203.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
На підставі наказу від 16.11.2012 №1137, виданого Феодосійською ОДПІ, статті 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії з питань правових відносин з ТОВ "Аір-Бласт" за період з 01.06.2012 по 31.07.2012.
За результатами перевірки складений акт від 23.11.2012 №1857/22-03/4605409, в якому зафіксоване порушення Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії:
- статті 1, пункту 2 статті 3, статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 198.2. 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та занижено ПДВ до сплати у бюджет на загальну суму 21903,00 грн., у тому числі:
у червні 2012 року у сумі 10905,00 грн.;
у липні 2012 року у сумі 10998,00 грн..
-пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 158825,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року у сумі 47799,00 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 111026,00 грн., внаслідок чого, занижено позивачем до сплати у бюджет податок на прибуток підприємств на загальну суму 33353,00 грн., у тому числі:
2 квартал 2012 року у сумі 10038,00 грн.;
3 квартал 2012 року у сумі 23315,00 грн.
-перевіркою Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Аір-Бласт" за період з 01.06.2012 по 31.07.2012 з урахуванням їх виду, обсягу,якості та розрахунків.
По результатам акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 12.12.2012 № 0000662203 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 27378,75 грн., у тому числі 21903,00 грн. за основним платежем та 5475,75 грн. за штрафними санкціями;
- від 12.12.2012 №0000672203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну сумі 41691,25 грн., у тому числі 33353,00 грн. за основним платежем та 8338,25 грн. за штрафними санкціями.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Порядок оподаткування податком на податок на прибуток підприємств з 01.01.2011 визначений розділом III Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
З 01.01.2011 Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі -ПК України).
Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).
Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.
Як зазначено в акті перевірки від 23.11.2012 проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;відсутність первинних документів обліку.
Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Рішенням Феодосійського виконавчого комітету Навчально-спортивну базу "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії зареєстровано 29.11.1994, переєстровано рішенням Феодосійського виконавчого комітету від 01.10.1999 №2594-р, проведено держану реєстрацію змін до статуту 18.10.2007, номер запису 11451050002000057.
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Курортна, 38.
Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:
63.30.0 Послуги з організації подорожувань;
85.11.3 Діяльність санаторно-курортних закладів;
92.61.0 Діяльність спортивних об'єктів;
92.62.0 Інша діяльність у сфері спорту.
В період з 01.06.2012 по 31.07.2012 Навчально-спортивна база "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії мало господарським стосунки з ТОВ "Аір-Бласт".
Відповідно до статі 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Таким чином договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.
Судом встановлено, що між Навчально-спортивною базою "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії (замовник) та ТОВ "Аір-Бласт" (постачальник) укладений договір поставки №70 від 02.06.2012 відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність замовника товар-продукти харчування (м'ясо яловичина, свинина на кістці). а покупець прийняти його і оплатити. Кількість, асортимент і якість вказані в специфікації (додаток № 1 до договору поставки), яка є невід'ємною частиною даного договору.
Специфікація передбачає, що поставляється м'ясо яловичина на кістці на загальну суму 79500,00 грн., свинина на кістці на загальну суму 53000,00 грн..
Від контрагента ТОВ "Аір-Бласт" замовником -Навчально-спортивною базою "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії були отримані податкові накладні за поставку м'яса: податкова накладна від 05.07.2012 №50 на суму з ПДВ 14628,00грн.; податкова накладна від 12.07.2012 №120 на суму з ПДВ 14734,00 грн.; податкова накладна від 17.07.2012 №170 на суму з ПДВ 10600,00 грн.; податкова накладна від 21.07.2012 №210 на суму з ПДВ 12349,00 грн.; податкова накладна від 25.07.2012 №251 на суму з ПДВ 13674,00 грн.; податкова накладна від 02.06.2012 №20 на суму з ПДВ 9328,00 грн.; податкова накладна від 07.06.2012 №70 на суму з ПДВ 11766,00 грн.; податкова накладна від 11.06.2012 №110 на суму з ПДВ 8003,00 грн.; податкова накладна від 15.06.2012 №150 на суму з ПДВ 5300,00 грн.; податкова накладна від 19.06.2012 №190 на суму з ПДВ 7552,50 грн.; податкова накладна від 23.06.2012 №231 на суму з ПДВ 12137,00 грн.; податкова накладна від 29.06.2012 №291 на суму з ПДВ 11342,00 грн..
Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.
Відповідно до умов вказаного договору замовник проводить 100% передоплату за товар протягом певного часу з моменту укладення договору, а саме: рахунок №1-5 від 005.07.2012 на суму 14628,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 276 кг.); рахунок №1-12 від 12.07.2012 на суму 14734,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 278 кг.); рахунок №1-17 від 17.07.2012 на суму 10600,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 200 кг.); рахунок №1-21 від 21.07.2012 на суму 12349,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 233кг.); рахунок №1-25 від 25.07.2012 на суму 13674,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 258кг.); рахунок №2-1 від 02.06.2012 на суму 9328,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 176 кг.); рахунок №1-7 від 07.06.2012 на суму 11766,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 222кг.); рахунок №1-11 від 11.06.2012 на суму 8003,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 151кг); рахунок №1-15 від 15.06.2012 на суму 5300,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 100 кг.); рахунок №1-19 від 19.06.2012 на суму 7552,50 грн. (м'ясо яловичина, кількість 142,5 кг.); рахунок №1-23 від 23.06.2012 на суму 12137,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 229кг.); рахунок №1-29 від 29.06.2012 на суму 11342,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 214 кг.).
Товар вважається наданим постачальником та прийнятим замовником протягом певної кількості днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Постачання товару здійснює постачальник. Товар вважається зданим постачальником та прийнятим замовником за якістю - згідно сертифікату (паспорту) якості, за кількістю - згідно накладної.
На підставі наведеного суд вважає підтвердженим сторонами укладення договору підряду відповідно до його дійсного змісту, в межах господарської діяльності позивача.
На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.
Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради від 09.06.2010 №124 видано дозвіл Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії на право розміщення об'єкту сфери обслуговування, торгівлі, послуг і ведення діяльності на території м. Феодосії, а саме закусочної ( АР Крим, м. Феодосія, вул. Курортна 38).
Відповідно до сертифікату відповідності серії ВВ (№UA9.019.03805-11) термін дії з 07.12.2011 до 07.12.2012, продукція- харчування закусочної.
Відповідно до сертифікату відповідності ВВ (№UA9.019.03804-11) термін дії з 07.12.2011 до 07.12.2012, продукція- послуги харчування кафе.
Орган сертифікації продукції та послуг Державного підприємства "Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" надав позивачу ліцензію на право застосування сертифікатів відповідності, зареєстрованих в Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО за №UA9.019.03804-11, UA9.019.03805-11), що підтверджується ліцензійною угодою від 07.12.2011 №507/30.
Відповідно до технічних паспортів, то у власності позивача знаходиться:
-кафе литер В за адресою, АР Крим, м. Феодосія, пр. Леніна, буд. 12 (загальна площа 927,2 кв.м.);
-Навчально-спортивна база "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії литер А за адресою, АР Крим, м. Феодосія, пр. Леніна 12 (загальна площа 1452,8 кв.м.).
На підставі наведеного суд робить висновок про безпосередній зв'язок господарських операцій з основною діяльністю позивача.
Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ТОВ «Аір-Бласт» анульоване 09.10.2012 (причина анулювання - лiквiдацiя за власним бажанням).
На підставі наведеного суд робить висновок про наявність права формування податкового кредиту у момент здійснення господарських операцій позивача.
Отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем підтверджується копією журналу про реєстрацію довіреностей, де за 02.06.2012, 16.06.2012, 02.07.2012, 17.07.2012 наявний запис про видання довіреності №29,34, 40, 44 на отримання товару від ТОВ "Аір-Бласт".
На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.
Таким чином, оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.
Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі, про що свідчить:платіжне доручення від 06.07.2012 №351 на суму 6000,00 грн. (по рах. №1-23 від 23.06.2012);платіжне доручення від 04.07.2012 №333 на суму 8689,50 грн. (по рах. №1-19 від 19.06.2012);платіжне доручення від 11.07.2012 №361 на суму 5000,00 грн. (по рах. №1-23 від 23.06.2012);платіжне доручення від 12.07.2012 №370 на суму 20970,00 грн. (по рах. №1-5 від 05.07.2012);платіжне доручення від 16.07.2012 №386 на суму 10000,00 грн. (по рах.№1-12 від 12.07.2012);платіжне доручення від 13.07.2012 №379 на суму 9734,00 грн. (по рах. №1-12 від 12.07.2012);платіжне доручення від 24.07.2012 №416 на суму 7349,00 грн. (по рах. №1-21 від 21.07.2012);платіжне доручення від 20.07.2012 №403 на суму 10600,00 грн. (по рах. №1-17 від 17.07.2012);платіжне доручення від 25.07.2012 №417 на суму 2000,00 грн. ( по рах. №1-21 від 21.07.2012);платіжне доручення від 26.07.2012 №423 на суму 3000,00 грн. ( по рах. №1-21 від 21.07.2012);платіжне доручення від 30.07.2012 №435 на суму 13674,00 грн. (по рах. №1-25 від 25.07.2012).
З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготоівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Податковий орган вважає, що показники податкової звітності сформовані за документами, що не відповідають вимогам до первинних документів фінансової звітності та бухгалтерського обліку, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.
Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів (абз.1 п. 85.9); такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу (абз.2 п. 85.9); у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (абз.3 п. 85.9).
Аналізуючи приписи даної норми кодексу в кореспонденції з положеннями статей 44, 83 Податкового кодексу України суд зазначає, що контролюючий орган не може проводити перевірку діяльності платника податків з питання правильності та достовірності справляння податкових зобов'язань без вивчення первинних документів, включених таким платником до податкового обліку.
Однак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.
Також, судом встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва або товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.
Єдиною підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ "Аір-Бласт" є матеріали перевірок ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська:
-акт перевірки від 07.09.2012 №1319/22-517/37620442 про результати зустрічної звірки ТОВ "Аір-Бласт" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за червень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку;
-акт перевірки від 24.09.2012 №1407/22-517/37620442 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аір-Бласт" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку.
Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.
У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.
В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.
Крім того, слід зазначити, що з характеру та змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, вбачається, що орган державної податкової служби фактично робить висновки про обставини господарської діяльності ТОВ "Аір-Бласт", хоча суттю звірки є співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єктів господарювання з метою підтвердження господарських відносин.
Суд зазначає, що висновок про фіктивність діяльності контрагентів позивача може бути зроблений тільки при з'ясуванні всіх обставин діяльності ТОВ"Аір-Бласт", які мають досліджуватися з дотриманням вимог та за наявності підстав, визначених статті 78 Податкового кодексу України, за правилами проведення позапланових виїзних перевірок, з вивченням та оцінкою всіх первинних документів підприємства, а сама перевірка повинна проводитись у тому числі на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.
На підставі наведеного суд вважає, що акти перевірки від 07.09.2012 №1319/22-517/37620442 та від 24.09.2012 №1407/22-517/37620442 не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з ТОВ "Аір-Бласт", а за відсутністю інших доказів з боку відповідача, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.
До справи Феодосійська ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
Реальне настання правових наслідків за визначеними Феодосійською ОДПІ правочинами підтверджені і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по постачанню товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та ТОВ "Аір-Бласт з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.
Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 12.12.2012 № 0000662203 та №0000672203 є протиправним та підлягає скасуванню.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 26.03.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 01.04.2013.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 12.12.2012 № 0000662203.
3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 12.12.2012 №0000672203.
4.Стягнути на користь Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії судовий збір у розмірі 690,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Т.С. Ольшанська